Экономические науки/ 14. Экономическая теория

К.н.держ.упр. Головій В.М.

Харківський інститут фінансів Українського державного

університету фінансів і міжнародної торгівлі

Питання оцінки масштабів і ролі тіньової економіки в Україні

Тіньова економіка являє собою складне суспільно-економічне явище, пов’язане з незаконним привласненням особою або групою людей частини створеної вартості або частки майна через різні спотворення об’єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходу, а також через організацію та реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підлягає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур, або окремих громадян.

Розростання тіньового сектора економіки, його проникнення в усі сфери економічних і суспільних відносин у всіх країнах світу об’єктивно привертає увагу як з боку вчених, так і урядових кіл.

Розрахунки Ф. Шнайдера свідчать, що в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) тіньова економіка в 1999-2000 роках становила 16,8% від сумарного офіційного ВВП. "Лідерами" в цьому списку є Греція (28%) та Італія (27,1%), а на останніх позиціях – США (8,7%) та Швейцарія (8,6%) [1, с. 155].

Нині існуючий рівень тінізації економіки перебуває на небезпечній межі: коли можна говорити про існування системи розширеного відтворювання тіньових економічних відносин в Україні. Тіньова економіка негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя, вона гальмує та спотворює соціально-економічні реформи. Значні масштаби тіньової економічної діяльності істотно впливають на обсяги і структуру ВВП і спотворюють офіційні дані про стан економіки.

Існування потужного тіньового сектору в Україні спричиняє низку серйозних проблем, серед яких:

1) рішення про перехід до неофіційного сектору призводить до руйнування фіскальної (податкової) бази,

2) необхідної для виконання державою своїх функцій;

3) наслідком тінізації економіки є недієвість управлінських рішень внаслідок відсутності повної та об'єктивної інформації про розвиток економічних процесів;

4) перебування за межами офіційної економіки накладає обмеження на можливості розширення виробництва, а отже, і економічного зростання країни;

5) тіньовий сектор є каналом чи посередником для поступового залучення до легальної економіки відверто кримінальних грошей;

6) великі обсяги тіньової економіки та високий рівень корупції, що з нею асоціюється, негативно впливають на інвестиційну привабливість України [2].

Можливості реальної оцінки масштабів тіньової економіки досить обмежені у зв'язку із характером цього явища, що передбачає приховування від обліку, контролю і реєстрації господарської діяльності. Внаслідок цього для їх оцінки використовуються різні опосередковані методи, точність результатів яких залежить від дотримання багатьох умов.

Для оцінки розмірів тіньової економіки застосовують різні методи: аналіз початкових розбіжностей між національними доходами та видатками, метод споживання електроенергії, аналіз флуктацій у робочій силі протягом періоду часу, монетарні методи та інші. Перевагою монетарних методів є використання рядів, які можна вимірювати досить точно: готівка в обігу, грошові агрегати тощо. Ці підходи до оцінки тіньової економіки ґрунтуються на монетарному співвідношенні, яке було вперше виведено Ф. Кейгеном. Одним з таких підходів є запропонований Е. Фейге трансакційний підхід, який пізніше вдосконалив В. Танзі. Він довів, що крім офіційного попиту на гроші, існує неофіційний, який залежить також і від податкових змін: рівня оподаткування, складності податкової системи тощо [1, с. 155].

Тіньова економіка є об’єктивною реальністю та властива економіці будь-якої країни світу незалежно від ступеня розвитку економіки або її типу. Проте розмір тіньової економіки різний у різних країнах. Це підтверджується позитивною залежністю масштабів тіньової економіки від тягаря оподаткування. Тягаря, пов’язаного не лише з відносною чи абсолютною величиною сплачуваних податків, а й з трудомісткістю їхнього адміністрування. За цими показниками Україна перебуває на 177-му місці рейтингу МВФ (див. табл. 1) [3].

Таблиця 1

Тіньовий рейтинг країн згідно методики МВФ

Місце в рейтингу МВФ	Країна	Час, що витрачають на сплату податків, год. в рік	Повна податкова ставка, %	Частка тіньової економіки , % легального ВВП
13	Данія	135	33,3	7
76	США	325	46,2	11
130	Росія	448	51,4	23
177	Україна	2085	57,3	32

При цьому потрібно зазначити, що в розвинутих країнах тіньовий сектор складається переважно із суто кримінальної діяльності й лише незначної частини легальної економіки, а у країнах із перехідною економікою – великої частини цілком легальної діяльності, без якої держава не може нормально функціонувати.

Тінізація економіки України в сучасних умовах набула тотального характеру. Вона обслуговує економічні та політичні інтереси певних впливових структур і ділових кіл. Більшість експертів вважають, що 25-50% обігу приватних підприємств не представлено в документах бухгалтерського обліку. У більшості малих підприємств «тінь» може досягати 80-90% [4].

Середній показник незадекларованого доходу за всіма підприємствами становить близько 27% їхнього реального доходу. Порівняння цього показника для підприємств із різним рівнем доходу не виявляє суттєвої різниці для підприємств із доходом від 1 грн до 35 млн грн – близько 28%. Проте для найбільших підприємств (річний дохід перевищує 35 млн грн) цей показник становить 15%.

Існування тіньової економіки ставить підприємства у нерівні умови. А фірми, що працюють у легальному середовищі, теж змушені приховувати доходи для протистояння конкуренції з боку «тіньовиків». А тому тіньова економіка – це також несплачені податки, причина бюджетного дефіциту і постійне джерело інфляції. Адже тіньова економіка у таких масштабах провокує зростання збитковості, в результаті чого неминуче зменшуються доходи переважної більшості населення, посилюється його розшарування, зменшується сукупний платоспроможний попит, внаслідок чого втрачається мотивація нарощування виробництва.

Тому, одним з пріоритетних напрямів державної політики має стати послідовна реалізація комплексу заходів, спрямованих на максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації (амністії) доходів, прихованих від оподаткування.

Література:

1. Туріянська М. М. Тіньова економіка і національна безпека України // Научные труды ДонНТУ. – Выпуск 97. – С. 155-163.

2. Варналій З. С. Тіньова економіка : сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / З. С. Варналія. – К. : Вид-во НІСД, 2006. – 576 с.

3. Засянська О. В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 5. – С. 6-9

4. Ланчук С. М. Зарплата «У конверті» : плюси і мінуси // Податкове планування. – 2007. – № 8. – С.76-81.