Економічні науки/12.Економіка сільского господарства

аспірант Петренко В.С.

Херсонський державний аргарниий університет, Україна

ФОРМУВАННЯ НАСІННИЦТВА ЕЛІТНОЇ РЕПРОДУКЦІЇ НА РИНКУ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Вітчизняний насіннєвий ринок олійних культур Ураїни в сучасних умовах конкуренції на ринку перебуває у невигідному положені. Відомо, що для ефективності господарювання і прибутковості аграрного бізнесу виростити великий врожай без насіння елітної репродукції неможливо. На жаль зарубіжна селекція залишила далеко позаду українських селекціонерів. В Україну експортується елітне насіння з Югославії, Франції, Голандії, Сербії та США. Воно було розроблене на основі насіння вітчизняної селекції Василя Пустовойта, що працював над вдосконаленням селекційнх властивостей олійних культур в Краснодарському НДІ. Вченим були виведені сорти, які мали врожайність 20-25 ц/г. На їх основі зарубіжні селекціонери вивели сорти з врожайністю 40-45 ц/г.

Конкуренція вітчизняного та іноземного насінництва, як один із проявів закону вартості, призводить до встановлення єдиної ринкової ціни на товар даного виду. Вона має сприяти ефективним результатам виробництва: поліпшенню якості продукції, зниженню витрат на її виробництво і розширенню асортименту й послуг [1]. На насіннєвому ринку першочерговим фактором успіху є досягнення високої якості олійних культур, що гарантуватиме виробникові прибутки, достатні для розширеного відтворення виробництва.

Повний, але погано регульований перехід до ринкової економіки та скорочення державної підтримки аграрних підприємств дали негативні результати. В Україні у 2000 р. із висіяного насіння олійних культур на всіх посівних площах елітними було тільки 6.7% насіннєвого матеріалу. Проте із стабілізацією ринкового механізму господарювання вже у 2005 р. його було – 54.6% , у 2009 р. – 74.3%. Розповсюдженням насіннєвого матеріалу олійних культур на аграрному ринку займаються державні (ДП „Державний резервний насіннєвий фонд України) та приватні підприємства і організації (ООО Агрофірма „Сади України”, ООО „Нібулон”, ООО „Агро-Ритм”). Вони мають філії по всій території України та співробітничають як з вітчизняними насіннєвими підприємствами, так і з міжнародними.

Відомо, що за 2005-2009 рр. найвищі ціни реалізації насіння еліти та першої репродукції олійних склалися в 2008 р. Однак підвищення цін на насіння не поліпшило стан вітчизняних насінницьких господарств. Вільний продаж насіння еліти і наступних репродукцій безпосередньо окремим рядовим господарствам у багатьох випадках складається стихійно. Реалізація ж оригінального насіння розплідників насіннєвим господарствам, які мають кошти на їх придбання, але часто не зацікавлені у подальшому репродукуванні такого насіння, є вимушеною, стримує впровадження у виробництво нових сортів, веде до нераціонального використання оригінального насіння.

У сучасних умовах недоліки у створенні матеріально-технічної бази насінницьких господарств, відсутність чіткого механізму впровадження нових сортів у виробництво, економічних відносин як усередині системи насінництва, так і між виробниками та споживачами насіння, неплатоспроможність останніх не орієнтує насінництво на прискорення сортозмін. Існуючий на досьогодні економічний механізм державної підтримки був неефективний, а із вступом до СОТ, найближчим часом, взагалі буде скорочений до мінімуму.

Тому щорічні розрахунки розмірів часткових відшкодувань Міністерством аграрної політики України та УААН за придбане товаровиробниками насіння вищих репродукцій, необхідні для обґрунтування реалізаційних цін на насіння вищих репродукцій по основних сортах зернових культур і є орієнтиром для товаровиробників, які отримують державну дотацію в розмірі 95% від сортової надбавки придбаного насіння. Через важку фінансову ситуацію більшість господарств не можуть скористатися виділеними на придбання насіння субсидіями, так як підставою для виплати субсидій є копії документів, що підтверджують фактичне придбання у звітному періоді насіння вищих репродукцій. У результаті насіння вищих репродукцій виявляються не потрібним, а фінансові кошти з бюджету не використовуються за прямим призначенням.

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва держава може регулювати рівень ринкової ціни за умови наявності у нього резервного фонду елітного насіння олійних культур. При перевищенні ринкової ціни над ціною підтримки держава здійснює інтервенції на ринок частини насіння з резервного фонду, збільшуючи тим самим пропозицію, позбавляючи виробників насіння можливості отримання ними надприбутків і захищаючи інтереси споживачів. Якщо ринкова ціна виявляється нижче ціни підтримки, держава підвищує ринкову ціну і захищає інтереси виробників, здійснюючи гуртові закупівлі насіння олійних культур у резервний фонд.

Безумовно, що в сучасних умовах успішний розвиток насінництва можливий лише при відновленні ланцюга «селекціонер – насіннєві господарства - товаровиробник», коли всі три ланки стануть отримувати прибуток за свою роботу і будуть матеріально зацікавлені в цій взаємодії. Тут велику роль грає налагодження і зміцнення взаємовигідних економічних відносин між селекціонерами і насіннєвими господарствами, допомога по укладанню ліцензійних угод про виплату селекційного винагороди (роялті) за користування сортами олійних культур.

У сучасних умовах, коли багато ринкових механізмів не функціонують або функціонують недостатньо, коректування і виправлення негативних для насінництва тенденцій стає абсолютно необхідною умовою не тільки успішного розвитку, а часто й елементарного виживання насіннєвих підприємств. За умови докорінного поліпшення насінництва, вдосконалення економічних взаємовідносин між суб'єктами насінницького процесу, забезпечення господарств високоякісним насінням успіхи селекції стануть потужним і економічно найбільш вигідним резервом підвищення ефективності олійного виробництва.

Література:

1. Голомша Н. Конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції України та Польщі на світовому аграрному ринку // Інноваційна економіка. - 2008. - № 3 . - С. 82- 86

2. Сегеда С.А. Методичні основи формування ринку продукції насінництва соняшнику // Агроінком. - 2005. - № 3-4. - С. 82-85.

3. Статистичний щорічник України за 2009 рік /Держкомстат України. - К.: Техніка 2009.- 162 с.