Божко М.О.

Сумський Державний Університет

Проблеми фінансового забезпечення процесу відновлення основних фондів підприємств машинобудування в Україні

Проведення технічного переозброєння машинобудівного виробництва України лише за рахунок власних коштів підприємств (амортизації та чистого прибутку) стає неможливим в умовах недоступності кредитних ресурсів та катастрофічного ступеня зносу основних виробничих засобів у більшості секторів машинобудівної галузі, що визначає актуальність дослідження механізму використання альтернативних форм запозичення капіталу.

Ринкові відносини суттєво трансформували структуру джерел фінансування капіталовкладень та інновацій реального сектору економіки. Перелік джерел інвестицій у технологічне оновлення вітчизняної промисловості приблизно відповідає кон`юнктурі світового інвестиційного ринку, що передбачає 65-70%-ве фінансування за рахунок власних коштів підприємств (табл. 1), з яких близько 80% охоплює амортизацію і лише 20% – чистий прибуток.

Таблиця 1 – Капітальні інвестиції за джерелами фінансування за січень-березень 2011 року

Джерело фінансування	Освоєно (використано)
	капітальні інвестиції		у т.ч. інвестицій в основний капітал
	у фактичних цінах, млн. грн.	у % до загального обсягу	у фактичних цінах, млн. грн.	у % до загального обсягу
Усього	34497.6	100.0	27308.0	100.0
у т.ч. за рахунок:
коштів державного бюджету	1058.7	3.1	1006.3	3.7
коштів місцевих бюджетів	505.4	1.5	375.2	1.4
власних коштів підприємств	23556.3	68.3	17173.9	62.9
кредитів банків та інших позик	4480.7	13.0	3981.9	14.6
коштів іноземних інвесторів	470.0	1.4	388.0	1.4
коштів населення на будівництво власних квартир	690.4	2.0	690.4	2.5
коштів населення на індивідуальне житлове будівництво	2520.0	7.3	2520.0	9.2
інших джерел фінансування	1216.1	3.5	1172.3	4.3

Кредитні кошти, що спрямовуються на довгостроковий розвиток машинобудівних підприємств, виступають у ролі «буфера» зниження його сукупних витрат на капітал (за допомогою ефекту фінансового леверіджу), однак співвідношення власних і позикових коштів має чітко регламентуватися інвестиційною стратегією компанії. Оптимальна структура капіталу сприяє зниженню вимог до прибутковості майбутніх інвестицій, а це у свою чергу підвищує конкурентоспроможність підприємства, і як наслідок – всієї галузі.

Окрім цього, більшість фахівців підкреслюють важливість кредиту як дисциплінуючого важеля в діяльності компанії, тягар обслуговування якого стимулює менеджмент до пошуку найбільш ефективних бізнес-стратегій.

У 2010 році вітчизняні банки віддавали перевагу кредитуванню підприємств торгівлі (34.8% від загального обсягу залишків за кредитами сектору нефінансових корпорацій), переробної промисловості (24.3%). Саме цими видами економічної діяльності у 2010 році було забезпечено 65.4% загального приросту заборгованості за кредитами, наданими нефінансовим корпораціям (табл. 2).

Таблиця 2 – Кредити, надані банками сектору нефінансових корпорацій

Сектор економіки	Залишки в загальному обсязі кредитів, %		Зміна у річному обчисленні, %
	2009	2010	2009	2010
				березень	червень	вересень	листопад	грудень
Усього	100.0	100.0	4.2	4.6	4.8	6.7	8.8	8.4
Сільське господарство	5.6	5.3	-9.7	-12.0	-10.6	-8.6	-0.7	2.0
Промисловість	26.8	29.4	1.2	6.1	10.6	16.1	15.8	18.8
Будівництво	9.0	8.6	6.1	7.3	9.7	5.2	7.6	3.6
Торгівля	35.8	34.8	6.3	3.2	8.0	7.6	11.4	5.3
Інші види економічної діяльності	22.8	21.9	7.8	9.0	-4.0	-0.3	0.0	4.5

Вибір необхідного джерела залучення власних фінансових ресурсів значною мірою визначається галузевою належністю та особливостями господарської діяльності компанії. Розробка і впровадження ефективної амортизаційної стратегії набуває особливого значення на машинобудівних підприємствах з огляду на високу вартість власних капітальних засобів і нематеріальних активів, а рентабельність діяльності характеризує можливості підприємства фінансувати власний розвиток за рахунок сформованого прибутку. Однак з метою організації продуктивного менеджменту капіталу і забезпечення максимального розміру залучення фінансових ресурсів на основі внутрішніх джерел необхідно передбачати кореляцію вказаних детермінант, що передбачає використання системного підходу в управлінні амортизаційними відрахуваннями і прибутком.

Вважаємо за доцільне виокремити ключові проблеми, пов`язані з інвестуванням у відновлення основних фондів підприємств машинобудування:

- домінування продуктів-інновацій над процесами-інноваціями, «вдосконалюючих» інновацій над базовими, результатом чого є поступове накопичення в галузі фізично та морально зношених фондів;

- залежність від закордонних технологічних інновацій внаслідок низької конкурентоспроможності машин та обладнання національних виробників, що в кінцевому рахунку паралізує розвиток науково-технічної інфраструктури України в цілому та прикладної науки зокрема;

- диспропорція галузевої структури напрямків інвестування: збереження високої зацікавленості інвесторів у розвитку «базових» видів економічної діяльності (паливна та енергетична галузь, металургія, хімія та нафтопереробка). Така стратегія є невиправданою з огляду на визначальну роль машинобудування у забезпеченні високого технічного рівня основних фондів і динаміки НТП держави.

Таким чином, у порівнянні з багатьма країнами світу Україна є аутсайдером впровадження технологічних інновацій у машинобудівному комплексі. Невиправданою є затримка з інституційними перетвореннями комплексу науково-технічного та організаційного забезпечення української промисловості відповідно до вимог світового ринку. Масштабного розмаху набули процеси відтоку та старіння наукових кадрів, неприпустимої межі досягла зношеність парку устаткування та матеріально-технічної бази наукової інфраструктури, внаслідок чого інноваційна складова конкурентоспроможності машинобудівного сектору знижується.