Мак О.Р.

Кировгоградський інститут комерції

Сутність організаційно – економічного механізму забезпечення якості підготовки студентів у ВНЗ України.

В умовах формування ринкових відносин освітня галузь України, яка була орієнтована в основному на задоволення потреб тільки внутрішнього ринку праці, потрапила у складне становище, оскількі вона поки що мало придатна для того, щоб готувати освічених і кваліфікованих кадрів для сучасного ринку праці. Вирішення цієї проблеми вимагає серйозних змін в підходах до навчання, структури і змісту навчального процесу, мотивованого навчання студентів і, врешті-решт, до забезпеченя відповідності здобутих студентами знань до попиту з боку роботодавців.[1]

Розвиток IT-технологій невпинно нарощує оберти і заполоняє усі галузі економіки. Ще недавно вміння працювати з комп'ютерною технікою були бажаними при працевлаштуванні молодого спеціаліста. Зараз це є необхідною умовою. Через зростання комп'ютеризації нашого суспільства нікого не лякає ні комп'ютер, ні засоби телекомунікації. Тобто наше суспільство набуває статусу „інформаційного".

А, як відомо, в основі соціально-економічного розвитку інформаційного суспільства лежить виробництво інформації та знань. Для будь-якої країни ступінь її економічного і технологічного розвитку, а також добробуту суспільства пропорційні середньому рівню знань, умінь, навичок і кваліфікацій її активного населення [2].

Це свідчить про те, що приєднання України до Болонського процесу має на даний час певні перешкоди: по-перше, це сама структура системи освітніх рівнів; по-друге, вітчизняна система вищої освіти потребує якісних змін в навчальному процесі та змістовному наповненні навчальних програм відповідних освітніх рівнів .

Поряд з цим, недостатність матеріально – технічного забезпечення, рівня оплати праці професорсько – викладацького складу також сприяють зниженню пристижності вищої освіти, що в кінцевому випадку впливає на рівень якості підготовки кваліфікованих фахівців. Ця проблема в свою чергу загострюється й внаслідок відсутності єдиного, механізму взаємодії ринку праці та ВНЗ, що найбільшим чином впливає на підготовку конкурентоспроможних фахівців у вітчизняних ВНЗ.

З огляду на це сучасна система національної вищої освіти потребує створення організаційно – економічного механізму забезпечення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою, головним завданям якого має бути задоволеня потреб та інтересів усіх зацікавлених сторін у результатах надання освітніх послуг

Але слід зазначити, що на перший план в даному випадку виходить процес забезпечення функціонування даного механізму на основі використання економічних законів, як загальносистемних, так і підсистемних, що стає найбільш важливою функцією організаційно – економічного механізму. Другою за значенням функцією організаційно – економічного механізму є всебічний розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів та стимулів до навчання та набуття необхідної кваліфікації. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль освіти полягає в розвитку як біологічного, так і соціального аспекту сутності людини.

Сам організаційно – економічний механізм забезпечення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою являє на нашу думку передусім являє собою сукупність організаційних структур і конкретних форм та методів управління, правових норм, за допомогою яких окремий ВНЗ прослідковує обставини, що склалися на ринку праці не тільки держави а й на міжнародному та корегує у відповідності до цього свою діяльність.

Сутність та елементи даного механізму визначаються стратегією, цілями та політикою у сфері забезпечення якості надання освітніх послуг, серед яких можливо виокремити:

· Законодавчо – правове забезпечення;

· організаційно – адміністративне забезпечення;

· соціально – економічне забезпечення.

Об'єктивні потреби сучасного розвитку економіки, удосконалення організаційно-правових форм і методів управління системою вищої освіти, здійснення освітньої діяльності, потребують посилення розробки загальнотеоретичних проблем саме з правового регулювання проблем, пов'язаних із розвитком законодавства освітньої сфери в сучасних умовах, що підтверджує необхідність та доцільність дослідження законодавчо – правової складової організаційно-економічного механізму забезпечення якості підготовки спеціалістів з вищою освітою.

Проте, ефективне застосування самого організаційно – економічного механізму потребує подальшого підвищення ролі правових засобів у регулюванні відношень в освітній галузі, пред'явлення нових, більш високих вимог до правового регулювання Звідси випливає необхідність постійного удосконалення чинного законодавства в галузі освіти, що покликано сприяти подальшому росту суспільного виробництва і підвищенню його ефективності шляхом формування нового, якісного покоління фахівців з вищою освітою відповідно до об'єктивних вимог формування засад економіки знань в Україні.

Також зрозумілим стає й той факт, що застосування органзаційно – економічного механізму забезпечення якості вищої освіти потребує певних зміни використання ресурсів системи, в даному випадку освітньої, а саме: інтелектуальних, матеріальних та інформаційних. Для цього необхідно проводити постійний моніторинг оточюючого середовища.

Це викликано ще й тим фактом, що трансформації освітньої системи також супроводжуються моральним та фізичним устаріванням елементів її механізму. Тому моніторинг процесу забезпечення якості підготовки спеціалістів супроводжується трьома етапами – на першому, проводиться збір необхідної інформації, розробка та впровадження необхіних змін даного механізму у діяльність ВНЗ; другий етап – етап адаптації та оцінки результатів його застосування; третій – корекції, оновлення системи оцинки та доповнення її новими елементами.

Але проведені дослідження економічної літератури підтверджують, що в дореформений період, організаційно - економічний механізм забезпечення якості підготовки спеціалістів у вищих навчальних закладах не використовувався, хоча його окремі елементи в практиці управління застосовувались, наприклад, планування розвитку ВНЗ, заробітня платня, преміювання викладачів і співробітників закладів можна одержати за допомогою комплексу показників, що характеризують окремі, кількісні сторони освіти. Їх можливо розділити на дві групи показників: педагогічні й економічні, вагомість яких, зберігається до теперішнього часу, оскількі практично всі вони використовуються в якості нормативних при ліцензуванні, комплексної атестації та акредитації. Однак в їх складі відсутні показники, які необхідні для оцінки навчання на основі ітогової атестації випускників.

Однак дані рекомендації можуть бути не прийнятними для всіх вищих навчальних закладів в залежності від галузі знань, регіону, ситуації на місцевому ринку праці.У такому випадку ВНЗ самостійно вирішують організаційні питання, при цьому не виключаються варіанти розробки програми на договірній основі із запрошеними фахівцями. Витрати на реалізацію програми можуть покриватися за рахунок власних ресурсів, кредитів банку й грантів. Надане резюме конкретизує умови розробки фінансового забезпечення й контроль за реалізацією програми. Воно може бути скорочене або доповнене. Наприклад, можна внести умови мотивації праці розробників окремих модулів програми, що сприятиме підвищенню їх матеріальної зацікавленості в обґрунтуванні заходів й створенні умов для їх реалізації.

Список літератури:

1. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003-2004 рр.)/За редакцією В.Г. Кременя. Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І.Бабин. – Тернопіль: вид-во тдпу імені В. Гнатюка, 2004.

2. .Триндаде А.Р. Информационные и коммуникационные технологи и развитие человеческих ресурсов // Дистанционное образование. - 2000. - №2. - С. 5-9.