Физическая культура и спорт/3.

Спортивная медицина и реабилитация

К. н. з фіз. вих. і спорту Шлапаченко О.А., студент Шлапаченко А.О.

ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВИХ ІГОР У КОРЕКЦІЇ ПСИХОФІЗИЧНОГО СТАНУ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ВАДАМИ ЗОРУ

Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К.Д. Ушинського, Україна

Інвалідність дітей внаслідок патології органа зору вимагає комплексного підходу та повинно бути забезпечено на державному рівні. Здійснення у цьому напрямку наукового пошуку дозволили провідним представникам дефектологічної науки (Н.Г. Байкіна, М.І. Земцова, В.А. Кручинін, Б.В. Сермєєв) внести значний внесок у проблему, показати направленість, зміст і методи, розкрити й конкретизувати загальні закономірності навчання та їх розвиток [7].

Дослідженнями таких авторів, як Е.С. Аветісов, В.П. Ермаков, А.Г Літвак, Б.В. Сермєєв доведено, що динаміка вікових змін фізичного стану дітей з вадами зору визначається біологічними закономірностями розвитку, діти з міопією по всіх вікових групах відстають від норми, порушення зору та пов′язані з ними обмеження рухової активності дітей, негативно впливають на їх фізичний стан [6].

Патологія органу зору постійно відбивається на руховій функції, і, як наслідок, на розвитку фізичних якостей і роботоздатності дітей з вадами зору. Малорухомість, як вимушена форма поведінки дитини, призводить до гіподинамії та гіпокінезії, які, в свою чергу, призводять до цілого ряду негативних наслідків: зниження функціональних можливостей, порушення соціальних зв′язків і умов самореалізації, втрати побутової незалежності, що, в свою чергу, викликає стійкий емоційний стрес [5].

Роль того або іншого аналізатора у виконанні рухів залежить від характеру вправ. Патологія зору негативно позначається на розвитку всіх сторін

2

рухової функції, регуляції рухів, на здійснення самоконтролю при виконанні рухів. При збереженому зорі контроль і саморегулювання рухів здійснюються саме за рахунок зору [7].

Вчені вважають, що при короткозорості порушуються координація, витривалість, швидкість і ритм рухів. Значно ускладнено у сліпих і збереження рівноваги в спокої й при русі. У реакціях підтримки стійкості тіла, рефлекторно взаємодіючи, бере участь ряд аналізаторів, такі як зоровий, вестибулярний, руховий і тактильний [7].

Недосконала рухова функція дітей з порушеннями зору утрудняє навчання їхнім руховим діям і гальмує подальший розвиток дітей. Вчені указують, що психічний розвиток дитини залежить від стану моторики, відмічають, що саме рух здійснює той практичний зв′язок дитини з навколишнім світом, який лежить в основі розвитку психічних процесів [2].

Б.В. Сермєєв вважав, що для усунення недоліків рухової сфери дітей з порушеннями зору необхідно використовувати такі засоби й методи, які б робили корекційно-розвиваючий вплив на дітей з урахуванням їхніх рухових розладів [6].

Корекційна робота засобами фізичного виховання здійснюється шляхом впливу на всі функції організму, з одного боку, і виборчого впливу з метою виправлення й розвитку уражених функцій і органів – з іншої.

Оскільки дитина пізнає мир через рух, то жодна навчальна дисципліна не має такого потенціалу для реалізації широкого комплексу педагогічних завдань, як фізичне виховання. Різноманітність фізичних вправ, варіювання методичних прийомів дозволяє педагогові формувати в дітей знання й уміння, які стосуються не тільки рухової активності, але й психоемоційного стану.

Розроблена методика Т.А. Євтуховою [7] проведення занять з рухових ігор з професійно-побутовою спрямованістю, має високу ефективність стосовно корекції й компенсації порушених параметрів фізичного розвитку, рухової підготовки, навичок побутового характеру дітей з вадами зору.

3

Результати численних досліджень показують, що гра є домінуючою діяльністю дитини. Психолог Л. С. Виготський [9] відзначає соціальний характер гри, її значну роль у вихованні дитини. На його думку, гра має соціальну основу, оскільки вона не винаходиться дитиною, а задається йому дорослими.

