Гладуш В.А. , Свердлова А.Г.
Дніпропетровський національний
університет ім. Олеся Гончара
Особливості формування потреби у
психологічних послугах у студентів ВНЗ
Актуальність проблеми. Студентство – це життєвий етап,
на якому перед людиною постає проблема самовизначення, вибору життєвих
цінностей, подальшого шляху розвитку, як професійного, так і особистісного.
Вирішення питань сприяння особистісному зростанню студентів ВНЗ та допомоги у
розв’язанні їх психологічних проблем є однією з цілей, які ставить перед собою
соціально-психологічна служба у вищому закладі освіти, зокрема
соціально-психологічна служба ДНУ. Але студенти в силу різноманітних чинників у
своїй більшості надають перевагу іншим засобам вирішення цих питань, не
звертаючись до психологів, тобто наявність психологічних проблем не
відображається у їхній свідомості як потреба у психологічних послугах.
Ю. Нетьосанна пояснює це існуванням на пострадянському просторі п’ять
загальних, культурно зумовлених чинників,
які обмежують кількість рішень про звернення до психолога:
1. Схильність людей
декларувати відсутність психологічних проблем.
2. Відсутність культури
звернення за допомогою до спеціаліста-психолога.
3. Недостатня інформованість
населення щодо наявності спеціалістів-психологів, щодо методів та результатів
психологічної допомоги.
4. У повсякденній свідомості
немає чіткого уявлення про те, з якими проблемами та в яких ситуаціях має сенс
звертатися до психолога.
5. Хибне уявлення про
діяльність психолога ускладнює процес взаємодії психолога та клієнта.
Дія цих
чинників зумовлює те, що зараз психологи, зокрема психологи
соціально-психологічної служби ВНЗ, змушені вирішувати проблему формування
потреби у своїх послугах.
У
науково-психологічній літературі є велика кількість робіт, присвячених різним аспектам
мотиваційної сфери, зокрема феномену потреб та їхнього формування, який
розглядають під різними кутами такі автори, як А. Н. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн, В. К. Вілюнас,
А. Файзулаєв, А. Маслоу та інші. Потребу розуміють як нужду, як
предмет вдоволення нужди, як цінність, як відсутність блага, як системну
реакцію тощо. Узагальнюючи ці погляди можемо сказати, що для нас найважливішою
характеристикою потреби як психічного явища є те, що
вона - внутрішній спонукач діяльності людини, який буває різного походження:
так, за походженням виділяють первинні (базові, вроджені) та вторинні потреби.
Потреба у психологічних послугах є вторинною, тож на її формування можна
впливати іззовні за допомогою створення відповідних мотиваторів. Під потребою в
психологічних послугах ми розуміємо потребу у комплексі або у якомусь
компоненті комплексу заходів, серед яких можна виділити психопрофілактику,
психодіагностику, психокорекцію, психологічне консультування та психологічну
просвіту.
Мета дослідження. З’ясувати, які існують особливості
формування потреби у психологічних послугах у студентів ВНЗ: розглянути можливі
шляхи формування потреби у психологічних послугах у студентів ВНЗ та виявити,
через вплив на які компоненти мотиваційної сфери найбільш доцільно формувати
потребу у психологічних послугах у студентів ВНЗ та розробити рекомендації щодо
її формування.
Гіпотеза дослідження. Виходячи з того, що потреба у
психологічних послугах не є базовою потребою, а також з того, що, не дивлячись
на можливість звернення до психологів університетської соціально-психологічної
служби, до них звертається мало студентів (порівняно з їхньою можливою
кількістю), було висунуто гіпотезу: існують особливості формування потреби у
психологічних послугах у студентів ВНЗ.
Характеристика вибірки. У дослідженні приймали участь
чотири вибірки, загальною кількістю 78 осіб, віком від 17 до 54 років, з яких:
·
три експериментальні: 1) студенти геолого-географічного факультету у
кількості 14 осіб віком від 20 до 22-х років, з яких 11 – жінки, 3 - чоловіки;
2) студенти факультету систем та засобів масової комунікації у кількості 24
особи, також віком від 17 до 19-х років, з яких 22 – жінки, 2 - чоловіки; 3)
студенти факультету безперервної освіти у кількості 20 осіб віком від 18 до 30
років, з яких 18 – жінки, 2 чоловіки.
