Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Єршова С.Г., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Застосування інноваційних технологій проектування й виготовлення швейних виробів в трудовому навчанні учнів

Довгий час процес розробки нових моделей одягу називався «конструювання». До організації промислового виробництва в ремісництві процес розробки конструкції одягу ґрунтувався на використанні муляжного і розрахунково-вимірювальних методів, названих системами крою, з допомогою яких здійснювалась побудова лекал викрійок одягу на конкретного замовника. Тепер на зміну «креслярським» методам розробки конструктивної будови швейних виробів неминуче приходять нові методи, об’єктом яких, є не стільки «конструювання» в загальноприйнятому розумінні, скільки глибокодумна дослідницька діяльність, яка передує виконанню креслень і розробці необхідної технічної документації.

Ще не так давно об’єктом проектування були лише технічні системи. Згодом, з розвитком швейної індустрії, об’єктом проектування став і одяг. Дійсно, розвиток масового виробництва одягу і ріст наукових досягнень у цій галузі призвели до зміни попередньо формованих поглядів на суть і зміст процесу конструювання одягу. Проектування – це послідовні дії від поставленої проблеми до розробки рішення, яке задовольняє суспільні та індивідуальні потреби і виробничі можливості. Нині в найбільш розвинутих галузях промисловості процес проектування виробів складається з трьох етапів: зародження ідеї, розробки проекту, виготовлення і випробування моделі виробу.

Під час проектування одягу здійснюється процес перетворення матеріалу, з якого він повинен бути виготовлений, в структурно-організований об’єкт – річ з необхідним комплексом властивостей. Результатом проектування є модель виробу і комплект документації, який визначає його будову і містить усі відомості, потрібні для виготовлення, контролю й експлуатації цього виробу.

Загалом, створення одягу, який відповідатиме всім вимогам споживача, розмірам і формам його тіла, -– складне і відповідальне завдання. У процесі виробництва одягу неможливо врахувати всі запити і смаки кожної людини (особливо в процесі масового виробництва), тому проектування починають і закінчують вивченням попиту споживачів за допомогою анкет, виставок, ярмарок тощо. За реалізацією своєї продукції спостерігають представники підприємств. Отримана в результаті опитування інформація обов’язково враховується під час проектування нових моделей.

Процес створення нових зразків одягу нині набув рис, характерних для проектування нових виробів інших виробництв. Наочним у цьому розумінні є ретельний аналіз попередньо створених конструкцій і увага до технології одягу та умов його виробництва. Логічно всі стадії проектування одягу виконувати за схемою, прийнятою в інших галузях промисловості. Доцільно звести етапи проектування одягу за допомогою деяких добавлень і уточнень до єдиної системи етапності, де передбачено п’ятистадійність у розробці конструкторської документації на нові зразки виробів промислового виробництва, в тому числі і виробів швейної галузі: розробка технічного завдання (ТЗ); розробка технічної пропозиції (ТП); розробка ескізного проекту (ЕП); розробка технічного проекту (ТП); розробка робочої документації (РД).

Ця стадійність підтверджена практикою проектування всіх виробів промислового виробництва. Одяг у цьому випадку не є винятком.

У створенні проекту виробу беруть участь такі спеціалісти: художники, дизайнери та модельєри, конструктори, конфекціонери, технологи, швачки-лаборанти; робітники-нормувальники, лекальники та ін. Вони ретельно вивчають вимоги до виробу: функціонально-експлуатаційні; психофізіологічні; вимоги, які визначає зовнішнє середовище; конструктивні; технологічні; економічні; художньо-естетичні. Ці дані служать вихідною інформацією для розробки ескізних пропозицій. Пропозиції представляються у кількох варіантах з метою вибору кращого конструкторського рішення. Тільки така організація робіт з комплексного розв’язання завдань проектування забезпечує в різних галузях промисловості виконання на високому професійному рівні всіх робіт щодо створення нового зразка, який відповідає всім своїм функціям. Отже, проектування одягу передбачає комплексне вирішення інженерно-технічних і художньо-естетичних завдань процесу розробки нових моделей та створення для цього нової технології проектування.

Зі створенням і розвитком сучасної технології проектування одягу зростає вагомість проблем стандартизації у проектуванні одягу; ергономічних досліджень системи «людина – одяг»; вимог до якості одягу; процесу проектування макетів фігур людини та манекенів для одягу; методів розгортання поверхонь; врахування пластичних можливостей швейних полотен; урахування чинника моди та проблем автоматизації проектно-конструкторських робіт у швейній індустрії.

Стандартизація відіграє особливу роль у сучасному промисловому виробництві всіх видів виробів, в тому числі й одягу, будучи одним з найефективніших засобів прискорення технічного прогресу і підвищення якості продукції. Тому вона знаходить своє відображення і в проектуванні одягу, в процесі якого розробляється і вдосконалюється конструктивна будова нових моделей. Виділяють дві форми стандартизації: пряму (офіційну), яка закінчується розробкою стандартів з визначенням форми, номера, символів, того або іншого ступеня обов’язковості і строків дії, і непряму (фактичну), яка широко використовує принципи і методи стандартизації, але результати якої не закінчуються випуском стандартів. У швейній промисловості мають місце обидві форми стандартизації. За їхньою допомогою визначається оптимальне число типів і розмірні параметри фігур, на які розробляється конструктивна будова одягу; обмежується різноманіття конструкцій деталей і вузлів; регламентується якість сировини і матеріалів; упорядковуються методи технологічної обробки і встановлюються методи контролю й оцінки якості готових швейних виробів.