Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Аспірантка Дрібнюк В.Т.

Чернівецький національний університет, Україна

Фонетичні та графічні засоби вираження суб’єктивної модальності

Емоційність мовця відноситься до компонентів вираження суб’єктивної модальності [5: с. 55], яка виявляє ставлення, почуття, настрій та є невід’ємною частиною засобів вираження суб’єктивної модальності на різних рівнях. Модальна мовна експресивність – це оптимальне донесення до слухача ставлення мовця до висловлення [1: с. 50]. За ствердженням В.В. Козловського, ці значення несуть факультативний характер, і їх присутність доповнює або й іноді видозмінює ставлення мовця [2: с. 50].

В.М. Ткачук зазначає, що «фонетичними засобами вираження суб’єктивної модальності стають особливості артикуляції та звучання, які передають одне зі значень суб’єктивної модальності» [8: с. 83]. Серед фонетичних засобів суб’єктивної модальності одне з провідних місць займає наголос – «фонетичне виділення словесних знаків, які, на думку мовця, мають особливо важливе значення» [8: с. 84].

В усному мовленні наголос можна розрізнити за силою звуку, з якою мовець вимовляє слово, якому надає певного значення чи акценту. На письмі (графічно) наголос позначається за допомогою надрядкової похилої риски чи великих літер: I LIKE him. I like HIM. Однак, ізольовано наголос не виражає суб’єктивну модальність, він лише привертає увагу читача чи слухача, підсилюючи значення суб’єктивної модальності.

До графічних засобів вираження суб’єктивної модальності можна також віднести лапки, які виражають на письмі відношення мовця до змісту висловлення або особистісні відносини між учасниками комунікації: Her “no” cut his heart. Особливість сегменту, який знаходиться в лапках, означає, що це слово чи словосполучення належить не мовцю, або, що це слово чи словосполучення має особливе значення, не властивий йому відтінок [6: с. 6].

Відношення мовця до повідомлюваного може передаватися за допомогою інтонації, внутрішніми функціями якої вважають вираження емоцій та взаємовідносин між комунікантами. Граматика російської мови визначає інтонацію як засіб мови, який забезпечує виділення певної частини висловлення, акцентує певний смисловий відрізок, реалізує цілі повідомлення, а також висловлює відношення до того, про що повідомляється у реченні [7: с. 95]. «Інтонація бере участь як в організації висловлення, так і в оформленні комунікативного типу висловлення…» [9: с. 25]. Наприклад: YOU SHOULDN’T HAVE DONE THIS!!! What am I going to do now?! «Інтонація у мовленні – це постійно присутній засіб передачі модальності, яка за своїм супрасегментним характером об’єднує всі засоби і водночас виступає самостійним способом вираження модальності в мовленні», – повідомляють Л.Л. Кривоновська та Н.І. Панасенко [4: с. 57].

Додатковими засобами вираження інтонації на письмі можуть слугувати певні лексичні одиниці чи їх комбінації, які можна поділити на дві підгрупи: акустичну: hoarsely, huskily, choking, mumbling, etc. та психічну: angrily, gladly, sharply, with satisfaction, etc. Наприклад: “I’m satisfied with my job”, she said smiling. Такі слова, завдяки своїй семантичній наповненості, вказують на особливості сприйняття певної інформації учасниками комунікації, виражаючи при цьому певний емоційний (психічний) стан мовця, і, відповідно, певну оцінку, яка стосується розмови.

Інтонація відіграє важливу роль у передачі ставлення мовця до повідомлюваного, однак інтонаційне оформлення висловлення наділене додатковою функцією, оскільки залежить від лексико-граматичних засобів [3: с. 57].

Окрім вищеперечислених засобів суб’єктивної модальності, слід згадати про пантоміму, яка також передає суб’єктивне значення. Зорове сприйняття співбесідника акцентує на сприйнятті його міміки, жестів та рухів тіла. Вони є постійними супутниками реакцій людини та важливим засобом повідомлення і впливу [10].

Отже, фонетичні та графічні засоби вираження суб’єктивної модальності хоча і несуть факультативний характер, однак є важливим способом передачі ставлення мовця до повідомлюваного.

Література:

1. Бровченко Т.О. Інтонаційні засоби мовної експресивності (адгерентні засоби виразності) / Т.О. Бровченко. – Мовознавство. – 1989. – № 2. – С. 49-55.

2. Козловський В.В. До питання дефініції мовної модальності (На матеріалі сучасної німецької мови) / В.В. Козловський. – Мовознавство. – 1990. – № 3. – С. 48-53.

3. Корольова Т.М. Механізми взаємодії лінгвістичних засобів при передачі модальних значень / Т.М. Корольова. – Мовознавство. – 1989. – № 2. – С. 55-58.

4. Кривоновська Л.Л., Панасенко Н.І. Інтонаційні та граматичні засоби вираження модальних значень упевненості/невпевненості в структурах з прямою мовою (На матеріалі сучасної англійської мови) / Л.Л. Кривоновська, Н.І. Панасенко // Іноземна філологія. – Львів, 1983. – № 72. – С. 56-64.

5. Локшина Т.Ф. К проблеме выражения экспрессии в языке / Т.Ф. Локшина // Методологические и методические вопросы изучения германских и романских языков. – Х.: Вища школа, 1984. – № 258. – С. 53-57.

6. Михеева В.Т. О прагматическом аспекте корреляции интонации и пунктуации в тексте / В.Т. Михеева // Проблемы коммуникативной грамматики. – М.: МГПИИЯ им. М. Тореза, 1987. – Вып. 291. – С. 5-11.

7. Немец Г.П. Актуальные проблемы модальности в современном русском языке / Г.П. Немец. – Ростов н/Д: Изд-во Ростов. у-та, 1991. – 188 с.

8. Ткачук В.М. Категорія суб’єктивної модальності: дис. … кандидата філол. наук : 10.02.15 / Ткачук Вадим Миколайович. – Донецьк, 2002. – 221 с.

9. Торсуева И.Г. Интонация и смысл высказывания / И.Г. Торсуева. – М.: Наука, 1979. – 112 с.

10. Якубинский Л.П. Избранные работы: Язык и его функционирование / Л.П. Якубинский. – М., 1986. – С. 17-58.