Экономические науки/ 12. Экономика сельского хозяйства

Алескерова Ю.В., Плахотна І.С.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Проблеми агрострахування в Україні та пропозиції щодо їх вирішення

Постановка проблеми. Україна як аграрна країна має великий потенціал розвитку і можливості виходу на міжнародний ринок. Разом з тим розвиток сільського господарства тісно пов’язаний з високим рівнем ризику. Ризик у сільському господарстві полягає у відсутності гарантій отримання результатів виробничої діяльності під впливом різних чинників, насамперед природних. Одним із способів зменшення та розподілу ризиків є передача їх за певну плату професійним організаціям, тобто страховим компаніям. У розвинених країнах світу агрострахування давно набуло поширення і стимулює розвиток агропромислового комплексу.

На жаль, в Україні подібний підхід до зниження ризиків сільськогосподарських товаровиробників не набув поширення, тому актуальною залишається проблема не лише підвищення страхової культури серед населення, зокрема серед вітчизняних аграріїв, але й запровадження нових підходів до системи страхового захисту як з боку держави, так і національних страхових організацій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки страхування сільськогосподарських ризиків викликає значний інтерес серед великого кола науковців, які приділяють значну увагу теоретико-методологічним та практичним аспектам страхування. Серед них варто виділити: А.І. Амоша, В.Д. Базилевича, К.Г. Воблого, О.Д. Зарубу, С.С. Осадця, Б.К. Супіханова, Я.П. Шумелду, Т.А. Ротову, Л.С. Руденко та інших.

Мета дослідження. Враховуючи ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі України, основною метою дослідження є виявлення та аналіз проблем страхування ризиків сільськогосподарських товаровиробників та пошук можливих шляхів усунення даних проблем. Аналіз діяльності страховиків у сфері агрострахування дасть змогу виявити тенденції та перспективи розвитку даного напрямку страхової діяльності.

Виклад основного матеріалу. У всьому світі агрострахування визнане надійним і ефективним інструментом управління сільськогосподарськими ризиками. Зважаючи на те, що Україна є аграрного країною і має великий потенціал, існує гостра необхідність у залученні аграрного сектору України до послуг агрострахування. Близько 8% ВВП України складає сільськогосподарське виробництво, 70% території країни припадає на землі сільськогосподарського призначення.

Сільськогосподарське виробництво характеризується високим ступенем ризиків, пов’язаних, насамперед, з впливом погодних і кліматичних факторів, коливанням цін на внутрішньому на зовнішньому ринках, зміною врожайності, нестабільною економіко-політичною ситуацією в країні. Впливати на усі ці чинники вкрай важко. Тому в багатьох країнах держава активно втручається в ситуацію, намагаючись у такий спосіб зменшити проблеми, пов’язані з ризиками сільгоспвиробництва. Однак сьогодні самими лише державними інтервенціями справі не зарадиш, тому основну увагу потрібно приділяти питанням розробки та впровадження систем і стратегій управління ризиками, які базуються на ринкових механізмах та відповідають правилам Світової організації торгівлі (СОТ). Це питання є актуальним і для України.

Серед проблем, що перешкоджають розвитку агрострахуванню в Україні можна виділити:

¾ низький рівень страхової культури серед сільськогосподарських товаровиробників;

¾ недовіра до вітчизняних страхових компаній;

¾ низький рівень юридичної підтримки у питаннях агростахування;

¾ відсутність поряд із встановленням обов’язковості страхування належного впливу держави на якість страхових продуктів;

¾ складність та непрозорість договорів страхування, а відповідно можливість їх неоднозначного тлумачення;

¾ обмежений перелік страхових продуктів, здатних задовольнити різні категорії виробників;

¾ відсутність повноцінного законодавчого регулювання страхування у сільському господарстві;

¾ низька забезпеченість кваліфікованими кадрами у даній сфері;

¾ погане розуміння механізмів управління ризиками в сільському господарстві;

¾ недостатня технічна спроможність страхових організацій

Неспроможність ефективно управляти ризиками на рівні господарства обмежує доступ сільськогосподарських товаровиробників до фінансів та стримує розвиток їхнього бізнесу.

