Право/10. Господарське право

К.е.н. Котирло О.О.

Національна академія внутрішніх справ, Україна

Правові засади здійснення біржових угод

В процесі біржових торгів при укладанні угоди їх учасники ставлять за мету забезпечення як власних, так і інтересів клієнтів. Саме поняття «біржова угода» носить суперечливий характер в трактуванні.

Так, на думку В. В. Хахуліна, біржовими угодами варто вважати укладені учасниками біржової торгівлі договори (угоди) щодо біржового товару в ході біржової торгівлі [1, с. 342]. Автор в основу біржової угоди покладає проведення торгів в межах біржі.

Такої ж думки дотримується й Н. Б. Шеленкова, та вважає під біржовою угодою угоду про взаємну передачу прав й обов'язків стосовно біржових цінностей, здійсненої учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів на біржі або іншим існуючим на біржі способом, у порядку, встановленому біржовим законодавством і внутрішніми документами біржі [2, с. 43].

Більш конкретизоване визначення біржової угоди пропонують А. Г. Бобкова і Ю. О. Моісеєв, вважаючи це договором (угодою), що укладений учасниками біржової торгівлі (членами товарної біржі й брокерами) про взаємну передачу прав і обов'язків стосовно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, вчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно до законодавства й Правилами біржової торгівлі [3, с. 134].

Законодавство України неоднозначно підходить до видової характеристики біржових угод, тому виникають їх різнотлумачення.

Виходячи з галузевого Закон Україну «Про товарну біржу» [4, ст. 15], розглядаючи під біржовою операцією угоду, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Не заклавши у їх класифікацію специфіку біржової діяльності, законодавець не досить методично грамотно підійшов до поділу біржових угод: купівлі-продажу; поставки; обміну.

В біржовій практиці розрізняють два основні типи угод: угоди з реальним товаром; угоди без реального товару, тобто угоди з правами на товар.

При укладанні угоди з реальним товаром продавець зобов'язаний мати товар у наявності і представити його до поставки у відповідний, термін, передбачений у біржовому контракті. Вони, в свою чергу, поділяються на спотові (або кеш), форвардні та бартерні угоди.

Спотові угоди передбачають купівлю-продаж реального товару або негайну передачу товару чи документів, що підтверджують право власності на товар.

Форвардні угоди – це угоди на купівлю-продаж реального товару з відстрочкою його поставки, тобто це договір, який укладається на постачання продукції в майбутньому за фіксованою ціною. Укладання такої угоди в сучасних умовах страхує покупця від інфляційних ризиків, а продавцю надає додаткових фінансових можливостей.

Різновидністю форвардних біржових угод є: угода з заставою; угода з премією. Угода з заставою - це договір, за яким у момент його укладання одна сторона договору виплачує іншій обумовлену ними суму,
як гарантією виконання своїх зобов'язань. Угода з премією - це договір, за яким одна із його сторін на підставі особливої заяви, за встановлену винагороду (премію) отримує право вимагати від другої сторони або виконання зобов'язань, або цілком відмовитись від угоди.

До угод з реальним товаром відносить третій вид біржових угод – бартерна угода, що є угодою, за якої товар обмінюється на товар або на товар з частковою грошовою виплатою, тобто погоджений, оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений угодою.

Угоди без реального товару поділяються на ф'ючерсні та опціонні. Основна відмінність від угод з реальним товаром полягає у тому, що об'єктом купівлі-продажу є не реальний товар, а лише контракт на нього протягом певного періоду.

Так, ф'ючерсні угоди укладаються не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром за фіксованою в момент укладання угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт — ф'ючерс.

Іншим видом угод з правами на товар є опціонні угоди, які передбачають купівлю-продаж прав на майбутню купівлю або продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Можна класифікувати біржові угоди і за іншими ознаками, але ця класифікація носить суперечливий характер з законодавством. Тому доцільно біло б на законодавчому рівні закріпити видовий поділ біржових угод, враховуючи специфіку біржових торгів та біржової торгівлі в цілому.

Література:

1. Господарське право: Підруч. / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін та ін.; За ред.. В.К. Мазутова. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

2. Шеленкова Н. Правові інститути, пов’язані з біржовою діяльністю // Російська юстиція. – 1997. - № 12.

3. Бобкова А.Г., Моісеєв Ю.О. Господарське право України: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

4. Закон України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 р. //ВВР. – 1992. - № 10.