Учені Е. Н. Приступа, О. Слімаковський, А. В. Цьось [9] відзначають важливість використання народних рухливих ігор у навчально-виховному процесі, особливо для дітей дошкільного віку. На їх думку, гра сприяє не тільки фізичному розвитку, але й формує відчуття належності й гордості за свою націю, свою культуру.

Ряд авторів А. П. Усова, Т. Н. Пороцька, А. В. Запорожець [9] вважають гру діяльністю, завдяки якої у психіці дитини відбуваються значні зміни, формуються якості, що готують до переходу до вищої стадії розвитку. Глибокий біологічний зміст дитячих ігор полягає в тому, що вони функціонально навантажують весь організм й системи, структурно їх створюють, формують й удосконалюють. На думку А. В. Запорожець, гра відтворює найважливішу форму активності в дитинстві, являє собою основним засобом соціалізації особистості. Дослідник С. Я. Лайзане [9] висловлює, що цікаву і доступну для дитини гру завжди супроводжує радість і задоволення.

На зміну емоційного балансу в дитини на користь позитивних почуттів і переживань вказують Н. Л. Кряжева, А. А. Гусейнова [9]. Автори вважають, що гра сприяє розвитку емоційно-вольовій сфері дитини, дозволяє перебороти його емоційні проблеми, розвити впевненість у собі. Діти охоче й з інтересом виконують те, що поза грою може здаватися їм не цікавим і важким. Тому в процесі гри легше впливати на дитину.

Таким чином, рухлива гра «уявляє собою свідому ініціативну діяльність, спрямовану на досягнення умовної мети, добровільно встановленої гравцями. Досягнення цієї мети потребує від гравців активних рухових дій. Рухові дії

4

встановлюються правилами гри, виконання яких потребує від гравців ініціативної поведінки в умовах встановлених правил» [цит. з дж. 9].

Рухливі ігри сприяють формуванню в дітей життєво важливих якостей особистості, як: цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість у подоланні труднощів. На роль гри в психічному й фізичному розвитку дітей вказують педагоги, психологи, лікарі.

Вивчення й розвиток дітей показує, що в грі ефективніше, ніж в інших видах діяльності розвиваються всі психічні процеси. Важливим показником психічного життя дитини є емоційні стани, які відбивають як характерні, так і випадкові для неї особливості поведінки. Слабозорість впливає на яскравість окремих емоцій, розвиток почуттів і їх виражений колір, що обумовлений станом сенсорної сфери та накопиченням чуттєвого досвіду [1]. Порушення зору, що змінює характер деяких потреб, видозмінює емоційність переживань та посилює або зменшує ступінь позитивних і негативних емоцій. Спостереження за поведінкою короткозорих, оцінка ситуацій, в які вони часто потрапляють, труднощів, які вони відчувають при орієнтації у просторі та соціальному середовищі, дають привід припустити, що все це створює у них емоційний стан напруги [3,4]. Спираючись на дані таких вчених, як К.Е. Ізард, В.К. Вілюнас вважається, кожна з фундаментальних емоцій дітей з вадами зору має свої унікальні мотиваційні та адаптивні функції, що завжди йде індивіду на користь. Емоційне напруження характеризується тимчасовим зниженням стійкості психічних і психомоторних процесів, що, в свою чергу, супроводжується різними достатньо вираженими вегетативними реакціями та зовнішніми проявами емоцій [5].

Особливу важливу роль при виявлені та оцінюванні рівня напруженості мають визначення емоційно-сенсорних, емоційно-моторних і емоційно-асоціативних порушень. Тому для усунення недоліків фізичного стану та рухової сфери міопічних дітей необхідно використовувати такі засоби та

5

методи, які б реабілітаційно-розвиваюче впливали на дітей з урахуванням їх рухових розладів [6].