В рамках Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC) «Розвиток агрострахування в Україні» щопівроку проводяться дослідження стану українського ринку страхування аграрних ризиків. Проект, що здійснюється Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC) у партнерстві з Канадським агентством міжнародного розвитку (CIDA), покликаний сприяти розвитку сектора страхування у сільському господарстві України. Проект тісно співпрацює з зацікавленими міністерствами і відомствами, а також з приватними структурами. Важлива для розвитку приватного сектору складова діяльності Проекту передбачає створення сприятливого законодавчо-нормативного поля. Співпрацюючи зі страховими компаніями та застосовуючи розробку нового продукту як основний інструмент розвитку, Проект посилює спроможність страхових компаній створювати програми страхування та надавати страхові послуги сільськогосподарським товаровиробникам. Розроблені нові продукти запускаються на ринок і в такий спосіб Проект працює безпосередньо з сільгосптоваровиробниками у рамках пілотних маркетингових програм та оцінює прийнятність цих продуктів для аграріїв. [1, с.22]

В результаті чергового дослідження було виявлено, що із понад чотирьохсот страхових компаній, які працюють на вітчизняному страховому ринку, лише 15 заявили про те, що надають послуги з агрострахування. Сума страхових виплат за угодами страхування за період осінь-зима 2010-2011 становила понад 19 млн. грн. Проте ринок агрострахування зараз дещо менший, ніж був у період державного субсидіювання у 2005-2008 роках, і для подальшого його розвитку необхідна державна підтримка. [5]

За результатами страхування озимих зернових культур, восени 2010 року було укладено 716 договорів та застраховано 225,3 тис. гектарів. Страхування коштувало аграріям від 70 до 150 гривень за кожен гектар.

Наприкінці лютого та на початку березня 2011 року відбулися різкі температурні перепади і це призвело до суттєвих втрат посівів озимого ріпаку, пшениці та ячменю. Особливо це позначилося в східній та центральній частинах України. У підсумку, по 132 договорах були заявлені збитки. Страховики відшкодували аграріям 19,2 млн. гривень. Ринок пропорційно розділився між провідними гравцями. Так, компанія «Оранта» надала відшкодування у розмірі 34% від загальних виплат по ринку України, «Уніка» - 20,8%, «Провідна» - 9,5%, ТАС - 7,4%, УАСК - 6,6%, PZU - 5,1%.

Навесні 2011 року було підписано майже 2000 договорів страхування. Це перевищило показник минулого року більше, ніж удвічі. Сума зібраних премій впродовж весни-літа склала 106,3 млн. гривень. Загалом у цей час було застраховано 544,2 тис. гектарів.

Аграрії страхували посіви озимої пшениці практично у всіх регіонах, за винятком Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської і Львівської областей. Найбільша кількість договорів зафіксована в Полтавській (48), Кіровоградській (34), Сумській (31), Хмельницькій (24), Вінницькій (20), Херсонській (18) і Донецькій (14) областях.

Найбільші суми відшкодування по договорах страхування пшениці виплачені страховиками з Полтавської (5,3 млн грн.), Херсонської (2,25 млн грн.), Сумської (1,3 млн грн.) і Харківської (1 млн грн.) областях.

Посіви озимого ячменю активно страхувалися в Кіровоградській (38 договорів), Херсонській (27), Одеській (13) і Полтавській (12) областях. Найбільші суми відшкодувань по цих договорах виплачені в Херсонській (1,48 млн грн.), Одеській (190 тис. грн.), Дніпропетровській (135 тис. грн.) і Кіровоградській (133 тис. грн.) областях.

Договори страхування посівів озимого ріпаку активно заключалися в Кіровоградській (47), Херсонській (33), Сумській (14), Одеській (13), і Черкаській (11) областях.

