Экономические науки/ 2. Внешнеэкономическая деятельность.

к.е.н. Туніцька Ю. М.

Київський національний торговельно-економічний університет, Україна

Оцінка рівня технологічності товарної структури імпорту в Україні за умов посткризового розвитку

Існуюча структура імпорту України гальмує прискорення темпів розвитку економіки, що загрожує національній технологічній безпеці. Проблеми дисбалансу зовнішньої торгівлі України почалися значно раніше, ніж розгорнулась фінансово-економічна криза і, підсилені загальносвітовим негативним трендом, набули справді кризових масштабів. Протягом 1990-х років 20 ст. Україна на міжнародній арені перебувала в ролі явного аутсайдера. Нестабільна, обтяжена тривалою і глибокою кризою національна економіка болісно включалася у міжнародну торгівлю. Формування сучасної структури зовнішньої торгівлі товарами обумовлювалося наявністю ресурсів для торгівлі та структурою економіки, яка визначає експортний потенціал країни та потребу в імпорті закордонної продукції. На обсяг та структуру зовнішньої торгівлі України впливали отримана у спадок від колишнього СРСР здеформована структура виробництва, високий рівень його витратомісткості та занепад внутрішнього ринку. Вирішальними виявились характер та методи трансформаційних перетворень у 1991-1997 рр. Зовнішньоторговельна політика України спрямовувалася переважно на реалізацію фіскальних цілей.

За останні 15 років темпи приросту зовнішньоторговельних операцій перевищували зростання ВВП країни у 1,5 раза. Починаючи з 2001 р., з’явилася тенденція до випереджання темпів зростання імпорту товарів над темпами зростання експорту.

За відносної стабільності структури торговельних операцій це означає, що поступово формувалися умови для появи від'ємного сальдо у зовнішній торгівлі товарами. Стійкий дефіцит торговельного балансу впродовж 1990-х років був подоланий лише в 2000 р.

За 2005-2008 рр. від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу зросло в 10 разів і сягнуло рекордного для незалежної держави рівня -18 580,93 млн дол. США.

Внаслідок різкої девальвації гривні та зниження рівня платоспроможного попиту у 2009 р. обсяги імпорту товарів в Україну вперше за досліджуваний період знизилися в 1,8 раза, а від’ємне сальдо - у 3,2 раза. Кількість учасників зовнішньої торгівлі в Україні, що здійснюють імпортні зовнішньоторговельні операції, зменшилася більш ніж на 2 тис. Кількість зареєстрованих імпортних торгових операцій зменшилася на 36%, до 790 тис. проти 1 млн 241 тис. у 2008 р. У 2010 р. імпорт товарів перевищив експорт на 9 309, 4 млн. дол. США, що на 3 572 млн дол.США більше порівняно з 2009 р. Імпорт товарів, що в 2010 р. склав 60 739, 9 млн дол.США, збільшився на 33,7%.

Найбільшу частку в імпорті високотехнологічних товарів становлять електричні машини та устаткування, середньотехнологічних - автомобілі, низько-технологічних − харчові продукти та напої.

У 2001р − 2009 рр. частка товарів за розділом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності „Механічне обладнання; машини та механiзми, eлектрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення зображення і звуку” у загальному імпорті товарів в Україну зменшилася з 15,07 % до 13,8%. Стрімке зростання частки товарної групи „Транспортні засоби та шляхове обладнання” у загальному імпорті товарів в Україну з 4,73 % у 2001 р. до 14,1 % у 2008 р. відбувалося внаслідок збільшення обсягів постачань імпортних наземних транспортних засобів, крiм залiзничних (з 4,04% до 13,3%). Частка імпорту продукції розділу „Готові харчовi продукти” дещо зменшилася і у 2008 р. склала 3,1 % (у 2001р. – 3,74 %).

Забезпеченість української економіки власною високотехнологічною продукцією залишається надзвичайно низькою. Співвідношення експорту високотехнологічної продукції до її імпорту становить 0,23%, тоді як у країнах з низьким рівнем інвестиційно-інноваційного розвитку − 0,39%, із середнім – 0,78%, з високим – 1,04%. У середині 1990-х років у 5 країн (США, Японія, Німеччина, Англія, Франція) рівень самозабезпеченості продукцією високотехнологічного комплексу становив приблизно 80%. В Україні цей показник не враховується.

У високотехнологічному комплексі України не завершено формування великих науково-виробничих структур, економічно стійких, здатних до формування власних чинників саморозвитку і здійснення всього відтворювального циклу. Спостерігається слабкий вплив ринкових важелів регулювання, зважаючи на нерозвиненість внутрішнього ринку системних виробничих інновацій, зокрема, технологій.

Під час розроблення та реалізації антикризових заходів для відтворення стабільності та прискорення темпів розвитку промислового виробництва та національної економіки органам державної влади слід звернути серйозну увагу на нереалізований потенціал і ресурсні можливості науково-промислового комплексу, зокрема, на наявний арсенал технологій. Унікальні, проривні технології можуть вберегти країну від беззворотної втрати конкурентоспроможності на міжнародних ринках, а технології масового попиту (а не лише інфраструктурні проекти) дозволять сформувати реальний внутрішній ринок.

Література

1. Федулова Л. Тенденції розвитку високотехнологічного сектору економіки України/ Л. Федулова // Економіст. – 2009 р. – №1. –– С. 36.

2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. – Режим доступу: [ www.ukrstat.gov.ua]

3. Сталинский Д.В. Научно-техническое обеспечение реконструкции предприятий горно-металлургического комплекса - эффективный путь снижения энергоемкости отечественной металлургической продукции // Каталог доповідей конференції "Інноваційні шляхи впровадження енергоефективних технологій створення конкурентоспроможної промислової продукції". - К. - 2008. - 56 с.