Педагогические науки
К.пед.н. Кушик М. Л.
Тернопільський державний медичний
університет ім. І. Я.
Горбачевського, Україна
Поширення
просвітницької діяльності з медицини на території України (кінець ХІХ початок
ХХ ст.)
Для
підвищення рівня гігієнічної культури населення важливою є роль просвітництва.
Просвітницькою діяльністю займались медичні товариства, також необхідно
відзначити наявність статей на медичну тематику, які були у зазначений
історичний період та сприяли поширенню знань.
Діяльність
медичних товариств описував у праці “Развитие
общественно-медицинской мысли в России в 60 – 70-х гг. ХІХ века” А. Жук [2].
Окремі аспекти діяльності медичних товариств висвітлювалися в
тогочасних засобах масової інформації, зокрема в журналах “Медицинский вестник”, “Архив судебной медицины и общественной гигиены” [2, с. 110–112]. Із
періодичних видань “Медицинский вестник”,
“Современная
медицина” та “Московская медицинская газета”, за словами М. Левіта, мали “наибольшее влияние на
развитие общественной медицины в России” [6, с. 13].
В одній
із наших попередніх розвідок ми досліджували роль медичних товариств [4].
Вивчаючи роль просвітницької діяльності з медицини доцільно звернути увагу на
наявність праць, де б висвітлювались питання медичної тематики.
У передмові до праці
“Малорусскіе домашніе лѣчебники ХVІІІ в.” (1890) йдеться про наявність народних травників і
лікарських народних довідників ще в ХVІ і ХVІІ ст. У згаданій вище праці подано відомості про
лікування різних хвороб, для чого використовували продукти рослинного
походження, а також тваринного (кров, випорожнення тощо), що скоріше нагадує
знахарство, ніж медицину [7, с. І–ІV, 1–5, 23, 25].
Діяльність антиалкогольних товариств сприяла поширенню медичних знань.
Важливою подією автори праці “Шляхами пошуків здоров’я” В. Ткачук та Я.
Воробець вважають присягу жителів с. Карлів у 1874 р. про відмову пити горілку
[1, с. 36–37]. В. Лаба називає антиалкогольний рух у Галичині
“своєрідною реакцією... проти крайнього зубожіння та деморалізації” [5, с. 147].
У збірці “Калєндар товариства “Просьвіта” на рік 1913” поряд з порадами для
господарів друкували статті педагогічного змісту, а також статті на медичну
тематику, зокрема “Найважнїйші гігієнїчні правила” (доктора Г. Крафта). У збірнику
були також “Загальні правила охорони перед сухотами”, “Гігієнїчні поради”, про
шкідливість паління і алкоголю, а також статті, присвячені питанню українського
університету у Львові тощо [3, с. 82–83, 105–108, 114–115, 121–122,
125–130, 132, 173–175, 186].
Заслуговує на
увагу “Медико-педагогическій вѣстникъ” (Изданіе врачебно-воспитательнаго заведенія),
який видавався в Санкт-Петербурзі і висвітлював питання педагогіки та медицини.
Так, у випуску № 1 за січень 1885 р. були опубліковані статті “Отсталые и болѣзненные дѣти” І. Маляревського,
“Объ антропологическихъ измѣреніяхъ” П. Лесгафта та ін. У підготовці журналу
“приймали участь” В. Бехтерев, І. Сєченов та інші. В описі лікарсько-виховного
закладу, який мав допомагати хворим дітям з психічними та нервовими
захворюваннями, йдеться про важливість створення нової галузі в педагогіці –
“провіденціальної педагогіки”. Адже для виховання і сприяння правильному
розвитку дитини необхідними є знання основ медицини. У вступній статті від
редакції зазначається про важливість виховання, розвиток педагогічної науки і її
зв’язок з медичною наукою [8, с. 1–22, 25–28, 52, 83, 106].
У праці “Медицинская этнографія, какъ элементъ университетскаго
образованія” (1906) Г. Попов, ведучи мову про навчальну систему, звертав увагу
на зв’язок школи з життям. За словами автора, великою проблемою є те, що
лікар-випускник не вміє застосувати теоретичні знання на практиці (навіть
зробити промивання шлунка, накласти пов’язку та ін.). Автор наголошував на
необхідності підготовки лікарів для роботи в сільській місцевості, де не завжди
можливо застосувати методи асептики чи антисептики. Лікар повинен знати про
особливості життя і побуту сільського населення, умови праці, проживання,
харчування та їх вплив на загальний стан здоров’я людей. Тому доктор медицини
Г. Попов пропонував ввести в університетах новий предмет “медичну етнографію”,
присвячений вивченню характерних для окремого народу особливостей харчування,
проживання, гігієни, захворювань, знахарства, лікування та ін. [9, с. 1–19].
Аналіз
тогочасних джерел, які висвітлюють питання медицини та гігієни, свідчать про
поширення медичних знань серед населення, що сприяло підвищенню рівня
гігієнічної культури. Важливу роль у популяризації медичних знань та поширення
просвітництва відігравали медичні товариства.
Література:
1. Воробець Я. М.
Шляхами пошуків здоров’я / Я. М. Воробець, В. М. Ткачук. –
Снятин : ПрутПринт, 1997. – 134 с.
2. Жук А. П.
Развитие общественно-медицинской мысли в России в 60–70-х гг. ХІХ века / А. П. Жук. – М. : Медгиз,
1963. – 382 с.
3. Калєндар
товариства “Просьвіта” на рік 1913. – [Б. м. : б. в., б. р.]. – 258 с.
4. Кушик
М. До історії розвитку медичних товариств в Україні та поширення медичного
просвітництва / Марія Кушик // Науковий вісник Чернівецького університету : зб.
наук. праць. – Чернівці : ЧНУ, 2009. – Вип. 451 : Педагогіка та психологія. – С. 121–130.
5. Лаба В. П.
З історії антиалкогольного руху в Галичині / В. П. Лаба // Екологія
культури: історія, традиції, сучасність : тези доповідей та повідомлень
молодіжної конф., 11–12 трав. 1990 р. / редкол.: М. В. Бевз [та
ін.]. – Львів, 1990. – С. 147.
6. Левит М. М.
Общественная медицина в России в конце 50-х – начале 60-х годов ХІХ века : автореф. дисс. на соискание уч. степени доктора мед. наук / М. М. Левит. – Москва, 1967. –
30 с.
7. Малорусскіе
домашніе лѣчебники ХVІІІ в. / съ
предисловіемъ А. Потебни. – Кіевъ :
Типогрфія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго,
1890. – IV, 59 с. – Отт. изъ “Кіевской
Старины”.
8. Медико-педагогическій
вѣстникъ. Изд.
врачебно-воспитат.
заведенія. Годъ первый. – С.-Петербургъ : Типографія Дома Призрѣнія Малолѣтнихъ Бедныхъ, 1885. – Январь, № 1. – 106 с.
9. Поповъ Г.
Медицинская этнографія, какъ элементъ университетскаго образованія / Г. Поповъ. – С.-Петербургъ : Типографія С.-Петербургской Тюрьмы, 1906. – 19 с.