КРЮКОВСЬКА О.А., ГАСИЛО Ю.А., ЗЛОБІНА К. О.

ЕКОЛОГІЧНА СКЛАДОВА В СУЧАСНІЙ ОСВІТІ УКРАЇНЦІВ

Дніпродзержинський державний технічний університет

Однією з самих актуальних проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Cучасний етап розвитку взаємин в системі “людина-природа-суспільство” багатьма вченими визначається як етап загострення глобальних протиріч. Саме тому на початку III тисячоліття чітко окреслилися три нові тенденції у розвитку людства: 1) створення загального глобального інформаційного простору; 2) інтерес громадян різних країн до прогнозування спільного майбутнього для жителів Землі (концепція стійкого розвитку); 3) формування нової спільної цінності людства – збереження екологічної якості середовища життя. Одним з пріоритетних напрямків у вирішенні проблеми збереження природничих ресурсів є освіта людей в області навколишнього середовища, екологічне виховання всього населення, особливо підростаючого покоління. Екологічна освіта і виховання справедливо вважаються одними з найпотужніших важелів повороту людства від руйнівного споживацького способу життєдіяльності до конструктивного, бережливо-відновлювального. Їх інтенсивний розвиток стає найактуальні-шою проблемою всіх цивілізованих країн і розглядається як один із засобів подолання глобальної екологічної кризи, оптимізації взаємодії людини і природи за рахунок підвищення екологічної культури населення. Сьогодні у всіх розвинених країнах світу екологічна культура – мета екоосвіти – стає невід’ємною частиною функціональної грамотності населення.

Актуальність відповідного напряму педагогічної науки і практики підтверджена міжнародними і державними документами, перш за все - Конституцією України, Державною національною програмою “Освіта” [1], Указом Президента України “Про Національну програму “Діти України”, постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. №188/98-ВР, в якій затверджено, що створення системи екологічної освіти й виховання є одним із пріоритетів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Екологічне виховання - це організований і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення молоді до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів та студентів по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам людської моральності. Згідно “Концепції екологічної освіти України” [2], “екологічна освіта – це сукупність наступних компонентів: екологічні знання – екологічне мислення – екологічний світогляд – екологічна етика – екологічна культура”. Основні питання екології розкриваються в органічному поєднанні з вивченням природничих наук. Головною метою екологічної освіти є: оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв’язки в природі, що складалися протягом тривалого історичного розвитку; формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності; розуміння сучасних проблем навколишнього середовища й усвідомлення їх актуальності для себе, рідного краю і всього людства; засвоєння народних традицій у взаємовідносинах людини з природою; формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе частиною природи.

Фундамент почуття невід’ємного зв’язку з природою необхідно прищеплювати ще з самого дитинства – дитячого садку, створюючи кутки живої природи, інформаційні джерела. Вже тоді дитина не повинна займати пасивну позицію, а приймати активну участь. Метою таких заходів є формування розуміння того, що рослини і тварини є живими істотами, які вимагають певних умов життя, поняття про природу як спільну домівку для рослин, тварин та людини, яку треба оберігати й охороняти.

Накопичувати і вдосконалювати свої знання необхідно далі в початковій школі, де необхідно довести молодшим школярам, що в природі все взаємопов’язано; допомогти зрозуміти, для чого людина повинна знати природні зв’язки; навчити дітей будувати власну поведінку в природі на основі знань про взаємозв’язки в ній та відповідної оцінки можливих наслідків своїх вчинків (основи біоетики).

Велика роль у формуванні знань і навичок з екології досягається позашкільними навчальними закладами безпосередньо через залучення дітей до гурткової роботи еколого – натуралістичного спрямування та участі в різноманітних заходах як форми організації позашкільної освіти. Мережа гуртків екологічного спрямування має важливе значення для формування екологічного світогляду підростаючого покоління. Однією із форм екологічної освіти школярів є створення статутів юних екологів, які, як правило, очолюють викладачі кафедр екології вищих навчальних закладів та промисловці, а також організація гуртків природоохоронців при школах та будинках культури. Це сприяло вивченню молодим поколінням об’єктів і явищ у самій природі, отриманню навичок щодо визначення видів тварин і рослин, з’ясовуванню на практиці шляхів впливу людини на довкілля, видів природокористування, а головне – розширило кругозір молоді щодо сучасних дійсних природоохоронних проблем і шляхів їх розв’язання.