Серед компаній, які уклали найбільше договорів з агрострахування навесні 2011 року, - «Провідна» (43,9%), «Українська аграрна страхована компанія» (23,8%), «Брокбізнес» (15,7%). Вони лідирують і за сумою зібраних премій – «Українська аграрна страхова компанія» (42,5%), «Провідна» (30,6%), «Брокбізнес» (14,1%). [6]

За підтримки міжнародної фінансової корпорації (IFC) у 2009-2010 роках було профінансовано 200 млн. доларів. Для поточного фінансового року (1 липня 2011 року - 1 липня 2012 року) було заплановано інвестувати в розвиток українського аграрного ринку 300-350 млн. доларів. Оцінити результати таких капіталовкладень можна буде по завершенні фінансового року.

Наразі Міжнародна фінансова корпорація разом із страховиками розробила пакет стандартних страхових продуктів для страхування 7-ми культур, а саме - озимих зернових, озимого ріпаку, кукурудзи та соняшника. Крім того, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг зі свого боку забезпечує розробку нормативної бази для розвитку агрострахування. [4]

З метою покращення ситуації на аграрному страховому ринку України і, зокрема, в механізмі страхування урожаю сільськогосподарських культур, необхідно вжити низку заходів, реалізація яких значною мірою дасть можливість налагодити відносини між аграрним сектором і страховими компаніями.

Створити агропромислові страхові організації і товариства взаємного страхування, побудовані на співпраці держави та приватного сектора. Для координації їх діяльності доцільне формування керівного органу у формі агентства, правління, який би виступив як державний агент щодо регулювання і державної підтримки у сфері агропромислового виробництва. Його основними завданнями повинні бути: сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур; розробка пропозицій про порядок і умови організації та проведення страхування врожаю сільсько-господарських культур; вирішення питань, пов’язаних із виділенням страховикам коштів державного бюджету на оплату страхових субсидій зі страхування врожаю сільськогосподарських культур та їх використання.

Вкрай важливо остаточно визначитися з обов’язковістю і добровільністю страхування врожаю сільськогосподарських культур. Добровільна форма страхування для сільськогосподарських товаровиробників недержавної форми власності не створює умов для фінансової стабільності господарств. Вона має вибірковий характер, є значно дорожчою порівняно обов’язковою, оскільки передбачає настання страхових подій, що мають найбільшу ймовірність, що супроводжується сплатою страхових платежів за підвищеними страховими тарифами. Це у свою чергу, обмежує коло господарств, які в змозі застрахувати посіви сільськогосподарських культур. Водночас, враховуючи скрутний фінансовий стан сільськогосподарських товаровиробників, доцільним є поєднання обов’язкової та добровільної форми страхування. При цьому в разі переходу до обов’язкового страхування врожаю, доцільно в перший рік проводити страхування врожаю не всіх культур, а лише основних, які мають першочергове значення для регіону. Перелік таких сільськогосподарських культур доцільно погоджувати з управлінням сільського господарства. При цьому до переліку страхових ризиків, що забезпечують майнові інтереси сільськогосподарських підприємств, слід віднести найзгубніші страхові ризики і такі, що часто повторюються, а в результаті завдають сільськогосподарських виробництву значних матеріальних втрат. З метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників необхідно запровадити багаторизикове страхування врожаю сільськогосподарських культур. На першому етапі держава може створити власну спеціальну страхову компанію для здійснення багаторизикового страхування врожаю: його реалізації, оцінки ризиків і збитків. Таке страхування повинне бути запроваджене у формі закону, який визначає основні положення щодо страхування, а також відповідальність держави за його проведення. При цьому держава повинна субсидувати багаторизикове страхування врожаю. Таке субсидування має поширюватися на оплату страхових премій, адміністративні витрати страхувальників, створення державного перестрахування від катастрофічних ризиків. [2, с. 52-54]

Варто зазначити, що неодноразово виникали спроби створити Державну аграрну страхову компанію. Про те, що Міністерство аграрної політики та продовольства ініціює створення Державної аграрної страхової компанії йшлося в проекті урядового розпорядження про затвердження «Концепції розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні».

