Східницька Г.В., старший викладач

Львівський національний аграрний університет, Україна

ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА ЯК РУШІЙНА СИЛА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

Фінансово-економічні результати як комплексна система взаємозв'язаних показників, що формуються поетапно, у вигляді різниці між доходами і відповідними ним витратами, визначаються практично всім різноманіттям чинників, які впливають на всі аспекти діяльності підприємства. Системне уявлення про них дозволяє ефективніше управляти процесом формування фінансових результатів.

Недоліки економічної політики останнього десятиріччя проявились для сільського господарства через відставання аграрного сектору від інших галузей народного господарства за ключовими технічними, економічними і організаційними параметрами [1].

До основних проблемних питань, які стримують підвищення результативних показників діяльності сільськогосподарських підприємств, можемо віднести недостатній рівень забезпечення державною фінансовою підтримкою сільськогосподарських підприємств,неврегульований механізм ціноутворення, низька конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції, не чітко законодавчо визначені ринки збуту виробленої продукції, низька норма прибутку від реалізації сільськогосподарської продукції. І це далеко не весь перелік тих причин, які не дають можливості належно розвиватися сільськогосподарським підприємствам.

Як уже вище зазначалося, державна фінансова підтримка в сучасних умовах господарювання виступає рушійною силою розвитку сільськогосподарського виробництва.

Різке скорочення державного регулювання трансформаційних процесів, переоцінка можливостей ринкового саморегулювання створили ситуацію, коли ринкові й державні регулятори спрацювали на прискорення втрати національного товаровиробника, цінова, податкова і фінансово-кредитна політика держави перетворилась з активного стимулятора проведення ефективних агропродовольчих реформ у могутню руйнівну силу виробничого і ринкового потенціалу. В Україні використання ринкових чи адміністративних методів регулювання економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств в своїй основі не має системного й послідовного характеру, а навпаки, зведено до розв’язання ситуативних проблем на ринку того чи іншого продукту.

В Україні розроблено достатню кількість програм державного регулювання сільського господарства, здатних позитивно вплинути на розвиток галузі. Але, на жаль, основним їх недоліком є неналежне фінансування. Перш ніж розробляти та пропонувати нові програми державної фінансової підтримки, доцільно забезпечити якісне функціонування діючих, насамперед за рахунок належного їх фінансування згідно з чинним законодавством, оскільки неможливо об’єктивно оцінити ефективність державної підтримки сільськогосподарських підприємств за умови недотримання основних засад її реалізації.

У першу чергу, причиною низької ефективності державної фінансової підтримки сільського господарства є неповне та несвоєчасне виділення передбачених бюджетних коштів, і така практика, на жаль, притаманна і державному, і місцевим бюджетам.

Як свідчать дані, отримані в результаті розрахунку, таблиці 1.1. ситуація із державною підтримкою сільськогосподарським товаровиробникам бажає бути кращою. Така картина вималювалася в результаті суттєвого скорочення фінансування аграрного сектора економіки.

Якщо ми візьмемо до уваги суму коштів, яку отримали сільськогосподарські підприємства у 2010 році в порівнянні із 2008 роком, то бачимо, що вона є меншою на 52,6%, тобто меншою за половину, а в порівнянні 2010 року із 2009 роком – на 62,7% відповідно.

По інших категоріях господарств ситуація аналогічна – за досліджуваний період підтримка держави для господарських товариств скоротилася на на 47,2%, а приватних (включаючи фермерські) і державних – на 61,7% і 30,2% відповідно. Трохи краща ситуація склалася в міжгосподарських та інших підприємствах. За останні 2 роки із державного бюджету виділялося по 1613,6 тис.грн. та 1591,7 тис.грн. Тенденція до зменшення отримання коштів відповідною категорією господарств є не суттєвото (1,36%), тому, на нашу думку, не викликає занепокоєння.

Таблиця 1.1.

