Экономические науки/2.Внешнеэкономическая деятельность

Газізова Ю.П.

Тананакіна Д.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Розвиток транскордонного співробітництва як передумова європейської інтеграції України

Включення економіки України в глобальну економічну систему, як зазначено у бігравітаційній моделі інтеграції України, передбачає для неї дві альтернативи: ЄС та ЄЕП. Проте, виходячи з інтересів національної економіки, беручи до уваги рівень розвитку економіки країн ЄС, її інноваційний характер та перспективи для української економіки, більш доцільним, на думку багатьох економістів є входження в європейські, а відтак і світові економічні структури.

Найпоширенішою формою здійснення транкордонного співробітництва є створення і функціонування єврорегіонів. Єврорегіон – це форма транскордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади прикордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, яке спрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення ними узгоджених заходів у різних сферах життєдіяльності відповідно до національних законодавств і норм міжнародного права для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, що населяють його територію по різні сторони державного кордону [1, С.103].

На даний час у країнах Західної, Центральної та Східної Європи утворено понад 150 єврорегіонів. В Україні таких інтеграційних об’єднань на даний момент 6: Карпатський (1993 р.), Буг (1995 р.), Нижній Дунай (1998 р.), Верхній Прут (2000 р.), Дніпро (2003 р.), Слобожанщина (2003 р.); ведеться робота по створенню єврорегіонів Донбас та Ярославна.

Діяльність таких інтеграційних утворень мезорівня регулюється нормами Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами та владами (1980 р.), Європейської Хартії місцевого самоврядування (1985 р.), Декларації про транскордонне співробітництво в Європі (1989 р.), Закону України «Про транскордонне співробітництво (2004 р.), міждержавними та міжурядовими угодами України з іншими державами, які стосуються питань співробітництва між прикордонними регіонами України і територій суміжних країн.

Участь України в єврорегіонах сприяє розширенню взаємовигідного торговельно-економічного співробітництва, дозволяє прикордонним адміністративним одиницям самостійно виходити на європейські струтури для отримання технічної та фінансової допомоги для реалізації проектів транскордонного співробітництва, сприяє міжнародній інтеграції нашої держави. За час існування єврорегіонів за участю України було реалізовано близько 500 проектів транскордонного співробітництва [3, C457].

Фінансування єврорегіонів забезпечується за рахунок як коштів державного бюджету, так і донорів. На даний час проекти і програми транскордонного співробітництва фінансуються через структуру єврорегіонів з місцевих бюджетів, вітчизняних фондів підтримки, а також міжнародними організаціями.

Аналізуючи транскордонне співробітництво було виділено фактори, які гальмують цей розвиток:

- низький рівень соціально-економічного розвитку регіонів та України в цілому;

- сильні розбіжності у моделях адміністративно-територіального поділу України та суміжних європейських держав;

- проблема юридочного розподілу повноважень та функцій місцевих і центральних органів влади;

- недоскональна державна підтримка транскордонного співробітництва;

- низький рівень взаємодії з європейськими структурами, які регулюють питання регіонального розвитку;

- посилення правових, митних, економічних, технічних бар’єрів, ускладнення відповідних процедур перетину кордону, що пов’язано з розширенням Європейського Союзу;

- незавершеність процесу делімітації та демаркації державного кордону України;

- низька активність неурядових організацій у транскордонному співробітництві;

- нерозвинутість інфраструктури транскордонного співробітництва в прикордонних регіонах нашої держави [2, С.10].

Для подолання існуючих проблем Україні необхідно сформувати та почати активно застосовувати державну політику транскордонного співробітництва; якомога швидше впровадити адміністративну реформу, яка дасть змогу запровадити економічно обгрунтовану модель адміністративно-територіального поділу країни, чітко розподілити повноваження між місцевими та центральними органами, органами місцевого самоврядування , залишивши більше влади та фінансових ресурсів на місцях; відлагодити механізм державного фінансування програм та проектів транскордонного співробітництва; активізувати співробітництво з європейськими структурами, відповідальними за питання регіонального розвитку; спростити бар’єри та процедури перетину державного кордону різними ресурсами, які стосуються реалізації проектів транскордонного співробітництва.

Література:

1. Жук М.В. Альтернативи регіонального розвитку в Україні в контексті інтеграції у світове господарство // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №12. – С. 102-109.

2. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.

3. Філіпенко А. Інтеграційні перспективи України: бігравітаційна модель // Економіка України. – 2005. - №6. – С.11-12.