Цина А.Ю.

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, Україна

Роль вищого педагогічного навчального закладу в особистісно-професійній адаптації майбутніх учителів технологій

Значний потенціал науково-освітнього комплексу сучасної України за прогнозами експертів зросте до 2025 року майже втричі і досягне загальної кількості до 8 млн. студентів. Вища освіта не тільки в Україні, а й в усьому світі дедалі ставатиме масовішою. Вже сьогодні всі випускники загальноосвітніх навчальних закладів країни мають потенційну змогу (за ліцензованими обсягами прийому на навчання) стати студентами вищих навчальних закладів.

Водночас, за даними підсумкової колегії Міністерства освіти і науки (серпень 2009 року), у сфері загальної освіти середній рівень кваліфікації багатьох педагогів недостатньо високий. За словами міністра освіти і науки України І. Вакарчука причиною цього є застарілість системи підготовки вчителя. Недостатня усвідомленість 17-18 річними абітурієнтами наявності у себе педагогічного хисту обумовлює небажання значної частини випускників працювати в школі, коли після перших місяців роботи по закінченні університету, настає розуміння, що школа – це не моє. Такі помилки дорого коштують і самій молодій людині, і суспільству, які намарно витрачають величезну кількість зусиль і коштів [3, 2].

За наявності в Україні розгалуженої мережі вищих педагогічних навчальних закладів майже половина їх випускників не працевлаштовується за фахом. Серед причин цього є недосконала система особистісно-професійної адаптації студентів до майбутньої професії під час навчання в педагогічному навчальному закладі. Як свідчить статистика випускники прийняті на роботу залишають роботу в закладах освіти найчастіше упродовж перших трьох місяців. Основними причинами звільнення є неспівпадання реальності з очікуваннями і складність інтеграції в новий заклад освіти, де випускник має виконувати нову для себе функцію вчителя, а не навчаємого, стикається з іншими ніж у ВНЗ характером і змістом, рівнем і системою організації та умовами педагогічної праці, професійною структурою, розміром оплати праці і ін. В результаті на сьогодні в Україні працюють лише 10% вчителів освітньої галузі «Технології» з педагогічним стажем менше 10 років.

Відсутність у випускників готовності до педагогічної роботи за спеціальністю вчителя технологій може бути пояснена підвищенням шансів, за наявності вищої освіти, на отримання широкого спектру робочих місць у інших галузях, відсутністю уявлень про реалії професійно-педагогічної діяльності, диспропорціями в структурі підготовки спеціалістів. Низькі показники працевлаштування і невисока заробітна плата випускників обумовлює таке їх положення на ринку педагогічної праці як відторгнення ринком праці компетенцій, сформованих вищою школою, що змушує молодих спеціалістів працевлаштовуватися не за фахом.

Тривалий час українська вища школа знаходилася на позиціях гностичного «знаннєвого» освітнього підходу, коли головною освітньою метою вважалося формування в студентів міцних систематизованих знань, а вміння і навички мали другорядне по відношенню до знань значення [2]. Сучасна освітня парадигма передбачає поступовий перехід в ході професійної підготовки вчителя, починаючи з когнітивного підходу, через діяльнісний до завершального особистісно орієнтованого [1, 27–29]. Головна мета освіти розглядається тепер як формування в особистості майбутнього вчителя технологій здатності до компетентної професійно-педагогічної діяльності та професійна адаптація на робочому місці, результатом чого повинна стати готовність до:

- позитивного ставлення до обраної професії вчителя технологій;

- професійно-педагогічної діяльності на достатньому для самостійної роботи рівні;

- входження в педагогічний колектив загальноосвітнього навчального закладу;

- фахової діяльності з організації та керівництва навчально-трудовою діяльністю учнів;

- прийняття особистісно-професійних смислів, характерних для гуманістичного і духовного рівнів реалізації власного особистісного потенціалу.

Аналіз працевлаштування випускників технолого-педагогічних факультетів віком до 24 років дозволяє зробити наступні висновки:

1. Випускники з вищою технолого-педагогічною освітою мають більше як на 10% сприятливіші можливості на ринку праці у порівнянні з випускниками середніх і професійно-технічних закладів освіти.

2. Не дивлячись на велику доступність робочих місць за фахом вчителя технологій, випускники вищих педагогічних навчальних закладів у половині випадків зайняті на роботах, які не вимагають такого високого рівня кваліфікації. Це свідчить про низьку ефективність системи професійної підготовки вчителів технологій, а також про їх високу конкурентоспроможність завдяки вищій освіті, що приводить до витіснення з сегментів робочих місць середньої кваліфікації випускників із середньою професійною освітою.

3. Провідними чинниками зайнятості випускників з вищою технолого-педагогічною освітою на робочих місцях, які вимагають нижчих рівнів кваліфікації, є більший на половину розмір заробітної плати в порівнянні з випускниками ПТУ і технікумів, а також особистісно-професійна некомпетентність певної частини майбутніх учителів технологій, спричинена початково помилковим вибором напрямку освіти, диспропорціями в структурі підготовки спеціалістів

Таким чином, реформування вищої педагогічної освіти, пов’язане з особистісна-професійною адаптацією майбутніх учителів технологій шляхом зміни об’єму і профілю професійної підготовки, повинно базуватися на ретельному аналізі ситуації на ринку праці і оцінці можливих наслідків. Серед них – висока конкурентоспроможність на ринку праці випускників технолого-педагогічних факультетів ВНЗ у порівнянні з випускниками інших рівнів професійної освіти. Половина випускників задовольняється оплатою вчителя технологій, відповідно до рівня отриманої освіти. Високий рівень працевлаштування другої частини випускників даної спеціальності свідчить про затребуваність базових і ключових компетенцій середнього і широкого радіусу дії, сформованих вищою педагогічною освітою, на робочих місцях нижчої кваліфікації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зеер.Э. Ф. Модернизация профессионального образования: компетентностный подход : учебное пособие / Э. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Э. Э. Сыманюк. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2005. – 216 с.

2. Попков В. А. Теория и практика высшего профессионального образования : учеб. пособ. для студ. вузов, магистров, аспирантов, а также слушателей ФПК и преп. вузов : рек. УМО по классич. университетскому образованию / В. А. Попков, А. В. Коржуев; МГУ им. М. В. Ломоносова. – М. : Академический проект, 2004. – 240 с.

3. Шулікін Д. Іван Вакарчук: масова профільна школа стає реальністю / Дмитро Шулікін // Освіта України. – 28 серпня 2009. – № 63–64. – С.1–3.