Серед слабозорих є діти з високими вольовими якостями, але поряд з цим спостерігаються такі дефекти волі, як імпульсивність поведінки, впертість, негативізм. І тому достатнє включення дитини в ігрову, а потім навчальну та трудову діяльність, вправи в вольових діях, формування умов для вольових якостей особистості дозволять подолати умови, які виникають при міопії та перешкоджають розвитку волі, а незрілість емоційної та вольових сфер, недостатня самостійність, невміння долати труднощі та орієнтуватися в життєвих ситуаціях, нереалізована потреба у визнанні та самоствердженні – яскраві ознаки соціально-психічної дезадаптації – можливо корегувати та реабілітувати засобами фізичного виховання [8].

Як відзначено С. А. Козловою, Т. Н. Куликовою [9], необхідно організувати життя дітей у формі гри, на їх думку, варто розробити систему рухливих ігор, на основі якої здійснюється виховна робота з дітьми. Педагоги й психологи розвивають думку, що життя дітей повинна бути наповнена різноманітними іграми, як форма організації життя й діяльності, гра повинна мати своє певне місце в розпорядку дня й у педагогічному процесі в цілому.

В організації рухливих ігор треба враховувати наступні особливості дітей з порушенням зору: рівень рухової підготовленості, стан здоров'я, зорові можливості.

Слід зазначити, що для дітей існує ряд протипоказань щодо виконання окремих вправ, рухів. Ці протипоказання слід враховувати і при організації рухливих ігор. При організації та проведенні занять зі слабозорими дітьми протипоказані усі види ігор, які пов′язані з отриманням очного травматизму, різкі нахили, стрибки, вправи з обтяженням, вправи, які пов′язані з трясінням тіла та нахильним положенням голови.

У зв'язку з цим необхідний ретельний індивідуальний підхід до дітей, які беруть участь у грі, що визначає їх роль і ступінь фізичного навантаження.

6

Особливу увагу слід звертати на дітей, що мають вторинні порушення. Обережно залучали до тих ігор, де були потрібні психічні навантаження, швидка зміна положення тіла в просторі і складна рухова координація.

Ведучому потрібно строго індивідуально дозувати навантаження, тактовно, без утиску гідності дитини. Не допускаючи дитини до гри, треба залучати до суддівства, до допомоги (пропонуючи допомогти розставити інвентар, зібрати його, вести підрахунок очок у старших групах, стежити за виконанням правил гравців і т.д.). З огляду на труднощі зорового сприйняття і порушення рухів у дітей важливо, щоб гра була добре організована і роз'яснена.

У момент пояснення гри дітям краще знаходитися в тому стані, з якого гра починається. Педагог повинен стояти так, щоб його добре бачили й чули діти. Наприклад, діти стоять у колі, педагогу слід перебувати з ними в колі або на відстані кроку у напрямку до середини кола. Якщо гра починається врозтіч, дітей треба будувати в шеренгу.

При організації рухливих ігор не можна шикувати дітей обличчям до сонця або вікон. Яскраве світло «сліпить» дітей, увага їх розсіюється. Починати гру по умовному сигналу (свисток, оплеск, команда, удар в бубен та ін.), про що заздалегідь діти попереджаються. Звук використовується як умовний сигнал, який замінює зорове сприйняття. Звук краще уловлювати дитиною, якщо він розташовано на рівні обличчя. Під час гри уважно стежити за поведінкою граючих, за дотриманням правил гри. У процесі гри робити зупинки з тим, щоб зняти напругу, уникнути перевтоми, використовуючи цей час для аналізу гри.

За діяльністю дітей у грі, як у інших формах роботи, повинен здійснюватися суворий контроль та індивідуальне дозування їх навантаження: зменшуватись дистанція, кількість повторень, час перебування в грі, полегшуватись завдання, обмежувати рух.

В іграх дітей з амбліопією і косоокістю важливо використовувати спеціальне обладнання: м'ячі, пофарбовані в один колір, оранжевий, червоний,

7

жовтий, зелений, найбільш сприятливо впливають на сітківку ока, розмір зорових орієнтирів в іграх добирається з урахуванням зорових можливостей дітей; широко використовується індивідуальні зорові орієнтири у вигляді кольорових геометричних фігур. Весь використовуваний інвентар повинен бути безпечний.

