Економіка

Стрекалова І. В. ФНМ – 05

Донбаський державний технічний університет

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ В МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

У статті розглянуті особливості антикризового управління на підприємствах машинобудівної галузі України в умовах кризи. Суть сучасних інструментів антикризового управління, які на сьогодні є актуальними і використовуються на підприємствах.

Сучасний етап розвитку підприємств машинобудівної галузі України є дуже складним. Причинами цього є як кризовий стан економіки в цілому, так і проблеми становлення і розвитку машинобудівної галузі.

У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба аналізу діяльності кризових підприємств для виявлення причин кризових ситуацій і ефективного управління ними.

Машинобудування – є однією з основних галузей промисловості України, суттєво впливаючи на рішення національних економічних проблем. Галузь машинобудування є частиною машинобудівного комплексу, що містить у собі машинобудування і металообробку, ремонтне виробництво і малу металургію. Машинобудівний комплекс, хоч і є організаційно виділеним складеним компонентом народного господарства, зв'язаний із усіма галузями, оскільки продукція даного комплексу використовується в них як засоби виробництва.

Незважаючи на високу актуальність наукових досліджень як одного з головних факторів конкурентноздатності машинобудівного виробництва, сучасний рівень машинобудування, його науково-технічна і виробнича база не відповідають зростаючим вимогам економічного і соціального розвитку країни. Саме тому істотно знизилися темпи росту відновлення основних фондів підприємств машинобудування.

На сьогодні у машинобудівному комплексі, як і в інших галузях, відбувся значний спад виробництва. Скорочення промислового виробництва в січні 2009 року порівняно з попереднім місяцем спостерігалося практично за усіма видами промислової діяльності. Особливо глибокого спаду зазнала машинобудівна галузь (на 41,1%), основними виробниками якої є Дніпропетровська (на 35%), Донецька (на 21%), Запорізька (на 45%) та Полтавська (на 61,5%) області, на які припадає 48% реалізованої промислової продукції машинобудівної галузі країни.[4]

Подальший розвиток машинобудівних підприємств України багато в чому залежить від здатності управлінських структур усіх рівнів і сфер розробляти механізми антикризового управління. Враховуючи кризові явища в галузі, виникає проблема сприйняття машинобудівних підприємств як об’єктів антикризового управління.

Проблеми антикризового управління підприємством стали предметом наукових досліджень як зарубіжних, так і вітчизняних авторів: О. О. Терещенко, І. О. Бланка та інших.

Сучасне розуміння антикризового управління є неоднорідним та багатозначним. В одному випадку під ним розуміють правління підприємством в умовах загальної кризи економіки, в другому – управління підприємством, що потрапило в кризову ситуацію у результаті незадовільного менеджменту, в третьому – управління підприємством на порозі банкрутства. [1] Отже, за своєю суттю активне антикризове управління є концепцією антикризового управління і водночас системою заходів щодо діагностики кризового стану підприємства та виведення його з ситуації, яка виникає на стадіях гострої переробної і неперобної кризи, за допомогою застосування активних фінансових процедур. [2]

Суть антикризового управління підприємством виражається в наступному: кризу можна передбачувати; до кризи необхідно готуватися; наслідки можна пом’якшувати; кризові процеси можуть бути керовані; управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні негативні наслідки.

Сучасними інструментами антикризового управління, які використовують підприємства є реорганізація, санація та ліквідація. [3]

Управління процесами виходу із кризи здійснюється шляхом мінімізації витрат та застосуванням оперативних заходів для збереження чинників виробництва та їх працеспроможності.

Перед підприємством, що прагне вийти з кризи, стоять дві задачі: відновити платоспроможність і розробити стратегію розвитку підприємства. До антикризових заходів на машинобудівних підприємствах відносіться наступне: зменшення неефективних витрат, за рахунок зупинки нерентабельних виробництв та виведення зі складу підприємства затратних об'єктів, котрі ще непродані.

Зменшення поточних фінансових зобов’язань підприємств досягається за рахунок наступних заходів:

- скорочення постійних витрат за рахунок скорочення управлінського персоналу, витрати на поточний ремонт;

- скорочення змінних витрат, за рахунок зменшення обсягу виробництва продукції, яка не користується попитом;

- відстрочка виплати дивідендів, відсотків;

- збільшення комерційного кредиту.

Дієвість антикризового управління визначається здатністю підприємств конструктивно реагувати на зміни, що загрожують її нормальному функціонуванню.

Сьогоднішня ситуація на підприємствах машинобудівної галузі характеризується стабілізацією кризових явищ. Для того, щоб уникнути несприятливих наслідків кризи, на підприємстві необхідно ефективно використовувати антикризове управління. На стадії життєвого циклу будь – якого підприємства існує ймовірність настання кризи, і в багатьох випадках її не можна уникнути, але гостроту її можна значно знизити. Тому кожне управління повинне бути антикризовим, тобто побудованим на обліку можливостей й небезпеки кризи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Сучасне розуміння антикризового управління / О.П. Єлець // Економічний вісник Донбасу.  2008.  № 1. ─ С. 153-155.

2. Теоретичні аспекти антикризового управління підприємством / О.В. Коваленко  // Економічний вісник Донбасу.  2009.  № 1. ─ С. 140-143.

3. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти / З. Айвазян, В. Кириченко  // Антикризисный менеджмент.  2007.  № 6. ─ С. 6-13.

4. Офіційні сайти: статистики України – ukrstat.gov.ua; сайт КМУ – kmu.gov