Аспірантка Бірюкова А.О

Національний транспортний університет

Аналіз та управління дебіторською заборгованістю підприємства

Сучасні умови розвитку економіки нашої країни передбачають динамізм розвитку взаєморозрахунків між контрагентами але деякі підприємства з різних причин не вчасно погашають свої зобов’язання, що призводить до виникнення дебіторської заборгованості, тому існує потреба у створенні надійного механізму своєчасного повернення та попередження виникнення безнадійної заборгованості.

Важливе значення у взаємовідносинах між партнерами має дотримання встановлених домовленостей, у тому числі й строків проведення розрахунків чи поставки товарів. Для покращення роботи кожного підприємства потрібно дотримуватись діючих правил розрахунків, не допускати прострочення, сприяти зменшенню дебіторської та кредиторської заборгованості.

Відповідно до П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість” визначається як сума заборгованості дебіторів на певну дату. Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. [1]

Як правило, виникнення дебіторської заборгованості, відбувається після того, як право власності на товари переходить до контрагента, або постачальник передає йому акт виконаних робіт, виконує послуги, в наслідок чого у покупців виникає обов'язок зустрічних дій (оплати, зустрічної поставки. Здебільшого дебіторська заборгованість відображається:

1) після оформлення документів на відвантаження товарів;

2) після підписання акту виконаних робіт (послуг).

Момент переходу права власності на товар може бути зазначений в договорі окремо, і тоді, відповідно до цього моментом в бухгалтерському обліку відображається дебіторська заборгованість.

У процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми її рефінансування. Під рефінансуванням розуміється переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери).

До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать:

- факторинг (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку);

- облік або дисконтування векселів (придбання банком векселя за іменним індосаментом і термінова сплата його пред’явнику, а отримання платежу тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення);

- форфейтинг (кредитування зовнішньо - економічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером).

Головним завданням управління дебіторською заборгованістю є збільшення прибутку підприємства за рахунок ефективного використання дебіторської заборгованості як економічного інструменту, який має на меті ряд основних завдань, що допоможуть отримати інформацію щодо платоспроможності та фінансового стану контрагента. Існуючий ризик виникнення дебіторської заборгованості включає в себе потенційну можливість її значного збільшення, зростання безнадійних боргів і загального часу погашення боргових зобов'язань. Про можливість посилення ступеня такого ризику свідчить значне зростання відпуску товарів в кредит, подовження термінів цього кредиту, збільшення числа підприємств - банкрутів серед покупців, загальне погіршення ліквідності підприємств вцілому.

Важливе значення у взаємовідносинах між партнерами має дотримання встановлених домовленостей, у тому числі й строків проведення розрахунків чи поставки товарів. Для покращення роботи кожного підприємства потрібно дотримуватись діючих правил розрахунків, не допускати прострочення платежів, сприяти зменшенню дебіторської та кредиторської заборгованості.[6]

Також важливими моментами в управлінні дебіторською заборгованістю є планування, організація та контроль роботи з дебіторами, які зводяться до:

- формування кредитного рейтингу клієнтів;

- класифікації дебіторської заборгованості по видах;

- введення реєстру старіння заборгованості;

- оцінки справедливої вартості і обертання дебіторської заборгованості;

- включення дебіторської заборгованості в систему операційних бюджетів;

- реструктуризації дебіторської заборгованості.

Визначальну роль в системі управління дебіторською заборгованістю відіграють відділи збуту продукціїабо послуг. Саме пов’язаність системи мотивації персоналу відділу збуту із розміром дебіторської заборгованості може стати чинником своєчасного погашення дебіторської заборгованості, але винагороди персоналу відділу збуту не повинні перевищувати витрати підприємства на дебіторів. Нажаль, в сучасних умовах в Україні не дуже багато методів впливу на несумлінних дебіторів. В нашій країні поки що не набув широкого використання факторинг та договори цессії , як один із інструментів управління дебіторською заборгованістю. Тому основними методами впливу на дебіторів виступають переговори з боржниками, припинення відвантаження продукції, зміна раніше обумовлених в договорі умов оплати за продукцію, застосування штрафних санкцій у вигляді нарахування пені або вирішення проблем через господарський суд.[3]

Література:

1. Наказ Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. N 237//www.rada.gov.ua.

2. Некрасенко, Л.А. Шляхи оптимізації дебіторської заборгованості підприємств / Л.А. Некрасенко // Економічний простір. – 2008.- № 12/2.

3. Матіцина Н.О. Фінансова політика підприємства як інструмент управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2005. – №7. –С.25-28.