Педагогіка. Перспективні розробки науки і техніки.

Аспірантка кафедри загальної педагогіки та педагогіки Вищої школи

Мамаєва О.А.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Україна.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ.

Громадська діяльність є базою для формування здорового колективізму, що сприяє соціальній адаптації особистості, яка потрапила до незнайомого осередку після середньої школи та зіткнулась із необхідністю пізнати себе у новому громадському статусі. Виходячи з цього, доходимо висновку, що участь майбутнього вчителя у громадській діяльності сприятиме формуванню в нього вмінь й особистісних моральних якостей, властивих майбутньому фахівцю.

Мета статті полягає у визначенні суті та видів громадської діяльності майбутніх учителів та особливостей її організації у вищих педагогічних навчальних закладів України.

Для ефективного здійснення такого процесу, як громадська діяльність студентів, необхідно визначити його суть, основні характеристики та види, знати особливості його організації. Слід зазначити, що сучасні науковці, уживаючи терміни «громадська діяльність» до його тлумачення підходять по-різному. У сучасній педагогічній літературі для позначення громадської діяльності використовується інша термінологія: «громадсько-корисна діяльність». Оскільки характер громадської діяльності в умовах демократичного суспільства носить громадсько корисну спрямованість (інакше діяльність є антигромадською), тому вважається найвдалішим вживання терміну «громадська діяльність». Не тотожні поняття «громадська діяльність» і «соціальна діяльність». Як відзначає H. Степанова, поняття «соціальна діяльність» ширше за поняття «громадська діяльність», оскільки не виключає участь у роботі, за яку отримують заробітну платню, «тоді як громадська діяльність визначає звичайно на практиці діяльну участь людини у різних формах життя колективу і суспільства в цілому, що виходять за межі оплачуваної професійної праці» [4].

Отже, під громадською діяльністю студентів розуміємо різноманітну ідейно-політичну, спортивну, культурно-масову та іншу роботу, свідомо, безкорисно і добровільно виконуючу на благо себе, свого колективу та суспільства.

Громадська діяльність має свої специфічні особливості: а) участь студентів у громадській діяльності добровільна, безкорисна та безоплатна, спрямована на розвиток колективу, суспільства та самої особистості; б) громадські заходи несуть соціально значущий характер; в) громадська діяльність надає великі можливості для прояву своєї соціальної активності студентів, їх ініціативності, творчості та відповідальності не тільки перед собою, а й перед своєю державою.

Як результат, правильно організована й раціонально спланована громадська діяльність майбутнього вчителя забезпечує найбільш високий рівень виявлення людських якостей студента, його ставлення до суспільної справи, колективного спілкування та підвищення свого соціального статусу.

Основна специфічна особливість громадської діяльності студентів зумовлюється специфікою професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя, що передбачає оволодіння не тільки спеціальними знаннями й уміннями зі свого предмета, а й оволодіння сукупністю професійних компетенцій та особистісних морально-етичних якостей, необхідних для здійснення цілісного навчально-виховного процесу в умовах сучасної школи, що постійно ускладнюються з посиленням вимог суспільства до системи освіти. Беручи участь у громадській діяльності студенти набувають досвіду організації позакласної діяльності школярів [2].

З огляду на специфіку громадська діяльність має творчий характер і сприяє виявленню мотивів, почуття обов’язку та необхідності подолання труднощів, що стоять перед суспільством. Залучення студентів до громадської діяльності дає можливість правильно організувати свій час, продуктивно спілкуватись у колективі, приймати рішення зі знанням справи, що приводить до виявлення відповідальності за свої вчинки.

На особливості організації громадської діяльності студентів впливає низка факторів:

1. Специфічність студентського контингенту, його соціальні, демографічні, вікові, психолого-фізіологічні, гендерні та інші особливості. Зазначені особливості потребують урахування в громадській діяльності, зокрема при визначенні її змісту, форм і методів, посилення уваги до її індивідуалізації.

2. Режим навчально-виховного процесу вищого педагогічного навчального закладу. Зрозуміло, що в сесійні періоди інтенсивність громадської діяльності зменшується. Навчальний процес, бюджету часу студентів викликають необхідність більш ретельного підходу до вибору громадських заходів, приведення їх у систему, координацію діяльності гуртків, клубів, секцій, творчих об’єднань тощо.

3. Специфічність професорсько-викладацького складу, рівень його фахової та психолого-педагогічної підготовки.

4. Ступінь реалізації виховних функцій громадської діяльності визначається рівнем підготовки студентів до неї. Тому необхідно враховувати шляхи розвитку підготовки студентів до громадської діяльності у теоретичному аспекті. Справа в тому, що в процесі громадської діяльності у вищих педагогічних навчальних закладів не проводяться установчі лекції та семінарські заняття, не дають студентам необхідну порцію знань, що знижує ефективність виконання громадських доручень [3].

Уважаємо, що громадську діяльність слід організовувати так, щоб створювати умови для максимального розвитку кожним студентом своїх моральних якостей, потенційних можливостей та атмосферу творчості. Цьому сприяє максимальна варіативність виховних форм, методів громадської роботи, різноманітність громадських заходів.

