Малигіна Н. В.

Дніпропетровський національний університет

Надходження виробничих запасів як внеску до статутного капіталу: особливості обліку

Одним з можливих джерел надходження виробничих запасів на підприємство є їх внесення до статутного капіталу засновниками підприємства. Порядок бухгалтерського обліку таких операцій має ряд особливостей, які будуть розглянуті нижче.

При здійсненні фінансового обліку надходження запасів необхідно керуватися вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. (далі – П(С)БО 9), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Відповідно до П(С)БО 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. При цьому первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням наступних витрат:

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів [2].

Визначення терміну «справедлива вартість» наведено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 163 від 07.07.1999 р. (далі – П(С)БО 19). Відповідно до нього справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про:

а) останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє підприємство);

б) ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

в) додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

Порядок визначення справедливої вартості деяких ідентифікованих активів наведено у додатку до П(С)БО 19, зокрема, для матеріалів – це відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання). Таким чином, можна вважати, що справедлива вартість – це ринкова вартість виробничих запасів, тобто вона визначається на рівні ринкових цін обмінюваних активів, які існують на дату зарахування активів на баланс підприємства.

Отримання запасів як внесок до статутного капіталу оформлюється  прибутковим ордером (форма М-4), або актом про приймання матеріалів (форма М-7), або товарно-транспортною накладною (форма № 1-ТН) тощо.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 р. надходження запасів від засновників до статутного капіталу відображується наступними чином.

При реєстрації статутного капіталу відповідно до установчих документів його розмір відображається на рахунку 40 «Статутний капітал», а заборгованість засновників з внесків до статутного капіталу – на рахунку 46 «Неоплачений капітал». При цьому в обліку складається наступна кореспонденція рахунків:

Дебет рахунку 46 «Неоплачений капітал»

Кредит рахунку 40 «Статутний капітал».

Оприбуткування виробничих запасів отриманих, як погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу відображається записом:

Дебет рахунку 20 «Виробничі запаси»

Кредит рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Інші витрати, пов’язані з надходженням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, відображаються за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» та кредитом рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» тощо.

Необхідно зазначити, що з метою оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) передача запасів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права є об’єктом оподаткування ПДВ за ставкою 20% [1]. У свою чергу отримувач таких запасів від засновника-платника ПДВ має право на податковий кредит, якщо запаси призначаються для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ. Для відображення податкового кредиту з ПДВ робиться бухгалтерське проведення:

Дебет рахунку 641 «Розрахунки за податками», аналітичний рахунок «Розрахунки за податком на додану вартість»

Кредит рахунку 46 «Неоплачений капітал» [4].

Що ж стосується податку на прибуток, то згідно з п. 4.2.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (далі – Закон про прибуток) суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу [2].

Разом з тим залишається остаточно невизначеним питання, чи приймає участь вартість таких виробничих запасів при розрахунку приросту (убутку) запасів відповідно до п. 5.9 Закону про прибуток. Цей Закон не містить чіткої норми щодо обліку запасів, отриманих як внесок до статутного капіталу, що зумовлює необхідність звертатися за поясненнями до інструктивних документів податкових органів. Враховуючи те, що Державна податкова адміністрація України неодноразово змінювала свою думку та наводила у своїх листах протилежні роз’яснення з цього приводу, було б доцільним внести до п. 5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідні доповнення. Це дозволило б спростити процедуру податкового обліку операцій з надходження виробничих запасів.

Література

1. Закон України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 р. // www.zakon1.rada.gov.ua

2. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції Закону України від 22.05.97 року №283/97-ВР //www.rada.kiev.ua.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 р. // www.zakon1.rada.gov.ua

4. Інструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України 01.07.1997 № 141 // www.zakon1.rada.gov.ua