·
одна контрольна, що складає другу вибірку, до складу якої ввійшли дорослі у
кількості 20 осіб, з яких 16 – жінки, 4 – чоловіки, віком 28-54 років. Вони
закінчили навчання не пізніше 2001 року і на даний момент працюють.
Методики дослідження: тест «Діагностика мотиваційної
структури особистості» В. Мільмана, тест на виявлення найбільш актуалізованих
потреб за класифікацією Маслоу, методика «Ціннісні орієнтації» М. Рокіча та
авторський опитувальник, питання якого підібрані таким чином, щоб диференціювати
опитуваних: за рівнем розвитку спонукальної сили потреби у психологічних
послугах; за уявленнями про те, в яких сферах життя допомога психолога є
найнеобхіднішою; за видом психологічних послуг, надаваних
соціально-психологічною службою, якому студенти віддають перевагу як
найнеобхіднішому; та за лінією поведінки людини у разі виникнення у неї
психологічних проблем.
Результати дослідження.
І. Схема
формування вторинної потреби, де цей процес розглядається як процес розвитку її
спонукальної сили та має наступні стадії:
1. «Латентна фаза». Неусвідомлювана. Людина має актуалізовану потребу, спонукальної сили якої достатньо, аби спричинити появу мети та активність по її досягненню, проте належних засобів для її досягнення недостатньо, і напруга зростає.2. «Мотив». Якщо людина має уявлення про те, що таке психологічні послуги (а якщо казати вузько про ВНЗ та студентів – уявлення про те, які послуги надає соціально-психологічна служба), тобто в неї є образ предмету, то потреба у психологічних послугах може конкретизуватись і бути усвідомлюваною як засіб досягнення мети, що виникла на попередній стадії, та стати мотивом. Проте на цій стадії спонукальної сили ще недостатньо, щоб спрямувати поведінку у потрібне русло, тож цей мотив просто один з знаних.3. «Намір». Мотив, що сформувався на попередній стадії, збагачується стимулами та стає одним з домінуючих. Людина починає шукати шляхи вдоволення потреби у психологічних послугах.4. «Реалізація наміру». Намір спричинює реальні дії, спрямовані на вдоволення потреби. В нашому випадку це може бути, наприклад, перший візит до психолога. Тут відбувається перевірка, чи підходить отримання психологічних послуг – як засіб досягнення мети, - до тієї мети, яка була спочатку. Якщо вони підходять, то людина відчуває ефект від отриманих послуг та її потреба насичується. Проте, залежно від конкретних умов, ситуації, якості наданих послуг тощо, на цій стадії може змінитися зміст мотиву.5. «Утворення та закріплення схеми вдоволення» потреби у психологічних послугах, оптимальної для даного суб’єкта. Виникають асоціативні зв’язки між конкретними цілями та ознаками, за якими в людини актуалізується закріплена схема звернення по психологічні послуги.
ІІ.
Результати емпіричного дослідження відображено у рисунках:
Рис. 1.
Залежність показників К Зг (ід) та К Зг (ре) від стадії розвитку (спонукальної
сили) потреби у психологічних послугах.*
З рисунку 1
можна бачити, що люди, які ніколи не зверталися до психолога, та які вважають,
що в них такої потреби й не було, мають високий та майже однаковий рівень двох
аспектів: реального та ідеального показника групи мотивів досягнення комфорту
(у загальножиттєвому сенсі). Спостерігається зниження ролі цього мотиву у
людей, що знаходяться на наступних стадіях розвитку потреби у психологічних послугах,
при цьому реальній аспект починає домінувати над ідеальним. Ми можемо
припустити, що це відбувається через більшу вдоволеність потреб, які стоять за
цими мотивами. Згадаємо, що В. Мільман розумів під мотивами групи К Зг мотиви
комфорту і безпеки, які є, за суттю, продовженням мотивації підтримки
життєзабезпечення. Це турбота про засоби існування, але в більш досконалих,
зручних, надійних проявах, які приносять більше задоволення, наприклад, потреби
у задоволенні, ладі, захисті, безпеці. Якісні психологічні послуги передбачають
вдоволення більшості цих потреб як умову свого надання, тож може зумовлювати
зниження ролі мотивів досягнення загальножиттєвого комфорту через вдоволення
потреб, що стоять за ними.
