Медицина/5 . Педіатрія

О.В. Бухмін, В.В. Россіхін, А.В. Кривошей, С.А. Сухомлін,

Н.В. Кутарова

Харківська медична академія післядипломної освіти

АНЕМІЇ У ДІТЕЙ

Анемія - це патологічний стан, для якого характерне зменшення, в порівнянні з нормою, кількості еритроцитів і (або) гемоглобіну в одиниці об'єму крові. Еритроцитопенія - не обов'язкова ознака залізодефіцитної анемії у дітей, вона буває у 20% дітей з тяжкою анемією. Характерна поява еритроцитів різного діаметру - анізоцитоз, зміненої форми - пойкілоцитоз; кількість ретикулоцитів не змінена; кольоровий показник нижчий від 0,85. Найдостовірнішою ознакою залізодефіцитної анемії є зменшення вмісту сироваткового заліза (у нормі 13,5 - 30 мкмоль/л).

Анемії поділяються на легкі (рівень гемоглобіну Нb від 120 до 90 г/л), середньої важкості (рівень Нb від 89 до 75 г/л), тяжкі (рівень Нb нижче 75 г/л).

За величиною кольорового показника розрізняють анемію гіпохромну, нормохромну і гіперхромну (кольоровий показник відповідно < 0,8; 0,8 - 1; >1). Гіпохромні анемії виникають внаслідок дефіциту заліза, яке входить до складу еритроцитів, ферментів, а також міді, магнію, вітамінів Е, В₂, В₆, В₁₂, фолієвої кислоти.

Причинами розвитку анемії у дітей є недосконалість системи кровотворення, підвищена потреба ростучого організму в мікроелементах, білках, вітамінах, необхідних для утворення клітин крові. Безпосередньою причиною анемії часто служить неправильне вигодовування з нераціональним прикормом, пізнім введенням в меню овочевих, фруктових соків і пюре, м'ясних страв. Із анамнезу нами встановлено, що значна група дітей (переважно в сільській місцевості) знаходиться і після 1-річного віку на одноманітному молочному вигодовуванні, що призводить до порушення співвідношення між окремими харчовими інгредієнтами і вкрай недостатнього поступлення в організм мікроелементів і білків.

Крім аліментарного фактору до розвитку анемії нерідко призводять повторні інфекційні та інші запальні процеси, дисфункції з боку шлунково-кишкового тракту, дисбактеріози. При цьому продукти тканинного метаболізму і токсинів пригнічують кровотворний апарат, підвищують витрати заліза і вітамінів, порушують абсорбцію.

Особливу увагу необхідно приділяти дітям, що складають "групу ризику" по анемії. До даної групи відносяться діти, які народилися недоношеними, від багатоплідної вагітності, в результаті недостатніх запасів депонованого заліза на момент народження, зниження кількості загального білка і бурхливого темпу росту. До цієї групи слід віднести дітей, матері яких перенесли анемію в період вагітності, а також дітей зі збільшеним росто-ваговим показником при народженні. Слід враховувати схильність до розвитку анемії при дефекті догляду, недостатньому перебуванні на свіжому повітрі, наявності рахіту, гіпотрофії.

Значення анемії в патології дитячого віку надзвичайно велике через негативний вплив її на організм в цілому. Діти, що страждають анемією, набагато частіше хворіють гострими інфекційними і хронічними запальними процесами внаслідок значного зниження неспецифічної імунологічної реактивності. В результаті кисневого голодування змінюється дихальна функція крові і тканин, виникають дистрофічні зміни в серцево-судинній системі, розвивається функціональна недостатність печінки, що, в свою чергу, порушує обмін заліза і вироблення необхідного для еритропоезу ферменту гемсинтетази. Знижується активність шлункової секреції, порушується зовнішньосекреторна функція підшлункової залози, що може призвести не тільки до нестійкої ентеропатії, але і є причиною хронічних розладів харчування.

При обстеженні дітей в поліклінічному відділенні ХМАПО виявлено 229 випадків анемій, в тому числі вперше - 147. В основному реєструвались легкі форми анемій (225 випадків), а також 4 випадки середнього ступеня важкості.

Лікування проводилось за загально-прийнятими методиками. В комплекс лікування дефіцитних анемій включали виключення всіх етіологічно шкідливих факторів, раціональне харчування та режим, лікування супутніх захворювань, рахіту і гіпотрофії, дегельмінтизацію, специфічну медикаментозну терапію.

Препарати заліза призначали реr оs. Перевагу надавали препаратам, які містять закисне двохвалентне залізо (добре всмоктується в кишківнику). Призначали сироп алое з залізом, залізне вино, гемостимулін, фероплекс, аскофер в таблетках та інші. Потреба організму в залізі 0,7 мг/кг/добу.

Дози заліза в залежності від віку дитини були такими:

дітям до 3-х років 60-90 мг/добу

-/-/- 3-6 років 100-200 мг/добу

-/-/- старше 6 років до 300 мг/добу.

В кінці курсу лікування призначали ціанокобаламін (вітамін В₁₂) - 3-4 ін'єкції, фолієву кислоту, вітаміни Е, В₁, В₂, В₁₂, В₆, В₁₅. Лікування проводили ще 6-8 тижнів після нормалізації гемоглобіну для створення депо заліза в печінці, селезінці і м'язах. В результаті проведеного лікування стан всіх дітей покращився. При повторному обстеженні через 4-6 місяців виявлена нормалізація показників гемограми.