К. е. н. Капченко Р. Л.

Севастопольський національний технічний університет

Компетентність – самоадаптація – професійне зростання

Поняття «життєвий успіх» містить у собі можливості людини щодо самореалізації. Коли мова йде про набуття під час базової освіти знання, уміння і навички, як важливого чинника життєвого успіху можна зазначити, що «самореалізація людини у системі освіти має специфічний характер у зв’язку зі стратегічним впливом пізнавально-педагогічної діяльності на її життя. Тому вивчення ступеня самореалізації людини у системі освіти може здійснюватися, наприклад, шляхом з’ясування думки батьків про якість дошкільної й шкільної освіти та думки дорослої людини, яка робить чи вже зробила кар’єру, а також за допомогою виявлення бажання самих учнів брати участь в освітянському процесі.

Ступінь задоволеності людини системою освіти має велике значення. Зумовлено це тим, що система освіти впливає на рівень самореалізації в інших сферах життєдіяльності людини, переважно через знання людиною самого себе, свого «Я» [2]. Так, гарне знання людиною своїх здібностей і ділових якостей впливає на характер «своїх саней», тобто адекватності працівника обраній професії, зокрема, посаді, яку він обіймає, функціональним обов’язкам, які виконує. Це допоможе йому знайти своє призначення відповідно до своїх здібностей, що сприятиме професійному (кар’єрному) зростанню. Добре знання своїх особистих якостей допоможе працівникові оптимально будувати стосунки у трудовому соціумі.

Отже, очевидно, що система дошкільної і шкільної освіти має стати якомога людиноцентричнішою [3], тобто бути орієнтованою не тільки і не стільки на знання, скільки на особистість, на виявлення здібностей, характерних рис особистості, на формування в учнів прагнення до самопізнання. Система вищої освіти має орієнтуватися на підготовку професійно конкурентоспроможних спеціалістів, які за своїми здібностями, діловими й особистісними якостями відповідають професії, яку здобули» [3].

Швидко відбуваються зміни в житті, з’являються інновації, а відтак і зростає значення орієнтації професійно-технічної освіти (далі ПТО) на виховання здатного до самостійної дії фахівця – особистості, що характеризується професійною, соціальною, особистісною і територіальною мобільністю. В суспільстві із пріоритетом знань, працівникові вже недостатньо реагувати на накази, він повинен діяти самостійно, за власною ініціативою. Щоб виробити в молоді цю здатність, ПТО має давати їм суттєву базову технологічну підготовку, спеціалізацію, що відповідає потребам ринку праці. Крім того, випускник професійно-технічного навчального закладу повинен мати здатність самоадаптації до умов, що змінюються, до життя, яке забезпечить йому робоче місце за рахунок постійного освоєння ним нових знань і вмінь. Ключові проблеми, що стоять перед учнем різних курсів навчання, представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Ключові проблеми самоадаптації

На 1 курсі навчання	На 2 курсі навчання	На 3 курсі навчання	Після навчання
Шкільний стиль навчання	Зміна мотивації	Професійна перспектива	Практика на навчальному підприємстві
Несамостійність	Реальна самооцінка	Вичікування або прояв активності	Зміни на новому підприємстві
Недостатня профорієнтація	Куди веде професійний шлях?	Реалізація власної перспективи	Часи безробіття
Шляхи вирішення проблем	Розвивати вміння вчитися (навчальна компетенція)		Результат: Професійна гнучкість випускника
	Уміло демонструвати власні компетенції
	Розвивати погляд на професію як складову біографії
	Розвивати вміння «продавати себе»
Учні (слухачі) вчаться будувати свій професійний шлях самостійно і гнучко

Примітка: таблиця складена на основі джерела [1, с. 133].

У сучасному суспільстві понад 70 % людей працюють в сфері послуг. Виробництво в багатьох галузях автоматизоване, а основними господарюючими суб’єктами в сфері послуг є не великі підприємства із серійним виробництвом, а децентралізовані центри послуг і центри «мізків», які виникають і зникають за необхідності ринку.

Така ж доля чекає пов’язані з ними робочі місця і професії. Уже зараз вважається, що людина протягом свого професійного життя повинна освоїти три, чотири, навіть п’ять професій. Звісно така динаміка трудової біографії вимагає нового підходу самого працівника до самостійного і активного планування власного професійного зростання (власної кар’єри), а також наявності нових стратегій вчити і вчитися.

У цьому зв’язку навчальні заклади системи ПТО мають бути не лише центрами підготовки професіоналів, але й «сервісними центрами з їх продажу». Якість навчання в тому чи іншому навчальному закладі таким чином буде визначатися тим, скільки випускників даного закладу потребує ринок праці, а саме, яка кількість випускників і за який період часу після закінчення навчання (або у випадку втрати робочого місця) зможе знайти відповідну роботу.

Література:

1. Взаємодія ринку праці та професійно-технічної освіти: механізм створення Державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій // Підтримка реформи професійно-технічної освіти в Україні: зб. матеріалів, підгот. у межах реалізації укр.-нім. проекту. – К. : 2006. – 276 с.

2. Дмитренко Г. А. Система оцінювання якості освіти по цінному кінцевому продукту – стратегічний напрямок її розвитку в Україні / Г. А. Дмитренко // Культура народів Причорномор’я. – Сімферополь : Межвузовский центр «Крым», 2007. – № 115. – С. 29‑31.

3. Дмитренко Г. А. Людиноцентризм освіти в контексті підвищення якості трудового потенціалу. Монографія / Г. А.  Дмитренко, Т.  Л.  Ріктор. – К. : «Дорадо-Друк», 2012. – 296 с.