Проте,
рисунок 1 можна трактувати й інакше: якщо референтна група, до якої належить
людина, має негативне відношення до психологічних послуг, психології,
психологів тощо, то звернення може спричинити дискомфорт. Тоді потреба у
психологічних послугах зможе отримати подальший розвиток в тих людей, які не
мають серед ведучих мотивів мотив підтримання комфорту. Проте зміна пропорції
аспектів цього мотиву у бік наближення до реальності свідчить скоріш на користь
першого припущення.
Щоб пояснити
наступний рисунок маємо сказати, що в результаті пробного опитування та аналізу виділених респондентами дрібних
груп список термінальних цінностей з методики «Ціннісні орієнтації»
М. Рокіча був розділений на наступні дві великі групи:
1. Сфера
«а». Цінності-цілі, для
досягнення яких досить особистих зусиль людини. Сюди респондентами були
віднесені: активне життя (повнота й емоційна насиченість життя); життєва
мудрість (зрілість суджень та здоровий глузд, що досягаються з набуттям
життєвого досвіду); здоров'я (фізичне й психічне); пізнання (можливість
покращення своєї освіти, кругозору, загальної культури, інтелектуальний
розвиток); продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей,
сил і здібностей); розвиток (робота над собою, постійне фізичне й духовне
вдосконалювання); воля (самостійність, незалежність у судженнях та вчинках);
творчість (можливість творчої діяльності); та впевненість у собі (внутрішня
гармонія, свобода від внутрішніх протиріч, сумнівів).
2. Сфера
«б». Цінності-цілі, для
досягнення яких є обов'язковою взаємо-дія з іншими людьми, які мають таку ж
ціль. Сюди респонденти віднесли такі: цікава робота; краса природи та мистецтва
(переживання прекрасного в природі та мистецтві); любов (духовна та фізична
близькість із коханою людиною); матеріально забезпечене життя (відсутність
матеріальних труднощів); наявність гарних та відданих друзів; суспільне
покликання (повага оточуючих, колективу, товаришів по роботі); розваги
(приємне, необтяжливе проведення часу, відсутність обов'язків); щасливе сімейне
життя; щастя інших (добробут, розвиток, допомога у вдосконалюванні інших людей,
усього народу, людства).
Рис. 2. Розподіл показників,
корелюючих з вибором сфери необхідності надання психологічних послуг.
Як бачимо з
рисунку 2, ті, хто вважає, що психологічні послуги найбільш необхідні людям з
проблемами у сфері «а» при виборі власної «топової» п’ятірки цінностей не
надають переваги цінностям групи «а» чи групи «б» та мають у своїй мотиваційній
структурі середнього рівня ідеальний аспект мотивів досягнення життєвого комфорту.
Ті, хто вважає, що психологічні послуги найбільш необхідні людям з проблемами у
сфері «б» надають перевагу у своїй ціннісній сфері також цінностям групи «б» і
мають значно вищий показник ідеального аспекту мотивів досягнення життєвого
комфорту. Згадуючи показники рисунку 1 можна зробити висновок, що серед тих,
хто не визнає наявність в себе потреби у психологічних послугах,
більшість – це люди з цінностями групи «б».
