Томашевський Ю.М., кафедра фінансів і кредиту

Львівський національний аграрний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ СТРАХУВАННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ

На сьогоднішній день Україна переживає період глибоких змін. Проте вона має значний потенціал для розвитку сільського господарства та подальшого впливу на європейські ринки. При цьому одним з елементів ринкової моделі аграрного сектору є створення нової системи страхування з метою зниження рівня ризикованості виробничої діяльності. Страхування сільськогосподарського майна розвивалося в усьому світі як головний інструмент управління ризиками з метою зменшення негативного впливу погоди та природних ризиків.

Віддаючи належне доробку учених у цій сфері, слід зауважити, що існує ряд питань, які потребують глибшого дослідження: так, недостатньо вивченими залишаються доцільність застосування різноманітних страхових продуктів та їх вплив на фінансовий стан аграрного підприємства; застосування диференційованих розрахунків страхових тарифів залежно від рівня ризикованості зони господарювання; доцільність і система підтримки страхування сільськогосподарських виробників за рахунок бюджетних субсидій; удосконалення нормативно-правової бази функціонування ринку страхових послуг при захисті від ризиків агровиробництва. Актуальність і необхідність вирішення окреслених питань обумовили проведення цього дослідження.

Страхування сільськогосподарських ризиків – це один із найскладніших і найбільш ризикованіших видів страхування, і сьогодні в Україні все більше починають усвідомлювати, що їх необхідно страхувати. Проте, незважаючи на велику необхідність даного захисту, в нашій країні лише робляться перші кроки у цьому складному ринковому сегменті.

Страхування як економічна категорія обумовлюється трьома основними ознаками: випадковим характером настання руйнівної події, надзвичайністю нанесеного збитку (шкоди) в натуральному і грошовому вигляді та об'єктивною необхідністю попередження і подолання наслідків вказаної події та відшкодування матеріальних чи інших втрат.

Особливістю страхування сільськогосподарських ризиків є те, що воно є життєздатним у довгостроковій перспективі, як правило, лише за умови, що уряд забезпечує фінансову підтримку системи. Однак субсидії мають застосовуватися у такий спосіб, щоб система не виявилася спотвореною. У сільському господарстві ризики є системними, а це в багатьох випадках означає збитки для великої кількості суб'єктів аграрного ринку одночасно. За таких обставин страхові виплати будуть значно вищими від зібраних премій.

Пропоновані в даний час на ринку страхових послуг програми страхування сільських господарських ризиків за багатьма параметрами не задовольняють споживачів. Основним їх недоліком є висока вартість. Тільки за умови реальної державної підтримки можна буде досягти рівноваги між попитом та пропозицією в даній сфері. Слід зазначити, що держава намагається вирішити цю проблему шляхом компенсування затрат на страхування окремих видів сільськогосподарських культур. Однак, більшість інструктивних матеріалів та документів в даній сфері на сьогодні перебувають на стадії розробки, а сам аграрний страховий ринок є слаборозвинутим та недосконалим.

Розмір страхового полісу, який пропонується страховими компаніями, не в змозі гарантувати господарству повного покриття матеріальних втрат. Водночас запровадження поправочних коефіцієнтів на розмір страхового відшкодування залежно від часу виплат призводить до різкого подорожчання страхових тарифів, що суттєво обмежує і так малий попит економічного захисту на ринку сільськогосподарських страхування. Особливо це стосується страхування врожаю сільськогосподарських культур, оскільки використання єдиних страхових тарифів в розрізі областей, районів призводить до невідповідності ступеня ризику, розміру страхового платежу та суми страхового відшкодування. Також недостатній розвиток фондового ринку, не дає можливості використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів; відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку. Ну і зрештою, неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку в сільському господарстві мають теж неабиякий вплив на стан агрострахування.

У сучасних умовах питання тарифної політики в галузі сільськогосподарського страхування потребує вдосконалення, тобто розробки і впровадження нової шкали таких тарифів, які будуть залежати від ряду умов: страхового забезпечення, наявності й розміру франшизи, повноти або частини покриття збитків, рівня збитковості страхової суми тощо. Адже важливим завданням є формування ефективної системи страхування сільськогосподарського виробництва, що більшою мірою залежатиме від розмірів страхових тарифів. Розмір страхових платежів сільськогосподарських підприємств визначається виходячи з середньої врожайності застрахованої культури, ціни на її продукцію, площі посіву та тарифів.

