Кобзєв Ігор Сергійович

здобувач ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН

Відтворення природно-ресурсного потенціалу АПК

Агропромисловий комплекс належить до надто ресурсномістких, де використовується велика кількість трудових, матеріально-технічних, природних ресурсів. Їх кількісний та якісний склад, співвідношення між трудовими, матеріально-технічними і природними ресурсами з одного боку, та рівень як сумарної, так і поресурсної віддачі, з другого, визначають величину ресурсного виробничого потенціалу в конкретних природноекономічних умовах функціонування даного АПК, його окремих галузей, сфер, підприємств. У вітчизняному АПК нині зосереджено більше третини всіх виробничих ресурсів України [1].

Сучасні еколого-економічні вимоги до формування та відтворення аграрного ресурсного потенціалу і розвитку аграрної сфери, з точки зору В.М.Трегобчука, мають бути спрямовані на те, щоб цю сферу в першу чергу перевести на модель сталого й екологобезпечного функціонування [2]. Цього можна досягти за рахунок запровадження в усіх сферах і галузях АПК:

- екологічно стійких, природо-, ресурсо- й енергозберігаючих систем землеробства з науково обґрунтованими та екологічно зрівноваженими структурами агроландшафтів, сільськогосподарських угідь і посівних площ вирощуваних культур;

- адаптивних, екологобезпечних і ґрунтозахисних технологій обробітку сільськогосподарських земель, що дають можливість підвищувати їх родючість, запобігати виснаженню та деградації природи, особливо земельних і водних ресурсів, ерозії ґрунтів тощо;

- екологобезпечних зональних систем хімізації землеробства, насамперед, принципово нових видів і методів застосування мінеральних добрив, хімічних засобів і способів боротьби з хворобами й шкідниками, безгербіцидних технологій вирощування сільськогосподарських культур, спроможних забезпечити виробництво екологічно чистої аграрної продукції і продуктів харчування;

- природо- та енергозберігаючих гідромеліоративних систем і маловодомістких способів зрошення з урахуванням макро- й мікроекологічних умов землеробських регіонів, біоекологічних параметрів вирощування сільськогосподарських культур;

- комплексної екологічно виваженої механізації та автоматизації виробничих процесів, застосування екологобезпечних технологій, малопотужної техніки, сільськогосподарських машин нових поколінь, розроблених з урахуванням вимог ресурсо-екологічної безпеки і світових техніко-екологічних стандартів.

Надзвичайно важливою проблемою з екологічної та економічної точок зору є забезпечення при удосконаленні формування та відтворення ресурсних потенціалів АПК, оптимального поєднання екологобезпечних техніко-технологічних, хімічних, гідромеліоративних, біотехнологічних, біоекологічних напрямів інтенсифікації агроприродокористування та виробництва в усіх регіональних АПК, регулювання й коригування способів і методів використання сільськогосподарських природних ресурсів, насамперед земель, відповідно до їх особливостей та змін, що відбуваються в навколишньому середовищі під впливом інтенсивної господарської діяльності суспільства. При цьому особлива увага має приділятися формуванню оптимальних за структурою угідь і високопродуктивних агроландшафтів із належним рівнем саморегулювання природно-екологічних процесів, застосуванню екологобезпечних систем землеробства і тваринництва в аграрних підприємствах усіх форм власності та господарювання.

Раціонально сформований ресурсний потенціал АПК слід розглядати як сукупність технологічно, економічно й екологічно взаємозбалансованих виробничих ресурсів (трудових, матеріально-технічних, природних і біологічних), спроможних забезпечити високоефективне та екологічно безпечне виробництво, переробку, зберігання, транспортування і реалізацію агропродовольчої продукції. До основних видів природних ресурсів агропромислового виробництва відносять земельні ресурси, що використовуються як сільськогосподарські угіддя та просторовий базис; водні ресурси; лісові та атмосферні.

Оскільки базовою галуззю АПК є сільське господарство, що грунтується на використанні природного ресурсного потенціалу, то темпи його зростання великою мірою залежать не від кількості тих чи інших його складових елементів, а від характеру і ступеня їх участі в агропромисловому виробничому процесі. Складний екологічний стан природних ресурсів аграрної сфери потребує їх відтворення, яке повинно здійснюватися в процесі аграрного виробництва. Тому основну увагу в дослідженні приділено удосконаленню організаційно-економічного механізму відтворення природного ресурсного потенціалу аграрного виробництва.

До природного ресурсного потенціалу сільського господарства на 01.01.2009 року входить 41,82 млн. га сільськогосподарських угідь (69,3% її загальної території), при цьому рілля складає 32,54 млн. га (53,9%), площа сіножатей і пасовищ – 7,92 млн. га (13,1%). В розрахунку на 1 людину припадає 0,85 га сільськогосподарських угідь, тоді як у середньому по Європі цей показник складає 0,44 га, а ріллі – 0,25 га. Забезпеченість ріллею в Україні досить висока, і дорівнює 0,66 га на душу населення (для порівняння: у Росії – 0,91, США – 0,59, Угорщині – 0,45, Болгарії – 0,42, Франції – 0,21, Англії – 0,11, Японії – 0,004). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10 млрд. м3 води, або 36,45% її загального споживання [3].

В 2009 р. порівняно з 1990 р. ефективність використання ресурсного потенціалу АПК у розрахунку на 1 га земельних ресурсів скоротилася наступним чином: валової продукції сільського господарства на 46,7%; продукції рослинництва – 35,5%; тваринництва – 57,8%. За останні 30 років площа еродованих земель збільшилася майже в 1,5 рази, значно розширилися площі засолених, закислених, підтоплених і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь. Сьогодні тільки 1 з 10 га продуктивних земель має нормальний екологічний стан. Разом з тим, витрати на протиерозійні та інші землеохоронні і землемеліоративні роботи постійно зменшуються (витрати на охорону земельних угідь за останні 10 років скоротились у 25 разів) [5].

Останнім часом в Україні спостерігається зменшення населення в цілому, що обумовлено впливом низки негативних факторів. За останні 10 років населення країни скоротилося більш ніж на 4 млн. чоловік, на 38,5% зменшився рівень народжуваності, а смертність виросла на 26,5%. Занепокоєння викликає велика смертність серед людей працездатного віку, що загрожує державі сповзанням в деградаційну спіраль, коли робоча сила буде вибувати і не буде відновлюватися.

Література

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичний збірник. Вип. 5 / За ред. П.Т. Саблука та iн. – К.: IАЕ, 2002. – 647 с.

2. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК (теоретичні і практичні аспекти) / В.Трегобчук, А.Юзефович, Д.Крисанов, / Відпов. редактор акад. УААН В.М.Трегобчук. – К.: І-нт економіки НАНУ, 2003. – 259 с.

3. Коренюк П.І. Менеджмент навколишнього природного середовища. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2001. – 222 с.

4. Подолинський С.А. Праця людини і її відношення до розподілу енергії. – В кн. “Вибрані твори” / Упоряд.: Л.Я.Корнійчук. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 203-282.

5. Підприємництво в аграрній сфері економіки / М.Й. Малік, Ю.О.Лупенко, Л.В. Романова та ін. / За ред. П.Т. Саблука, М.Й. Маліка. – К.: ІАЕ, 2005р. – 514 с.

6. Трегобчук В.М. Економічні проблеми відтворення ресурсного потенціалу АПК // Економіка АПК. – 2009. – №1(51). – С. 54-57.