У рухливих іграх не допускається зустрічний біг, різкі зупинки під час бігу, не дозволяється триматися один за одного під час руху.

Діти з вадами зору бояться великої кількості учасників гри, відчувають страх перед майбутньою швидкістю пересування, боячись розбити очки. Разом з тим з метою розвитку комунікативних умінь колективні рухливі ігри необхідні. При їх проведенні враховується педагогічна доцільність вимог:

1. Відпрацювання необхідних рухів заздалегідь.

2. Включення в гру тільки підготовлених дітей.

3. Відбір матеріалу для гри з урахуванням зорового захворювання.

Для дітей з сходящою косоокістю використовуються ігри, які вимагають напрямки погляду вгору, далечінь, з розбіжною косоокістю - ігри з напрямком погляду вниз і поблизу. Напрям погляду вниз і поблизу викликає напругу конвергенції і зведення зорових осей, тому ігри проводяться з напрямком погляду вниз і поблизу.

Ведучому необхідно знати основні дані фізичного, психічного розвитку кожної дитини, що приймає участь у грі, а саме: рекомендації лікарів - офтальмолога, ортопеда, педіатра, психоневролога; загальний стан дитини (перенесення інфекційного захворювання та ін.); стан опорно-рухового апарату та його порушення; наявність супутніх захворювань; стан зорового дефекту; спроможність дитини орієнтуватися у просторі; стан та можливості збережених аналізаторів; стан нервової системи.

Аналізуючи спеціальну наукову літературу, нами зроблено висновок, що вплив фізичних навантажень на рівень фізичного розвитку дітей з вадами зору показав, що успіх оволодіння рухами дітьми цієї категорії в багатьох випадках

8

залежить від правильно організованої корекційної педагогічної роботи. Рухливі ігри це потужний засіб всебічного розвитку та вихованню дітей з порушеннями зору. Психологічний стан дітей з вадами зору засвідчує, що особливістю психіки дітей даної нозології є їх емоційна незрілість. Виявлені особливості у становленні особистості дитини з порушенням зору такі, як не сформованість комунікативних навичок і вмінь, неадекватність уявлень про себе та свій дефект, трудності самовизначення.

Література.

1. Аветисов, Э.С. Близорукость / Э.С. Аветисов. – М.: Медицина, 1986. – 240 с.

2. Бюрклен, К. Психология слепых / Под ред. проф. В.А. Бандера. – М.: Учпедгиз, 1934. – 124 с.

3. Вилюнас, В.К. Психология эмоциональных явлений (Эволюционная необходимость эмоций) / В.К. Вилюнас. – М., 1976. – С. 100-105.

4. Изард, К.Е. Психология эмоций. – Москва – Харьков – Минск, 1999. – С.89-92.

5. Курдыбайло, С.Ф. Морфофункциональное обоснование двигательных возможностей инвалидов как основа медико-социальной реабилитации: автореф. дис…д. мед. наук / С.Ф. Курдыбайло. – СПб.,1993. – 20 с.

6. Сермеев, Б.В. Теоретические основы физического воспитания аномальних детей / Б.В. Сермеев. – Москва, 1992. – 43 с.

7. Форостян, О. І. Теорія та практика фізичного виховання школярів з вадами зору в Українській дефектології другої половини ХХ ст. /

О.І. Форостян // Наука і освіта: науково-практичний журнал Центру НАПН України. – Одеса, 2010. - №2. – С. 190-194.

8. Шапкова, Л.В. Подвижные игры для детей с нарушением в развитии : [метод. рекомендации] / Л.В. Шапкова. – СПб: ДЕТСТВО-ПРЕСС, 2002. – 160 с.

9. Шлапаченко,О.А. Корекція рухової активності та пізнавальних процесів у дітей 5-8 років з ДЦП в умовах санаторно-курортного лікування: автореф. дис…к. н. з фіз. вих. і спорту / О.А. Шлапаченко. – Львів, 2008. – 20 с.