За інформацією страховиків нинішні тарифи не повністю відображають ризики виникнення страхових випадків у сільськогосподарському виробництві. Звідси для захисту своїх інтересів страховики встановлюють високий рівень безумовної франшизи. Якщо проаналізувати рівень тарифних ставок, то можна стверджувати, що у реальному страхуванні за відсутності безумовної франшизи страховий тариф може коливатися від 10 до 15%: 10% - для зернових і 15% для овочевих культур. Проте більшість фермерів вважають оптимальним страховий тариф 5%.

З метою покращення ситуації на аграрному страховому ринку України і, зокрема, в механізмі страхування урожаю сільськогосподарських культур, необхідно провести ряд заходів, реалізація яких значною мірою дасть можливість налагодити відносини між аграрним сектором та страховими компаніями.

Доцільно було б, створити агропромислові страхові організації і товариства взаємного страхування побудовані на співпраці держави та приватного сектора. Для координації їх діяльності доцільним є формування керівного органу у формі агентства, правління, який би виступив як державний агент щодо регулювання і державної підтримки в сфері агропромислового виробництва. Його основними завданнями повинні бути сприяння розвитку забезпеченого державною підтримкою страхування врожаю сільськогосподарських культур; розробка пропозицій про порядок і умови організації і проведення страхування врожаю сільськогосподарських культур; вирішення питань, пов’язаних з виділенням страховикам коштів державного бюджету на оплату страхових субсидій по страхуванню врожаю сільськогосподарських культур та їх використання.

З метою підтримки сільськогосподарських запровадити багаторизикове страхування врожаю сільськогосподарських культур. На першому етапі держава може створити власну спеціальну страхову компанію для здійснення багаторизикового страхування врожаю: його реалізації, оцінки ризиків та збитків. Таке страхування повинне бути запроваджене у формі закону, який визначає основні положення по страхуванню, а також відповідальність держави за його проведення. При цьому держава повинна субсидувати багаторизикове страхування врожаю. Таке субсидування має поширюватися на оплату страхових премій, адміністративні витрати страхувальників, створення державного перестрахування від катастрофічних ризиків.

В Україні відсутнє спеціальне законодавство, яке регулювало б агрострахування. З огляду на унікальні характеристики агрострахування (наприклад, системний ризик, необхідність технічних знань, клієнтської бази, страхових продуктів різноманітних дизайнів), таке становище являє собою проблему. Для системи аграрного страхування в цілому, субсидованої чи ні, характерні такі ознаки, як обмеженість даних, неадекватна актуарна експертиза та недостатня прозорість. Крім того, дослідження, які проводяться в цій сфері, не отримують достатнього фінансування, погано скоординовані і не мають у своєму розпорядженні всіх необхідних даних.

Попри висловлене на державному рівні розуміння важливості розвитку агрострахування та визначення необхідних для цього заходів, на сьогодні чіткого стратегічного плану уряду щодо покращення ситуації в агрострахуванні досі немає. Проте, створення ефективної системи розподілу та управління ризиками сільськогосподарського виробництва повинно стати важливим напрямом сучасної аграрної політики, що забезпечуватиме підвищення захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників, сприятиме залученню інвестицій та кредитних ресурсів в аграрний сектор економіки, нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції.

Література:

1. Адаменко Т. И. Влияние почвенно-климатических и погодных условий на формирование зерна / Т. И. Адаменко // Хранение и переработка зерна. – 2006. - № 5. – С. 39-42.

2. Ґудзь О. Є. Страхування агроризиків та напрями розвитку агрострахування в Україні / О. Є. Ґудзь // Економіка АПК. – 2006. - № 8. – С. 72-76.

3. Матвієнко Г.А. Шляхи покращення використання резервів при страхуванні врожаїв аграрних підприємств // Агросвіт. Науково-практичний журнал. - №3. 2009. – С.36-40.

4. Пущак С. Д. Можливості зниження тарифних ставок на прикладі страхування зернових культур / С. Д. Пущак // Економіка АПК. – 2007. - № 2. – С. 91-97.

5. Пущак С. Д. Індексне страхування сільськогосподарських культур / С. Д. Пущак // Наук. вісник Нац. аграр. ун-ту. – 2006. – Вип. 102. – С. 292 – 297.

6. Спецогляд // Страхова справа. – 2009. - № 2(22). – С. 26-45.

7. Страховой рейтинг “Insurance Top”. – 2009. - № 1(13). – С. 28.

8. Ширинян А. С. Вплив тарифу на фінансову стійкість страхових компаній / А. С. Ширинян, Л. В. Ширинян //Фінанси України. - 2004. – № 7. – С. 112-113.

9. Портал про сільськогосподарське страхування [Електронний ресурс] / Режим доступу - http://www.agroinsurance.com/ru/analytics?pid=11203