Серед форм громадської діяльності відомі такі: диспути на громадські теми; конференції; бесіди за круглим столом; вечори на громадські теми; педагогічні гуртки; громадські мітинги тощо.

Готовність майбутнього вчителя до громадської діяльності передбачає розвиток умінь керувати, управляти, організовувати; сформованість таких рис особистості, як здатність до самопізнання, саморозвитку, самовиховання, самовдосконалення, тому важливим компонентом у системі громадської роботи студентів, спрямованої на їх професійну підготовку, уважаємо участь майбутніх учителів в органах студентського самоврядування, як одного з виду громадської діяльності.

Студентське самоврядування – один із шляхів підготовки активних громадян до життя у правовому та демократичному суспільстві, тому розвиток студентського самоврядування у вищих педагогічних навчальних закладів має велике громадське значення, що допомагає професійному становленню особистості. Активна участь студентів у діяльності студентського самоврядування можлива за умови, якщо вона мотивована, якщо студент усвідомлює суспільну значимість її, правильно оцінює свої можливості та здібності, зміст тієї конкретної роботи й тих функцій, які на нього покладаються. Головне – задовольнити бажання студентів самим вирішувати, яким має бути зміст їхнього життя, поставити їх в умови бути відповідальними за все: за навчальний заклад, товаришів, надавати реальне, а не формальне здійснення права у вирішенні справ, у плануванні роботи, у заохоченні студентів, у розв’язанні конфліктів [1].

Організацію самоврядування важливо вибудовувати на засадах гуманізму, соціальної рівності, однакових вимог до всіх, справжньої співпраці.

Останнім часом у вищих навчальних закладів України активно поширюється волонтерський рух, тому значна кількість учених звернули свою професійну увагу на волонтерство як важливий ресурс громадської діяльності.

Роль волонтерів, яких ще називають добровольцями, є надзвичайно важливою у багатьох організаціях. Однак, не завжди волонтери мають можливість та певну мотивацію щодо ознайомлення та застосування на практиці набутих знань [1].

Волонтери не тільки добровільні помічники, які розуміють та відчувають болі та труднощі, волонтерство – це школа життя, росту і саморозвитку, яка допомагає виховувати, формувати себе як гуманну, високодуховну, культурну, ціннісно-орієнтовану особистість із здатністю та бажанням творити в дусі найкращих гуманістичних надбань людства. Найважливіше у роботі волонтера, звичайно ж, це усвідомлення необхідності власної діяльності та наявність бажання працювати. Головна перевага волонтерів полягає у тому, що вони виконують роботу, яка їм подобається, й отримують задоволення від результатів [1].

Разом зі студентським активом ми провели пілотажне опитування студентів(2,3 курсів) щодо їх ставлення до волонтерської діяльності, бажання брати участь у волонтерстві. Результати засвідчили недостатній рівень обізнаності студентів щодо волонтерства (36% опитаних нічого не знали про існування волонтерського руху, 22% учасників назвали волонтерську допомогу як непотрібну діяльність для студентів, для 14% студентів це нагадувало комсомольські часи їхніх батьків і було, на їх думку, нецікавим). Цікавим був той факт, що переважна кількість опитаних студентів (35%) була переконана в тому, що їм непотрібна спеціальна підготовка для здійснення волонтерської роботи.

Тому постало завдання популяризації волонтерства у студентській громаді, залучення студентів до волонтерської діяльності, їх навчання та оволодіння певними навичками.

Висновки: Отже, у процесі громадської діяльності відбувається соціальне та професійне становлення особистості майбутнього вчителя, формування її морально ціннісних орієнтацій, процес найбільш повного розкриття творчої індивідуальності як єдності інтелектуальних, емоційних і фізичних сил. Основними напрямами виховної роботи у вищому навчальному закладі є: формування наукового світогляду; громадянське та патріотичне виховання; правове виховання; моральне виховання; художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне виховання; професійно-педагогічне виховання.

Громадська діяльність зможе дати суттєві результати лише в тому випадку, якщо вона стає частиною навчального процесу, коли студенти вбачають у ній дієвий засіб розширення свого педагогічного й загальнонаукового кругозору, засобом підготовки до професійної діяльності. Обираючи форми й методи громадської діяльності, слід ураховувати, наскільки вони сприятимуть розвитку соціальної активності студента завдяки конкретним індивідуальним дорученням, із урахуванням часу на процес виконання, підготовки, з урахуванням індивідуальних фізіологічних та вікових можливостей.

Література:

1. Абдулов Р.М. Організація позааудиторної виховної роботи зі студентами вищих навчальних закладів недержавної форми власності Автореферат дис. … канд. пед. наук: 13.00.07 / Східноукраїнський національний ун-т ім..В.Даля. – Луганськ, 2004. – 24 с.

2. Бех І.Д., Радул В. Педагогічна культура і розвиток соціальної зрілості особисті вчителя // Наукові записки. Випуск 32. Ч.1. Серія «Педагогічні науки». – Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. – С. 12-17.

3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

4. Попова Е.В. Формирование познавательной активности школьников в их общественной деятельности: дис. …кандидата пед .наук: 13.00.01/ Попова Елена Владимировна. – Х., 1990. – 232с.