Лобенко А.В.

Науковий керівник : Шелест О.Л.

Харківський торговельно – економічний інститут КНТЕУ

Проблемні аспекти фінансування соціального

забезпечення в Україні в сучасних умовах

Нині розробляються різні концепції розвитку галузей соціальної сфери. Для кожної формується певна стратегія розвитку. Проте водночас усі ці галузі - частини однієї сфери.

Людина є ключовою ланкою соціальної сфери. Конституція України визначає, що людське життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю. [Конституція України, розділ I, загальні засади, стаття 3]

Тема дослідження є актуальною, бо соціальна сфера - важлива ланка існування державного механізму.

Україна як соціальна держава формує стандарти матеріального добробуту, освіти, охорони здоров’я та надає соціальну підтримку верствам населення, які її потребують.

Звернувшись до літератури слід зауважити, що багато різних джерел дають свої визначення соціальної сфери. Але так чи інакше все зводить саме до того, що соціальна сфера – це комплекс галузей, що забезпечують зростання рівня споживання та вдосконалення благ таких як: здоров’я, освіта, духовність тощо.

Основне значення соціальної сфери полягає в тому, що весь комплекс її галузей забезпечує зростання рівня споживання та вдосконалення його структури. Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення в культурних цінностях, освіті, комунальному обслуговуванні тощо все більше впливає на виробництво матеріально-речового багатства через прискорення науково-технічного прогресу, створення необхідних передумов для підвищення рівня зайнятості у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, забезпечення розширеного відтворення робочої сили, удосконалення структури вільного часу працюючих. Одночасно з цим розвиток соціальної сфери сприяє розв'язанню таких соціальних завдань, як формування гармонійно розвиненої особистості, ліквідація культурно-побутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення і районами країни.

Усі країни світу спрямовують частину фінансових ресурсів на задоволення життєво важливих потреб населення. В Україні програмою економічних реформ на 2010-2014 роки передбачається збереження, розвиток людського і соціального капіталу шляхом підвищення ефективності, стабільності соціального захисту та соціального забезпечення населення, поліпшення якості й доступності освіти та медичного обслуговування.

Нині наша держава зосереджує увагу на фінансуванні соціальної сфери. У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів. Вони становлять більше ніж 30 % валового внутрішнього продукту. Банківська та казначейська системи беруть участь у виконанні основних функцій фінансової системи шляхом: 1) забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів; 2) об'єднання фінансових ресурсів, їхнього розподілу між окремими суб'єктами господарювання; 3) забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем.

Соціальна сфера України поступово розвивається. Так, за оперативними даними, до Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування у 2010 році надійшло 183564,2 млн. грн., що в порівнянні з відповідним періодом минулого року більше на 35148,4 млн. грн., або на 23,7%. Але, слід також зауважити, що дефіцит бюджету Пенсійного фонду за останніми даними уряду, збільшився, порівняно з очікуваним результатом у 26,6 млрд. грн., до 37,482 млрд. грн. [2]

У 2010 році призначено субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг 1766,8 тис. сімей, що становило 78,3% від загальної кількості сімей, які звернулися за субсидіями. Порівняно з відповідним періодом 2009 року кількість сімей, яким призначено субсидії, збільшилась на 517,6 тис., або на 41,4%.

Недостатнім виявляється фінансування медичної сфери. Система охорони здоров’я країни не відповідає вимогам ВООЗ та не забезпечує конституційні права пересічного українця щодо рівного доступу до якісного, безоплатного медичного обслуговування. Поліпшення становища у цій галузі очікувалось як результат медичних реформ та введення загальнообов’язкового державного медичного страхування. Але ні медичне соціальне страхування, ні медичні реформи так і не впроваджені. Профспілка працівників охорони здоров’я заявила, що в країні не вистачає 46 тисяч лікарів і 20 тисяч молодших медичних спеціалістів. Ця кадрова проблема виникла з-за низької заробітної плати і слабкої соціальної захищеності медичних працівників. На нашу думку, в Україні недостатньо використовується світова практика захисту здоров’я людини. Міністерством охорони здоров’я не запроваджено щорічний медичний огляд населення та диспансерного нагляду за особами із груп підвищеного ризику. Як наслідок, збільшення онкохворих на 135,4 тис., щороку від раку помирає близько 90 тис. осіб., 35% із яких працездатного віку.

За даними Міністерства освіти та науки, дошкільною освітою охоплено понад 90% дітей п'ятирічного віку. Більшість дитсадків переповнені, бо їх недостатня кількість. Повноцінно реалізувати обов’язкову дошкільну освіту у сільській місцевості взагалі є малоймовірним – не у всіх селах є дитсадки, при тому, що сільські школи очікує оптимізація. Оскільки перше фінансування прийшло у кінці червня, а друге на початку серпня, то підручники з’являться лише у вересні-листопаді поточного року. На сьогодні державним бюджетом передбачено на друк підручників 198,4 млн. грн.(виділено 120 млн. грн.), з яких 28,4 млн. грн. – борг за минулорічні підручники для 9 класів. У парламентському комітеті з питань науки та освіти заявили, що забезпечення підручниками за новою програмою буде коштувати близько 600 млн. гривень. Якщо врахувати витрати на підручники, які вже віддруковані за програмою 12-річки, то це додаткові витрати ще на 200 млн. гривень. При цьому на перехід до 12 річної системи загальної освітив же витрачено близько 1,5 млрд. гривень. [2]

У 2011 році розміри мінімальної звичайної академічної стипендії встановлені для учнів професійно-технічних та студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації, учнів і студентів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в розмірах, що діяли у грудні 2010 року. Тобто розміри стипендій не змінюються третій рік поспіль, не зважаючи ні на фінансову економічну кризу, ні на інфляцію. Стипендії становлять - для учня професійно-технічного навчального закладу 200 гривень на місяць;- для студента вищого навчального закладу I-II рівня акредитації - 400 гривень на місяць;- для студента вищого навчального закладу III-IV рівня акредитації - 530 гривень на місяць.

Слід зробити висновок, що з розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної, валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної політики держави. Разом з трансформацією економіки відбувається створення системи соціального захисту населення з метою компенсації негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та забезпечення населення. Але разом з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та невідповідності сучасним потребам людей (це стосується співвідношення між мінімальною заробітною платою, розміром пенсій, стипендій та прожитковим мінімумом). [3]

Тому, перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання

пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Список використаної літератури:

1. Полозенко Д.В. Розвиток соціальної сфери як важлива умова економічного зростання України // Фінанси України; К.: ЗАТ «ВІПОЛ», №10 – 2010 – С.15-20

2. Держкомстат [http://www.ukrstat.gov.ua/]

3. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки; К.: Знання-Прес, – 2002 – 214 с.