Екологічні екскурсії – невід’ємна складова частина екологічного навчання та виховання, тому що саме в природі учні вчаться спостерігати, порівнювати, аналізувати, робити висновки. Вихованці розглядають предмети і явища в природних умовах, їх динаміці. Результатом екскурсій є моделі зменшення антропогенного впливу на довкілля, можливі шляхи вирішення екологічних проблем. Але так як і в загальноосвітніх закладах матеріально-технічна база та поповнення науково-методично літературою потребує забезпечення на державному рівні. Першочергову роль у формуванні екологічної культури відіграє і державна політика щодо здорового способу життя.

Природничо-наукові дисципліни здавна вважають провідними у формуванні екологічної культури учнів і студентів. Кожна з цих дисциплін містить у собі певний принцип пояснення навколишнього середовища, його внутрішніх законів, виходячи з свого предметного уявлення про природу. Хімія як предмет несе досить велике дидактичне навантаження у розкритті глобальних екологічних проблем і має широкі можливості щодо екологічного виховання молоді. Вивчення біології передбачає формування в учнів цілісного уявлення про природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в довкіллі, її моральну відповідальність за збереження природи й цивілізації в цілому. Роль математики в екологічному виховання полягає в тому, що мовою цифр, функціональних залежностей, розв’язання задач з цифровими даними можна навчити учнів розуміти окремі екологічні поняття, прищепити навички раціонального використання природних ресурсів, розкрити роль математики у пізнанні найбільш загальних і фундаментальних законів природи, створити базу для формування наукового світогляду. Екологічна освіта і виховання в процесі вивчення математики може здійснюватися у таких напрямках: розкриття математичних закономірностей природи через вступні бесіди вчителя відповідно до теми уроку; складання графіків і діаграм, які ілюструють функціональні залежності результатів впливу людської діяльності на природу; розв’язання задач з метою розуміння окремих екологічних понять, обробка статистичного матеріалу. На уроках фізики можна прищепити такі основні вміння і навички екологічного характеру: оцінку стану природного середовища, що складається під дією різних чинників; оцінку основних фізичних чинників і параметрів для різних об’єктів, явищ і процесів, що відбуваються в біосфері, їхні допустимі норми; передбачення можливих наслідків своєї діяльності для фізичного стану довкілля і критичного оцінювання негативних вчинків; вимірювання основних параметрів природного середовища (температури, вологості повітря, природного освітлення); вибір раціонального способу застосування природних ресурсів і різних видів енергії (механічної, електричної) в практичній діяльності; питання енергозбереження, енергоефективності, використання безпечних технологій виробництва енергії, зокрема відновлюваних джерел; сприяння використанню на практиці фізичних ідей та законів, що лежать в основі застосування джерел енергії, методи боротьби з різними видами забруднень і оптимізації взаємодії суспільства і природи.

Досягненню мети екологічного виховання сприятимуть також проведення творчих конкурсів на екологічну тематику, екологічних турнірів фізиків, хіміків, біологів, математиків, розвиток системи екологічних проектів, спрямованих на вирішення локальних екологічних проблем, участь у міжнародних екологічних програмах. Подальший обмін думками та інформацією на базі існуючої світової практики під час форумів і конферен-цій активної молоді, на наш погляд, призведе до загального підвищення рівня екологічної свідомості населення держави. Взагалі проблему екологічного виховання молоді необхідно вирішувати комплексно, враховуючи стан технічного розвитку суспільства, рівень громадської думки, комп’ютерне забезпечення підприємств, установ та закладів, правову базу держави.

В Україні прийнято декілька основоположних нормативних актів, головними з яких є закон України "Про охорону дитинства" [3], "Концепцію державної політики щодо контролю над тютюном" [4], національна програма "Українська родина" [5], але на цьому не варто зупинятися.

Отже, підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури повинна здійснюватись на всіх рівнях освіти, вона повинна стати одним із головних важелів у вирішенні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України, використовуючи екологізацію навчальних дисциплін та програм підготовки, а також професійну підготовку через базову екологічну освіту.

Екологізація математичних і науково-природничих наук у ВНЗ та загальноосвітніх школах є гарантом екологічної безпеки ХХІ століття, адже саме тут формуються майбутні інженерні кадри, в практичній діяльності яких екологічний підхід повинен бути визначальним.

Література

1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття")” № 896 від 3 листопада 1993 р. (Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 576 (576-96-п)576-96-п від 29.05.96). Київ, 1993.

2. "Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України", № 7, квітень, 2002 р. Рішення Колегії міністерства освіти та науки України № 13/6-19 від 20.12.2001 «Про концепцію екологічної освіти в Україні».

3. Закон України “Про охорону дитинства” Президент України Л.Кучма м. Київ, 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження «Концепції державної політики у сфері здійснення контролю над тютюном»” № 667 від 21 червня 2001 р. Київ, 2001.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму "Українська родина" № 243 від 14 березня 2001 р. Київ.