Грубінка І.І., здобувач, асистент

Львівський національний аграрний університет, м. Дубляни

Деякі аспекти і парадигми сучасного стану кредитної системи України

Стан забезпечення кредитним и ресурсами економіки країни завжди був одним з визначальних чинників її розвитку. В економіці об’єктивно виникає нестача фінансових ресурсів у одних суб’єктів і їх надлишок у інших. Відповідно одні суб’єкти прагнуть вкласти свої кошти інші ж навпаки їх отримати. Наявність цих суб’єктів вже основною передумовою виникнення кредитного ринку, якому як і будь-якому іншому ринку притаманна наявність посередників. На кредитному ринку такими посередниками є банки та парабанківські установи, разом вони утворюють кредитну систему країни. Вона в кожній країні пройшла свій тривалий шлях розвитку, має свої особливості і водночас зберігає певні загальні риси.

В Україні кредитна система представлена досить різноманітними кредитними інститутами:

- банки;

- кредитні спілки;

- ломбарди;

- інвестиційні фонди та компанії;

- недержавні пенсійні фонди;

- факторингові компанії;

- лізингові компанії та ін..

Незважаючи на таку різноманітність кредитних інститутів, найбільш вагому частку на кредитному ринку України займають банківські установи. Це зумовлено рядом причин:

- стрімким розвитком фінансово-промислових груп в Україні і відповідно значним укрупненням бізнесу, що забезпечило концентрацію значних фінансових ресурсів в одних руках і потребу у створенні ФПГ власних банків;

- створенням умов для приходу іноземних банків, як через створення ними своїх філій, так і через купівлю українських банків, для іноземних кредитних установ цікавим є перш за все місткий ринок кредитних ресурсів, і їх досить висока ціна, в порівнянні з вартістю залучених ними ресурсів в інших, переважно європейських країнах;

- повільний розвиток громадянського суспільства, що вплинуло перш за все на розвиток кредитної кооперації (кредитних спілок), розвиток якої неможливий в умовах відсутності середнього класу і належної інформаційної та державної підтримки;

- невідповідності діяльності деяких кредитних установ, тим принципам роботи, що повинні ними дотримуватися (наприклад діяльність деяких кредитних спілок і інвестиційних фондів). Дуже часто це явище зумовлено просто некваліфікованістю керівництва цих установ, коли замість стратегії диверсифікації ризику обирається стратегія максимізації прибутку;

- можливістю саме банківськими установами концентрувати значні кредитні ресурси, завдяки доступу до значних джерел їх залучення, як всередині країни, так ї за її межами.

Останню тезу підтверджує той факт, що згідно даних НБУ, з 178 банків, які станом на кінець першого кварталу 2011р. мали ліцензію на здійснення банківських операцій, 54 є банками з іноземним капіталом (30,3% від загальної кількості), з яких 20 це банки з 100% іноземним капіталом. Більшість цих банківських установ є банками першої та другої групи[1]. На кінець І кварталу частка іноземного капіталу виросла до 41,46%, що підвищує залежність банківської системи України від іноземних інвесторів.

Беручи до уваги стан активності на кредитному ринку парабанківських установ, то вони представлені переважно кредитними спілками і ломбардами. Зважаючи на специфіку своєї діяльності ломбарди можуть конкурувати з банківськими установами лише в сегменті споживчого кредитування, та й то в періоди зменшення ліквідності банків. Тому на нашу думку основними конкурентами в кредитуванні економіки для банків є саме кредитні спілки. Зараз в Україні:

- існує приблизно 660 кредитних спілок, за останні роки їх найбільша кількість 1714 була зафіксована у 2008 році[2];

- сукупні активи кредитних спілок у 2010 році склали 3059,4 млн.грн., що на 3005,5 млн.грн. менше ніж в 2008 році. Це свідчить про вплив кризи на їх діяльність і потребу в створенні стабілізаційних механізмів, які б забезпечували захист в першу чергу інтересів вкладників кредитних спілок, що збільшило б також довіру до них з боку населення;

- попередню тезу підтверджує значне зменшенні капіталу кредитної кооперації в Україні. Так в 2008 році він становив 1714,0 млн.грн., що є найвищим показником за останні 5 років, в 2009 і 2010 роках показник капіталу становив 765,8 і 706,2 млн.грн.;

- як показують попередні дані, кредитна кооперація як основний елемент парабанківської частини кредитної системи України в зв’язку з кризою зазнала значних як кількісних так і якісних змін. Це показало потребу в зміні концептуальних підходів до управління ними, а також посиленні державного нагляду за їх діяльністю.

Висновок. Отже, в кредитній системі України переважає банківський сектор, що зумовлено рядом факторів, що мали місце в процесі її становлення і сьогодення, передусім значною концентрацією ресурсів країни в руках великого бізнесу і значною інтеграцією в світову банківську систему. Парабанківські установи на кредитному ринку представлені переважно кредитними спілками, які незважаючи на значну кількість потребують якісних змін перш за все в управлінні і державному регулюванні.

Використана література

1. Офіційний сайт НБУ: www.bank.gov.ua

2. Пластун В.Л. Пріоритети розвитку кредитних спілок в сучасних умовах / В. Л. Пластун // Актуальні проблеми економіки. – 2010р. - №10 – С.131-137.