Экономика /15. Государственное
регулирование экономики
Іванова
Г. М.
Науковий
керівник: Головінов О. М., доцент
Донецький
національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла
Туган-Барановського
АКТУАЛЬНІ НАПРЯМКИ
ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ
Питання поліпшення становища у сфері
забезпечення громадян доступним житлом посідають центральне місце в діяльності
органів державної влади в усіх без винятку країнах. В Україні ж житлові
проблеми є досить «болючими», що робить питання створення ефективних механізмів
державного регулювання житлового будівництва надзвичайно актуальними.
Питання державного регулювання
будівельної галузі досліджено в наукових
працях багатьох вчених,
зокрема в працях
В. О. Омельчук, С. В.
Петруненко, А. Беркута, Н. Олійник, В. Федоренко, Л. Созанський та інших, але
ці проблеми залишаються ще не вирішеними й потребують подальшого розгляду. Метою
дослідження є висвітлення основного кола проблем сучасного стану державного регулювання
національної економіки та пошук шляхів підвищення ефективності функціонування
механізмів державного регулювання будівельної галузі національної економіки.
В Україні, тільки за офіційними даними, у
квартирній черзі налічується більше 1,2 млн. сімей та одинаків та ще більше 7
млн. сімей(41,5% всіх сімей) мають житлову площу в розрахунку на одну особу
нижче санітарної норми(13,65 м2).
Особливою проблемою є вирішення питання отримання житла молодими сім’ями, що не
мають необхідних доходів. Рівень забезпеченості молоді житлом в Україні на
сьогодні є дуже низьким: тільки 33% молодих родин живуть в окремих квартирах
(для всіх родин цей показник становить 56,3%), 11% проживають у комунальних
квартирах, 14% винаймають квартири, 10% живуть у гуртожитках, 1% - у
непристосованих приміщеннях, а близько 31% молодих родин узагалі не забезпечені
житлом. Із 2,5 млн. молодих родин в Україні близько 800тис. мають потребу в
поліпшенні житлових умов, водночас саме в цих родинах народжується до 80% дітей
[1]. Близько 400тис. громадян
претендують на соціальне житло, на квартирному обліку перебувають більше 10
років майже 67% черговиків, а одержують квартири лише 1,5% з них.
Хоча за 2010 рік у житловому будівництві
спостерігається позитивна тенденція щодо введення житла в експлуатацію, за 9
місяців 2010 року введено 5248 тис. м2 загальної площі житла, що
становить 157% до відповідного періоду попереднього року, але галузі ще далеко
до показників 2007-2008 років, коли обсяги введення в експлуатацію житла
становили 120244 тис.м2 (51,23%) та
10496 тис. м2(50%) відповідно[2]. Зниження платоспроможного попиту,
дорожчання енергоносіїв і будівельних матеріалів, жорстокі умови іпотечного
кредитування спричиняють падіння ринку нерухомості, погіршення фінансового
стану будівельних організацій, збільшення обсягів незавершеного будівництва.
На сьогодні в цілому державне регулювання
в сфері будівництва доступного житла ґрунтується на дії ряду законодавчих
актів, тому з’являється необхідність створення єдиної законодавчо визначеної
державної житлової політики, спрямованої на підвищення інвестиційного попиту,
подолання негативних тенденцій і забезпечення розширеного відтворення житла,
покращення його отримування та обслуговування.
Іншою істотною проблемою у житловому
будівництві є відсутність джерел його фінансування, тобто необхідним є
створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, реальних
фінансово-кредитних механізмів для стимулювання житлового будівництва та сприяння
доступності його для населення. Сьогодні основним джерелом фінансування
житлового будівництва є іпотека, але на нашу думку перспективнішим буде
створення спеціалізованих ощадних фондів та ринкових механізмів залучення
коштів громадян. Тоді основою механізму фінансування житлового будівництва буде
не сплата частини вартості житла, а нагромадження коштів майбутніми житло
власниками у спеціалізованих ощадних касах. Так, у федеративній республіці
Німеччини такий механізм застосовується при накопиченні 50-40% від вартості
житла, а на залишкову суму з тої ж каси видається позичка з розстрочкою на
6,5-18 років. У Фінляндії і Норвегії надається державний житловий кредит (не
дотація) на поворотній основі, з процентною ставкою нижче ринкової[3,
с.140]. Перевагами такого кредитування є надання кредитів за нижчими, ніж
ринкові ставками, з наданням державних гарантій та можливості кредитувати
будівництво житла.
Успішна реалізація даних механізмів має
бути побудована на чіткій, збалансованій загальнодержавній програмі, яку усі
об’єкти влади і господарської діяльності втілювали б в життя як пріоритетний
напрям економічної політики держави [4, с.15].
Отже, саме державне сприяння може стати
джерелом підтримки будівельної галузі національної економіки. Так, в результаті
успішного використання механізмів державного регулювання, зокрема інвестування
в побудову житла на ринкових засадах, будуть створені сприятливі умови для
забезпечення доступності житла для населення.
Література
1. Щеглова О. Ю. Методологічні проблеми та тенденції
розвитку житлового фонду в Україні на державному та регіональному рівнях/ О. Ю.
Щеглова // Наукові праці КНТУ. – Економічні науки. – 2010. – Вип. 17. – С.
21-25.
2. Матеріали веб-сайту Державного комітету статистики
України: http:// www.ukrstat.gov.ua/
«Соціально-економічний розвиток України» за 2010 рік.
3. Петруненко С. В. Державне регулювання житлового
будівництва України в контексті побудови доступного житла. - Економіка та
держава. – 2010. - №12. – С.12-15.
4. Омельчук В. О. Принципи механізму державного регулювання
ринку доступного житла. - Економіка та держава. – 2011. - №7. – С.138-140.