Кулініч О.М.

К.е.н., заступник директора з наукової роботи ІСЕМВ НАН України

Глобально-ресурсний потенціал розвитку світової економіки

Поняття природно-ресурсного потенціалу на глобальному рівні тісно пов’язано з дискусіями про майбутні сценарії розвитку глобальної соціально-економічної системи, якою є людська цивілізація. Оскільки потенціал по суті означає максимально можливу кількість природних ресурсів, то, говорячи про стійкість розвитку світової економіки, слід ураховувати, що природно-ресурсний потенціал рано чи пізно може бути вичерпано. В цьому контексті логічно ввести поняття «рівень використання природно-ресурсного потенціалу», який показує співвідношення природних ресурсів (і можливостей їх відтворення), які задіяні у світовому господарстві до відповідних потенційних обсягів цих самих ресурсів і граничних можливостей щодо їх відтворення. Кожного конкретного часу світове господарство характеризується набором показників (чи одним показником), за якими оцінюється ресурсне споживання або рівень використання природно-ресурсного потенціалу в глобальному масштабі (частка використовуваних земельних ресурсів, ступінь розроблення родовищ корисних копалин тощо).

Природно-ресурсний потенціал має досить складну структуру. Д. Г. Маслов [1, С. 81–82] виокремлює три основні складові:

1) власне природні ресурси – та частина природно-ресурсного потенціалу, яка використовується у виробництві, результат видобутку та споживання невідновлюваних і відновлюваних ресурсів, і в цьому розумінні частина, вже вилучена з природи (виробнича сфера);

2) асиміляційний потенціал – та частина природно-ресурсного потенціалу, яка може відтворюватися природним шляхом (за дотримання порогових значень) і використовується в рекреаційних цілях, зокрема як середовище для видалення виробничих відходів (сфера послуг);

3) критичний природний капітал – та частина природно-ресурсного потенціалу, яка виконує ландшафтоутворювальну та кліматоутворювальну функції, забезпечує збереження біорізноманіття та загальне відновлення природно-ресурсного потенціалу.

Майбутні сценарії розвитку світового господарства визначатимуться співвідношенням кількох тенденцій:

1) динамікою кількості природних ресурсів, які використовуються світовим господарством. На цю тенденцію впливає рівень технологій використання природних ресурсів (як щодо видобування – повніше використання наявних ресурсів, так і щодо використання – зменшення ресурсомісткості економіки);

2) залученням до господарського обігу нових природних ресурсів (перетворення об’єктів природи на природні ресурси). Це можуть бути об’єкти природи, які розміщені на Землі, але в поточному періоді не розглядаються як природні ресурси, а можуть бути й ті природні ресурси, які використовуються в світовому господарстві, але розташовані на космічних об’єктах (наприклад, на Місяці, де в принципі (у майбутньому) можливим є налагодження видобування корисних копалин);

3) збільшенням кількості та обсягу природних ресурсів, які можуть бути відтворені (перетворення ресурсів з невідтворюваних на відтворювані).

Природно-ресурсний потенціал як максимальні природно-ресурсні можливості країни чи світу в цілому визначити неможливо, проте можна оцінити хоча б імовірність збільшення природно-ресурсних можливостей країни (регіону чи світу в цілому) в разі здійснення інвестицій у певні галузі.

Головне при цьому – визначити ті сфери, галузі, напрями наукових досліджень, інвестиції в які дозволять повніше застосовувати використовувані природні ресурси (вони не змінюють природно-ресурсний потенціал як максимальну можливість, але змінюють рівень його використання) і ті, інвестиції в які дають змогу використовувати нові природні ресурси (збільшують природно-ресурсний потенціал за рахунок введення до нього тих елементів природи, які раніше не розглядалися як ресурси).

Список використаних джерел:

Маслов Д. Г. Проблемы выбора показателей устойчивости эколого-экономической системы региона // Вестник Московского университета. – 2005. – № 6. – С. 80–88.