Боровик В.В. МЕ-51з (б-м)

ВТЕІ КНТЕУ

Наук. керівник Левчук О. В.

СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЛЯ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗОВНІШНЬОМУ РИНКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Постановка проблеми. На сьогоднішній день в умовах глобалізації для забезпечення ефективного існування підприємства і отримання прибутку на перший план виходить здатність підприємства випускати конкурентоспроможну продукцію. Часи планової економіки відійшли в минуле,тому неможливо виходити на ринок і успішно працювати на ньому,допоки підприємство не є конкурентоспроможним.

Метою статті є дослідження теоретичних основ і практичних аспектів конкурентоспроможності підприємств на зовнішньому ринку

Виклад основного матеріалу. Конкурентоспроможність – це ступінь, з якою певна нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян

Рівень конкурентоспроможності нації визначається такими основними факторами, як:

– технологія;

– наявність капіталів;

– наявність людських ресурсів;

– стан зовнішньої торгівлі [1]

Таким чином, проаналізувавши думки вчених, можна узагальнити дане поняття. Конкурентоспроможність (взагалі), – як соціально-економічна категорія – це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. З цього визначення виходить важливий практичний висновок про те, що конкурувати (досягати найвищих економічних та соціальних переваг) можливо:

а) самому з собою (у часі: результати досягнуті в попередній період діяльності та результативність за аналогічний останній період суттєво відрізняються);

б) один з одним (суперництво за досягнення будь-чого);

в) колективу з колективом;

г) продукції даного виду з аналогічною продукцією і таке інше.[2]

Зразу треба звернути увагу на одну з суттєвих помилок, які роблять наші підприємства. Вона полягає в тому, що вони зосереджують свої зусилля на випуску окремих видів продукції, порівнюючи їх з закордонними аналогами, – не завжди кращими, – і намагаються перевершити їх за деякими параметрах. А якщо вдалося що-небудь продати за валюту – радість на ґрунті самообману. Вони не враховують, не приймають до уваги головне, – що єдиний критерій конкурентоспроможності підприємства і його продукції, – стабільне місце їх на світовому ринку, а не разова, нехай навіть вдала угода.[3]

Звідси, для досягнення цього критерію потрібно змінити акценти, перенести центр ваги роботи при вирішенні даної проблеми на створення насамперед конкурентоспроможних персоналу та підприємства. А в цьому тандемі пріоритет повинен віддаватися персоналу, так як саме в людях зосереджується конкурентоспроможна сила підприємства. Тільки в цьому випадку вони (персонал і підприємство) зможуть гнучко і ефективно реагувати на запити різних споживачів, задовольняючи їх високі вимоги до тієї або іншої продукції. З цього можна зробити висновок: у багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:[4]

З вище сказаного можна побачити,що конкурентоспроможність є сукупністю різних факторів,які,взаємодіючи з собою,створюють певне середовище,в якому перебуває будь-яке підприємство,яке працює на будь-якому ринку. Конкурентоспроможність підприємства не є явищем,яке можна одноразово забезпечити і забути,її потрібно підтримувати постійно. Підтвердження цій думці можна побачити з історії,причому прикладів є незліченна кількість. Але, узагальнивши, можна побачити, що підприємства, які, досягнувши певних вершин у своїх галузях, залишились спочивати на лаврах і перестали вкладати гроші в нові розробки, залишились пережитками історії. [5]

Висновки. Будь-яке виробниче підприємство повинно постійно нарощувати свій потенціал за рахунок введення нових виробничих потужностей, диверсифікації асортименту, ефективній маркетинговій політиці, підвищення кваліфікації персоналу та керівництва. Керівники повинні чітко розуміти мету діяльності підприємства, шляхи реалізації задуманого та вміти чітко доносити свої вимоги персоналу. Тільки за рахунок злагодженої роботи всіх ланок підприємства і виконання всіх вимог,які диктує ринок,можливо забезпечити конкурентоспроможність підприємства.

Список використаних джерел:

1. Шиян Н. І. Державне регулювання економіки. – Х.: ХНАУ, 2011. – 373 с.

2. Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – 2.вид., доп. – К.: А.С.К., 2011. – 400 с.

3. Бедрій Я. І., Геврик Є. О., Кіт І. Я., Мурін О. С., Єнкало В. М.. Охорона праці: Навч. посіб. / Український держ. лісотехнічний ун- т; Львівський електротехнікум зв'язку / Є. О. Геврик (ред.). – Л., 2000. – 280с.

4. Калашнікова Т. В. Фінансовий ринок: Навч. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. – Х.: ХНАУ, 2011. – 220 с.

5. Марцин В. С. Економічне регулювання ефективності господарської діяльності / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. – Л.: ЛБІ НБУ, 2011. – 491 с.