Державна підтримка сільського господарства Львівщини у 2008-2010 роках, тис.грн.*

Категорії господарств	Отримано коштів протягом			2010р. до 2008р., %
	2008р.	2009р.	2010р.
Сільськогосподарські підприємства, всього	103331,3	38577,4	48946,5	47,4
в тому числі: Господарські товариства	47067,7	18118,8	24869,5	52,8
Приватні підприємства (включаючи фермерські)	53254,0	17558,5	20385,4	38,3
Виробничі кооперативи	1412,0	640,0	984,0	69,7
Міжгосподарські та інші	0,0	1613,6	1591,7	*
Державні підприємства	1597,6	646,5	1115,9	69,8

*- розраховано автором на основі зведених звітностей (форма 50 с.-г.) даних Головного управління статистики у Львівській області

Таку, вище проаналізовану, ситуацію можна обгрунтувати впливом ряду факторів, які відіграли ключову роль у зниження фінансової підтримки держави. По-перше, не належне регулювання цін на сільськогосподарську продукцію через державний механізм, в результаті чого сільські товаровиробники не забезпечені нормальними умовами господарювання в роки з несприятливою для них кон’юнктурою ринку. По-друге, не досконале регулювання структури сільськогосподарського виробництва, а це, в свою чергу, призводить до перевиробництва продукції. По- третє, не набула широкого застосування кредитна форма підтримки сільськогосподарського товаровиробника, яка би діяла шляхом здешевлення процентів і відшкодуванням (відстроченням) платежів основного боргу. По-четверте, не до кінця ефективне податкове регулювання, спрямоване на стимулювання розвитку аграрних підприємств з урахуванням їх особливостей (умов господарювання, спеціалізації, розміру, тощо). І останнє, з травня 2008 року Україна ставши повноправним членом Світової організації торгівлі, змушена обмежити обсяги державної підтримки вітчизняним виробникам, так як цього вимагають умови її вступу в цю організацію. Це основні, на нашу думку, однак далеко не всі фактори, в результаті дії яких ми маємо таку ситуацію на сьогодні в сільському господарстві.

Разом з тим, часто спостерігаємо ситуацію, коли видатки на розвиток галузі фінансуються переважно у другій половині року. Тому виникає логічне запитання, чи можна досягти таким чином високої ефективності державної фінансової підтримки сільського господарства? Черговою з причин, яка спонукає державу регулювати сільськогосподарське виробництво є сезонність. Це означає, що витрати на виробництво продукції сільського господарства, зокрема в рослинництві, аграрні товаровиробники здійснюють у першій половині року, а грошові надходження отримують у другій [2].

Однак, як свідчить досвід, держава недостатньо виділяє кошти саме в період здійснення витрат (в першій половині року), а дофінансовує галузь у міру можливостей бюджету. Це неприпустимо, так, як практично втрачається ефект від своєчасного здійснення фінансування.

Головним недоліком економічної політики держави підтримки товаровиробників є нестабільний, несистемний характер. При вивченні практики надання державної фінансової допомоги нами не виявлено наявності будь-якого логічного зв’язку між розміром виділених коштів та результатами діяльності сільськогосподарських підприємств. Вважаємо, що будь-яка форма підтримки сільськогосподарських підприємств повинна не тільки компенсувати їх втрати, а й створювати стимули для підвищення ефективності відповідних програм. Більшість таких програм позбавлена стимулів. Саме тому переконані, що для держави пріоритетним завданням є фінансова підтримка нарощування виробництва продукції, підвищення ефективності функціонування агропідприємств на основі спеціалізації і концентрації виробництва. Акумуляція інвестиційних потоків з метою зміцнення матеріально-технічної бази, застосування новітніх технологій, підвищення продуктивності праці, а отже, і зниження собівартості продукції можливі тільки у великих сільськогосподарських підприємствах, а це є основою конкурентоспроможності вітчизняного сільського господарства.

Отже, приходимо до висновку, що належна державна аграрна політика повинна забезпечити підвищення ефективності функціонування аграрного сектору економіки, розв’язання соціальних потреб сільського населення та комплексний і сталий розвиток сільських територій через реалізацію державної фінансової підтримки галузі.

Література:

1. Гончаров Ю., Косич А. Научный потенциал как фактор развития инновационно-инвестиционной системы Украины ̸ ̸ Экономика Украины. – 2007. - №3. – с.42-51.

2. Ярема Я. Р. Державна фінансова підтримка аграрної сфери / Я. Р. Ярема // зб. наук. пр.: Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя. – 2007. – С.420–424.