Ярошенко А.С.

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи

Національного банку України», м. Суми

Класифікація видів банківської конкуренції

Сучасний стан вітчизняної банківської системи і прогнози розвитку на найближче майбутнє змушують усвідомити актуальність дослідження проблем банківської конкуренції. Конкуренція в банківському секторі визначає ефективність надання банківських продуктів, якість послуг та рівень інноваційності в даній сфері. Значний вплив банківська конкуренція здійснює на доступ всіх суб’єктів господарювання до фінансових послуг та фінансування, а отже і на рівень загальноекономічного зростання.

Банківська конкуренція являє собою динамічний процес суперництва банківських установ та інших фінансово-кредитних інститутів з приводу встановлення цін та обсягів пропозиції банківських послуг, а також з приводу формування цін та обсягів попиту на кредитні ресурси, в ході якого вони мають на меті забезпечення стабільного становища на ринку кредитів та банківських послуг. Крім того, конкуренція є стимулом інноваційних процесів (запровадження в практику банківництва нових продуктів та технологій обслуговування клієнтів). Вона сприяє витісненню з ринку неефективних банків, раціональному використанню обмежених фінансових ресурсів вкладників, запобігає диктату банків-монополістів по відношенню до споживача.

Проаналізуємо, які види конкуренції є найбільш характерними для банківського сектору сучасної вітчизняної економіки.

В залежності від галузевої приналежності суб’єктів прийнято виділяти внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію.

Внутрішногалузева конкуренція у банківській сфері реалізується в двох формах – предметній та видовій. Предметна конкуренція можлива у наданні послуг так званого масового асортименту, який в основному є стандартизованим та відрізняється тільки цінами на послуги. Проте є банківські послуги, які мають індивідуальний характер, тобто спрямовані на конкретного клієнта. У такому випадку має місце видова конкуренція. Саме цей вид внутрішньогалузевої конкуренції є характерним для банківського сектору, оскільки сучасні банки диференціюють свої продукти, формують конкурентні переваги та імідж.

Серед видів міжгалузевої конкуренції (функціональна та на основі переливу капіталу), основним для банківської сфери є перелив капіталу. Він має місце при появі нових банків на ринках, а також при спробі банків завоювати собі місце в нових для них галузях.

Залежно від методів, які використовуються для підвищення конкурентоспроможності, виділяють цінову та нецінову конкуренцію. Переважна більшість банків на даному етапі звертають свою увагу на нецінові методи конкурентної боротьби. Так, небажання знижувати відсоткові ставки, державні обмеження й нормативи та зростаючі вимоги клієнтів призвели до першочергової ролі якості банківських послуг. Стабільність банку, його імідж, ефективні маркетингові заходи, реклама, розробка нових продуктів наразі є перспективними методами нетарифної конкуренції.

Залежно від суб’єктів ринкових відносин розрізняють конкуренцію продавців та покупців, що є відносинами з приводу формування цін та обсягів продажу послуг відповідно між зазначеними суб’єктами. Неможливо дати однозначну відповідь на запитання, хто володіє ринковою владою у вітчизняному банківському сектори – продавці чи покупці, оскільки банківський ринок складається з багатьох галузей, на яких кожен банк може виступати і споживачем послуг, і їх продавцем.

Залежно від співвідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняють досконалу та недосконалу конкуренцію. У сучасних умовах банківський ринок тяжіє до моделі олігополії. Як вважають провідні спеціалісти, саме така ринкова структура є найбільш ефективною з погляду конкуренції.