Рис. 3. Розподіл показнику
П Рб (ід), корелюючого з вибором найбільш необхідного виду діяльності
соціально-психологічної служби.*
Як видно з
рисунку 3, рівень ідеального аспекту мотивів підтримання життєзабезпечення у
контексті ведучого виду діяльності низький за всіма видами психологічних
послуг, окрім корекції. Тобто люди, які вважають корекцію найнеобхіднішим видом
діяльності соціально-психологічної служби, мають середній рівень цих мотивів,
тобто корекцію вважають найбільш необхідною ті студенти, які бажають бути більш
успішними у навчанні та досягати максимальної ефективності з оптимальними
витратами зусиль та часу.
Рис. 4. Розподіл показнику П Рб
(ід), корелюючого з вибором лінії поведінки при виникненні психологічних
проблем серед студентів та дорослих.
Як бачимо з
рисунку 4, рівень ідеального аспекту мотивів підтримання забезпечення у
контексті ведучого виду діяльності розрізняється в залежності від обраної лінії
поведінки. У дорослих він доходить до високих показників, коли річ іде про
звернення до друзів або намагання впоратися з проблемою без сторонньої
допомоги. Ми можемо зробити припущення, що саме цим мотивом керуються дорослі,
коли звертаються до друзів або приймають рішення не звертатися ні до кого, а
при зверненні до психолога ці мотиви «мовчать». У студентів в цій ситуації
навпаки, саме вони найбільш виражені.
Рекомендації
щодо застосування мотиваторів, які будуть найбільш ефективно впливати на
формування потреби у психологічних послугах у студентів, виходячи з
вищенаведеного, можуть бути наступні:
1. Застосовувати
ті мотиватори, які сприятимуть вдоволенню потреб у комфорті, захисті та
безпеці.
2. Підкреслювати,
що клієнт та психолог мають спільну мету.
3. Зробити
акцент на інформуванні про ті проблеми, які можуть бути вирішені за допомогою
психолога, пов’язати у свідомості людини її фрустровані потреби з
психологічними послугами як засобом їхнього вдоволення. Особливу увагу при
цьому приділяти сфері міжособистісних відносин та проблемам, які виникають саме
в цій сфері.
4. Розкривати
для студентів завдання соціально-психологічної служби та тих людей, що в ній
працюють, наводячи не лише формальні, але й особистісні цілі, наприклад, чим
керувалися ці люди під час вибору професії психолога, чому працюють в службі
тощо.
5. Підкреслювати,
що психолог може допомогти підвищити ефективність навчання, створювати
відповідні програми, посібники тощо.
6. Доводити
до студентів інформацію про те, чим психологічна допомога відрізняється від
допомоги друзів, гадалок, членів сім’ї тощо, та в чому можуть бути її переваги
та недоліки.
Отже, нами
було сформульовано визначення поняття «потреба у психологічних послугах» на
основі її предмету як диференціюючої ознаки; розроблено схему процесу
формування вторинних потреб, згідно якої розвиток потреби є пов’язаним зі
зростанням її спонукальної сили. За результатами дослідження розроблено низку
рекомендацій щодо впливу на формування потреби у психологічних послугах у
студентів, що може бути використовуване соціально-психологічними службами ВНЗ у
своїй роботі.
Список
використаної літератури:
1.
Вилюнас
В. К. Психологические механизмы мотивации человека [Текст] / В. К. Вилюнас. - М.: Изд-во МГУ, 1990.-288 с.
2.
Ильин Е. П. Мотивация и
мотивы
[Текст] / Е. П. Ильин. -
СПб.: Питер, 2006. – 512 с.
3.
Леонтьев Д. А. Жизненный мир человека и проблема потребностей
[Текст] //Психологический журнал. – 1992. - №2. – с. 107-116.
4.
Маслоу А.
Мотивация
и личность [Текст] / А. Маслоу. - СПб.:Питер, 2003. – 351 с.
5.
Мильман В. Э. Мотивация творчества и роста [Текст] / В.Э.Мильман. - М.: ООО «Мирея и К0», 2005. - 165 с.
6.
Файзуллаев А. А.
Принятие мотива личностью [Текст] / А.А.Файзуллаев // Психологический журнал. – 1985. - №4. – с. 87-96.