Прикладами успішного функціонування системи страхування сільськогосподарської продукції на основі партнерства між державою і приватним страховим сектором є система страхування США, Іспанії, Австрії та деяких інших країн, де держава залучає до спільної діяльності на ринку страхування сільськогосподарської продукції приватні страхові компанії.

При виборі моделі партнерства між приватним і державним сектором, впровадження якої є доцільним в Україні, необхідно ввести добровільне страхування сільськогосподарської продукції та заснувати Державну аграрну страхову компанію (ДАСК), яка виконуватиме функції страховика, перестраховика та адміністратора системи страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. У такому випадку витрати держави на побудову системи страхування сільськогосподарської продукції будуть незначними, і не потребується створення мережі ДАСК, тому, що роботу по страхуванню в регіонах будуть виконувати приватні страхові компанії через свою розгалужену мережу, використовуючи свій персонал.

Державна страхова компанія, виконуючи функції, перш за все, перестраховика та адміністратора системи, буде координувати та контролювати всю діяльність з питань страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. Управляючи основними фінансовими ресурсами, ДАСК буде гарантувати страхові виплати сільгоспвиробникам за зобов’язаннями по договорам страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою.

Така форма співробітництва держави із приватними страховими компаніями дозволить одержати доступ до якісного перестрахування на міжнародних ринках. Основні перестраховики (Swiss Re, Munich Re, SCOR, Hannover Re тощо) добре знають подібні системи субсидованого страхування сільськогосподарської продукції й зможуть запропонувати вигідні умови перестрахування. [3, с. 5-7]

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг розробила Концепцію страхування сільськогосподарської продукції, яка передбачає створення Бюро як добровільного об'єднання страховиків, і не підтримала створення державної аграрної страхової компанії, як це передбачено в моделі, запропонованій Міністерством аргарної політики та продовольства України. Це пов'язано з неможливістю створення різних умов діяльності для окремої державної страхової компанії та приватних страхових. Не може бути прийнятним і те, що державна страхова компанія контролюватиме страхування приватними страховиками та встановлюватиме для них тарифи, як це пропонується в узгодженому проекті Мінагрополітики з окремими учасниками ринку. [4]

Крім того, перспективним стратегічним напрямом популяризації агрострахування можуть стати навчальні заходи для виробників сільськогосподарської продукції ініційовані страховими компаніями.

Висновки. Таким чином, більшість виробників сільськогосподарської продукції, навіть усвідомлюючи ефективність агрострахування як способу управління ризиками та стабілізації доходів свого господарства у часі, все ж таки часто відмовляються від його використання через певний негативний імідж, який склався у попередні роки, під час становлення цього ринку в незалежній Україні. Тому варто зазначити: фінансовий ринок України розвивається, страхування сільськогосподарських ризиків стає стратегічним напрямком діяльності для страхових компаній, які проводять велику роботу, заради подолання недовіри, що склалася в попередні роки. Пріоритетним завданням для страховиків є завоювання й утримування гідної репутації та надання ефективних страхових послуг. Наразі держава робить спроби щодо покращення і стабілізації ситуації в аграрному секторі. Та часто ці спроби є малоефективними. Позитивного результату, а саме підняття сільського господарства, захисту вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника, повернення довіри страхувальників можливо досягти лише завдяки об’єднанню зусиль держави, приватного сектора, страхових компаній і власне агропромислового комплексу.

Література:

1. Гарі Роше. Сучасні технології страхування ризиків в аграрному секторі економіки, передумови та шляхи їх впровадження в Україні // Фінансовий ринок України. - 2009. - № 9. - С. 21-26.

2. Калетнік Г.М., Пришляк Н.В. Державна фінансова підтримка сільськогосподарських товаровиробників // Економіка АПК. - 2011. - №8. - С. 52-55.

3. Минкіна Г.І. Страхування як елемент управління ризиками підприємств АПК // Фінансовий ринок України. - 2010. - № 3. - С. 4-11.

4. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/

5. Ліга страхових організацій України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://uainsur.com/

6. Портал про страхування сільськогосподарських ризиків [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.agroinsurance.com/ru/