Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Магістр Рогозян Ю.С.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Внутрішнє інвестування як метод подолання економічної кризи в Україні

В умовах глобальної фінансової кризи конкурентоздатність економіки України значно втратила свої позиції. В Україні зараз існує проблема дефіциту фінансових ресурсів. Задля того, щоб подолати кризу в економіці та запровадити ефективний механізм її уникнення в майбутньому необхідно перш за все залучити інвестиції та створити програму розвитку економіки. Актуальність цієї проблеми підтверджена суперечками багатьох провідних українських економістів, щодо подолання економічної кризи існує дуже багато думок та програм.

Метою даної статті є дослідження внутрішнього інвестування як метода подолання економічної кризи в Україні.

Внутрішнє інвестування – це комплекс заходів, спрямованих на залучення власних заощаджень фізичних та юридичних осіб, що проживають на території України та здійснюють підприємницьку діяльність.

Рівень внутрішнього інвестування є одним з головних показників привабливості інвестиційного клімату для іноземного інвестора. Проте, наразі в Україні відбувається зменшення рівня інвестування.

В даний час інвестиції здійснюються в здебільшого в короткострокові проекти, знижена інвестиційна активність у базових галузях народного господарства, слабко завантажені будівельні комплекси. Світовий досвід показує, що іноземні інвестиції в країнах, що розвиваються, формують лише 2,0 - 4,5 % загальних вкладень у національні економіки. В Україні цей же показник складає 7-10 %, тобто широкомасштабне залучення інвестицій із боку закордонних країн можливе лише при умові ефективного розвитку механізмів внутрішнього інвестування.

За умови представлення продуманої антикризової стратегії та проведення санації окремих підприємств промисловості, внутрішні інвестори активно увійдуть в цей сектор. Проте, існує певна низка проблем. Вони пов’язані, в першу чергу, з недосконалістю українського фондового ринку та великою кількістю посередників, що в певній мірі перешкоджає доступу внутрішніх інвесторів.

Розглядаючи, внутрішнє інвестування як метод подолання кризи в банківській сфері, необхідно зазначити, що високу зацікавленість населення у формування організованих заощаджень можна забезпечити в умовах достатньої стабільності банків та надійності і дохідності банківських вкладів. Тому, керівним органам банківської системи потрібно захистити банки від впливу дестабілізуючих зовнішніх чинників, підвищити вимоги, щодо управління банківськими ризиками, забезпечити дотримання банками постійного позитивного значення ставок депозитів на строкових вкладах, запровадити оперативний моніторинг ризиків у діяльності українських банків.

Оскільки, в Україні переважна більшість банків мають незначний за світовими стандартами власний капітал, що впливає на можливість залучення ресурсів і розміри активів, особливе значення для ресурсної бази вітчизняних банків мають депозити. Очевидно, що при розрахунках депозитної складової банківських пасивів до уваги мають братися всі відкриті в банках рахунки клієнтів.

За наявності сприятливого інвестиційного клімату, який гарантуватиме стабільне та максимально ефективне функціонування як окремого підприємства, так і економіки України в цілому, буде досягнутий високий потенціал розвитку нашої держави у майбутньому.

Для реалізації цих дій необхідно виконати комплекс заходів:

1) Вдосконалити нормативну базу, яка б регулювала ці питання (особливо велике значення має зміст законів України „Про акціонерні товариства”; „Про цінні папери та фондовий ринок”; „Про інститути спільного інвестування” та ін.). Особливе значення має дозвіл щодо переводу цінних паперів в бездокументарну форму;

2) Залучити на ринок заощадження населення, зрівнявши величину податку з доходів від банківських вкладів та доходів від операцій з цінними паперами [12];

3) Створити систему страхування, яка б гарантувала захист капіталу учасників фондового ринку від впливу несприятливих чинників;

4) Скасувати ряд обмежень на валютному ринку, створивши умови для хеджування валютних ризиків інвесторів – нерезидентів;

5) Створити систему мотивації для внутрішніх інвесторів (отримання кредитів на вигідних умовах чи певних відстрочок при сплаті податків або інших обмежень їх діяльності);

6) Сприяти виходу на український фондовий ринок іноземних підприємств для пожвавлення торгів, проте таким чином,  щоб більша частка (контрольний пакет) акцій залишилася у резидентів;

Отже, виконання цих заходів дозволить вирішити проблему дефіциту фінансових ресурсів та забезпечення економічної безпеки.

Література: 

1. Денисенко М.П. Науково – методологічні основи активізації інвестування в Україні: автореферат доктора економічних наук: 08.02.03/ Науково – дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – К., 2002. – 3с.

2. Денисенко М.П. Організаційно – економічний механізм інвестування/ Науково – дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції; ВАТ «Хімнафтомашпроект». – К.: «Науковий світ», 2001. – 414с.

3. Іванова В.М. Взаємодія національного та іноземного інвестування в нових ринкових економіках в умовах глобалізації: автореферат кандидата економічних наук: 08.00.02/ Національної академії наук України, Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2008. – 19с.