Право/7. Экологическое, земельное и аграрное право

К. ю. н., доц. Багай Надія Онуфріївна

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Комплексність як ознака аграрного законодавства

Аграрне законодавство України є комплексною, спеціалізованою та інтегрованою галуззю законодавства, що включає систему нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері сільськогосподарського виробництва. Однією з істотних ознак аграрного законодавства є його комплексність.

Комплексні галузі законодавства формуються у зв’язку з необхідністю спеціалізації правового регулювання специфічних суспільних відносин та в результаті взаємодії основних галузей права і галузей законодавства у цій сфері. Не зважаючи на існування тісного взаємозв’язку між основними та комплексними галузями законодавства, С.С.Алєксєєвим було доведено, що “комплексна галузь законодавства – це не тільки (і не стільки) “матеріал”, що є в інших галузях законодавства і виділений з них, а насамперед той “нерозчинний осад”, що не поміщається в інші галузі і який у них відсутній” [1, с.185].

«Первинними клітинами» комплексної галузі законодавства, як справедливо зазначала Н.І.Титова, є спеціальні (спеціалізовані) правові акти, що регулюють особливі суспільні відносини [2, c.137].

Якщо такі акти “мають під собою соціально-економічну обумовленість, що забезпечує їм тенденцію подальшого розвитку, вони можуть утворювати цілі комплексні правові інститути” [3,с.96-97]. А комплексні правові інститути, як зазначає С.В.Полєніна, мають велике значення в процесі становлення нових галузей права [4,с.71].

Як вірно зазначав С.С.Алексєєв, “комплексні утворення реально відособлюються не стільки тому, що існують самостійні нормативні акти, як тому, що за допомогою цих актів відбулося певне узгодження норм, вироблені деякі спільні положення і засоби регулювання, нормативний матеріал об’єднаний нормативними узагальненнями” [1, с.28].

Тому про існування комплексної галузі законодавства, за переконанням С.В.Полєніної, можна говорити лише при наявності ієрархічної залежності всередині певної групи комплексних нормативних актів, що об’єднані предметним зв’язком, а також зв’язком управління [5, с.53].

Аграрне законодавство є комплексною галуззю, оскільки нормативно-правові акти, що її складають, спрямовані на регулювання не однорідних суспільних відносин, а органічного комплексу аграрних відносин, що виникають у процесі здійснення аграрними суб’єктами сільськогосподарської виробничої та іншої пов’язаної з нею діяльності. У зв’язку з проведенням аграрної реформи в Україні та необхідністю здійснення заходів щодо соціального розвитку села коло цих відносин значно розширилось.

Разом з тим, між актами аграрного законодавства існує нерозривна єдність, що зумовлюється як органічним зв’язком суспільних відносин, які є предметом їх правового регулювання, так і спільним відображенням у них специфіки сільськогосподарського виробництва.

Тому справедливо розглядає В.Ю. Уркевич аграрне законодавство України як «комплексну галузь законодавства, сукупність нормативно-правових актів (законодавчих, підзаконних, локальних), норми яких спрямовані на регулювання аграрних відносин, тобто комплексу відносин, що виникають при виробництві сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізації, а також наданні різноманітних послуг у сфері сільськогосподарської діяльності» [6, с.53].

Слід звернути увагу на те, що в сучасний період посилилася тенденція розвитку системи комплексних галузей законодавства і права. Це викликано посиленням міжгалузевих зв’язків, ускладненням суспільного життя, виникненням потреби в інтеграції диференційованих суспільних відносин. На засадах комплексного характеру побудовано і більшість кодексів України (за винятком лише Кримінального Кодексу України). Створення комплексних нормативно-правових актів, що базуються на суміжних галузях права, на думку В.М.Стретовича, є характерною рисою розвитку системи законодавства, пов’язаного із зміною сфер правового регулювання [7, с.3-4].

Саме комплексний підхід до регулювання суспільних відносин в аграрному секторі економіки дозволяє максимально врахувати специфіку й особливості сільськогосподарського виробництва, що сприяє всебічному та ефективному врегулюванню суспільних відносин у сільському господарстві, а в кінцевому результаті - позначається і на ефективності функціонування аграрного сектора економіки та АПК у цілому.

Література:

1. Алексеев С.С. Структура советского права. – М.: Юридическая литература, 1975. – 263 с.

2. Титова Н.И. Материальная ответственность работников сельскохозяйственных предприятий. – М.: Юридическая литература, 1978. – 152 с.

3. Титова Н.И. Советское сельскохозяйственное право: диалектика развития // Развитие аграрно-правовых наук / Ред. кол. З.С.Беляева, М.И.Козырь (отв. ред.), М.М.Славин, Л.П.Фомина. – М.: АН СССР: Ин-т гос. и права, 1980. – С. 95-102.

4. Поленина С.В. Комплексные правовые институты и становление новых отраслей права // Правоведение. – 1975. – N3. – С. 71-79.

5. Поленина С.В.Теоретические проблемы системы советского законодательства. – М.: Издательство «Наука», 1979. – 206 с.

6. Актуальні питання аграрного права України: теорія і практика: монографія / А.М.Статівка, В.Ю.Уркевич, В.М.Корнієнко та ін.; за ред. проф. А.М.Статівки. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – 240 с.

7. Стретович В.М. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України. – 1998. – №2. – С. 3-6.