Жирна Жанна Анатоліївна

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України»

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АУДИТУ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ

Державний фінансовий контроль є невід'ємною складовою управління суспільними фінансовими ресурсами, запорукою ефективності економічних реформ, що проводяться, а також важливим інструментом боротьби з правопорушеннями в економічній сфері і корупцією.

В результаті реформування сфери державних фінансів в ХХ ст. в міжнародній практиці відбулися значні зміни в системі державного фінансового контролю. Збільшилася його роль в процесах управління і ефективності виконання контрольних функцій. Стався поступовий перехід від суворого контролю (перевірки і ревізії) до інших форм, направлених на запобігання порушенням і підвищення ефективності економіки держави в цілому. Однією з таких ефективних форм контролю є аудит державних фінансів.

Основна мета державного аудиту полягає в наданні всім зацікавленим особам незалежної інформації про те, яким чином здійснюється виконавча влада в державі. При цьому державний аудит включає контроль за всіма рішеннями, які приводять до певних фінансових операцій. Об'єкт державного аудиту має загальнонаціональний характер.

Головною умовою ефективної діяльності системи фінансового контролю є наявність системи знань, що дозволяє провести кількісний і якісний аналіз зібраного матеріалу встановити недоліки у фінансовій діяльності і порушення фінансового законодавства, провести рекомендації щодо їх усунення. Цього неможливо досягти без відповідних теоретико-методологічних розробок.

Під аудитом, відповідно до традиційного пострадянського підходу, розуміють проведення перевірки для підтвердження достовірності фінансової звітності, здійснюваної за замовленням власника господарюючого суб'єкта. Проте західна теорія і практика давно відійшли від такого вузького трактування суті аудиту. Сьогодні під аудитом розуміють одну з форм державного контролю, що є систематизованою, цілеспрямованою і об'єктивною перевіркою діяльності органів управління по використанню фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що практика ведення аудиту державних фінансів налічує вже багато десятиліть. Так, в м. Ліма в 1977 р. делегатами ІХ Конгресу вищими органами фінансового контролю було підписано Лімську декларацію керівних принципів аудиту державних фінансів. Основною метою цієї декларації є визначення незалежності вищих органів фінансового контролю (ВОФК), які є одним із основних атрибутом правової і демократичної держави.

Відповідно до цієї декларації, цільове і ефективне використання державних коштів залежить від належного управління суспільними фінансами і дієвості вирішень органів влади. Для цього кожна держава повинна мати ВОФК. Незалежність даного органу має бути законодавчо гарантована.

У більшості країн світу, державний фінансовий контроль проводять незалежні органи, які не підкоряються уряду: рахункові палати, державні контрольні палати, незалежні контрольні управління національні управління аудиту, аудиторські суди та інші.

Правовою основою організації рахункових палат і аналогічних до них органів є конституції і ухвалені в їх виконання закони про ВОФК.

Існує ряд перевірених практикою прийомів забезпечення незалежності ВОФК. Основними є наступні: спеціальна процедура призначення і звільнення членів ВОФК; термін роботи даного органу (має бути довшим за термін роботи органу, сформувавшого його); вільний доступ до інформації і документації, яка безпосередньо стосується управління державними ресурсами та ін.

На основі співпраці ВОФК, які є членами міжнародних організацій INTOSAI, EUROSAI і ін., створюються єдині бази даних, що дозволяють аналізувати і оцінювати макро- і мікроекономічні показники по галузях і підгалузях національних економік. З метою поліпшення діяльності органів контролю підписуються угоди між країнами.

На сьогоднішній день законодавство як України, що характерно і для інших країн пострадянського простору, не враховує положення Лімської декларації: немає чіткого визначення статусу, повноважень і функцій контролюючих органів, які представляють законодавчу і виконавчу гілки влади; відсутнє чітке розмежування зовнішнього і внутрішнього фінансового контролю; значна частина контрольних функцій, щодо розпорядження фінансовими коштами, є прерогативою органів виконавчої влади, уповноважених розпоряджатися цими засобами; немає чіткого визначення, кому повинен підкорятися даний орган і звідки повинні поступати засоби для забезпечення незалежності ВОФК та ін.

Державний аудит повинен забезпечувати об'єктивну, незалежну і публічну оцінку результатів соціально-економічного розвитку в державі, чітко визначати цілі подальшого удосконалення управління суспільством. Тому аудит державних ресурсів слід розглядати як форму контролю, яка не є фіскальним заходом, а направлена на поліпшення фінансової дисципліни, дотримання відповідних принципів, з метою максимального досягнення ефективності використання національних ресурсів.

Таким чином, при трансформації в Україні державного фінансового контролю в систему аудиту державних фінансів необхідно ґрунтуватися на системному підході і обов'язково враховувати міжнародний досвід. У зв'язку з цим необхідно зробити наступні кроки: реформувати організаційну структуру і відповідно змінити розподіл функцій і сфер діяльності органів державного фінансового контролю; розробити концептуальні засади і уточнити нормативно-правове забезпечення діяльності органів, що проводять державний аудит; закріпити статус ВОФК; розробити стандарти державного аудиту; організувати інформаційну структуру, яка б відповідала умовам сьогодення; підвищити рівень матеріально-технічного і фінансового забезпечення функціонування контролюючих органів; забезпечити тіснішу взаємодію між парламентом країни і ВОФК з метою здобуття підтримки відносно притягнення до відповідальності представників адміністрації, що здійснили порушення в бюджетній дисципліні; забезпечити розгляд урядом підсумків управлінської діяльності згідно з висновками зробленими ВОФК.