Курнишев Ю.А.

Чернівецький національний університет

ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці

Актуальність занять фізичною культурою та спортом

у розвитку психо-педагогічних якостей студентів на сучасному етапі

Однією з найбільш важливих проблем соціальної політики держави є турбота про підростаюче покоління, підвищення його фізичної працездатності, виховання позитивного відношення до формування мотивації здорового способу життя.

Кожен хто працює з молодими людьми в Україні, може подати безліч прикладів пригніченості серед української молоді. Вона часто не лише не бачить перед собою можливості професійної реалізації, але стоїть перед проблемою виживання. Беручи до уваги ці виклики життя, ми повинні всі зусилля спрямовувати на пошук оптимальних шляхів залучення молодого покоління до занять фізичною культурою і спортом.

В підготовці молодого спеціаліста любого професійного профілю, велику роль відводиться саме фізичній культурі і спорту. Фізичне виховання – система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я та загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.

В останні роки значно виріс інтерес теоретиків і практиків до проблеми дослідження проблеми формування і розвитку особистості і специфіки його праці.

Виникає потреба в пошуку ефективних засобів впливу на процес формування і розвитку психофізичних функцій, які мають особливе значення в професійній діяльності спеціаліста, в значній степені визначають її продуктивність.

Засновник науки про фізичне виховання П.Ф. Лесгафт не тільки виступив за використання фізичних вправ для розвитку психіки, а надавав їм велике значення у розвитку людини взагалі і в розвитку органів чуття зокрема. Одночасно він визначив, що успішніше органи чуття удосконалюються тоді, коли для цього використовуються спеціально підібрані фізичні вправи. Такими вправами, на думку П.Ф.Лесгафта, можуть бути тільки природні рухи у вигляді простих вправ з вагою, вправи з метання в ціль, бігові вправи і т.д.

Фізична культура і спорт має значні можливості для формування цілісної, гармонійно розвиненої, активної і творчої особистості.

Будь-яка, в тому числі і спортивна, діяльність впливає на формування психологічних якостей особистості, як безпосередньо в процесі самої діяльності, так і опосередковано, через вплив конкретних, але не постійних умов, в яких протікає ця діяльність.

За останні роки спортивна діяльність рушила вперед, розвиваючись як одне з типових явищ сучасності, майже як „знак часу”, здатний інтерпретувати нові вимоги та нові надії людства. Спорт виходить поза межі суто фізичної сили, щоб провадити шляхом моральної сили і величі.

Спорт – це школа лояльності й вірності, відваги і терпимості, рішучості. Наражати тіло на здорову втому, для того щоб розум міг відпочити та приготуватися до нових завдань, загострювати відчуття, щоб інтенсивніше розвивати інтелектуальні здібності, тренувати м’язи і звикати до фізичних зусиль, щоб виробити характер і формувати сильну та гнучку, немов сталь волю, - ось яка ідея фізичної культури і спорту. Поміркований і свідомий спорт зміцнює тіло, робить його здоровим і міцним. Але щоб досягти цієї мети, тіло мусить підпорядковуватися суворій, часто жорсткій дисципліні, яка опановує його: постійний тренінг, опірність до болю, звичка стриманості й суворої розважливості – усе це обов’язкові умови для кожного хто хоче здобути перемогу.

Фізична культура і спорт – ефективний антипод розніженого життя, він збуджує смисл порядку та привчає людину до самокритики й самоконтролю, вчить зневажати небезпеку, відкидати вихваляння й боягузтво.

Але фізична культура і спорт не можуть розвиватись повноцінно без співпраці з іншими інституціями, які мають за мету – виховання повноцінно, гармонійно розвинутої молоді третього тисячоліття.

На жаль у сучасному нашому суспільстві краще бути непомітним, кволим і хворим. Нам не соромно бути бідними і хизуватися своїми фізичними і моральними вадами. Те, що ми перетворилися у націю інвалідів, яскраво засвідчують Олімпійські ігри і нагороди на них здобувають лише пара-олімпійці. Тому заняття фізичною культурою і спортом вже не є самоціллю. Вони стають каталізатором життєвої активності, умовою і невід’ємною частиною гармонійного і повноцінного життя.

Україні потрібні фізично міцні, впевнені у собі люди, які не бояться труднощів. Одвічна тема систем виховання – виховати людину моральну й гармонійно розвинену. Сьогоднішнє наше завдання полягає в тому, щоб розпочати пошуки тієї системи виховання, яка б призвела до повної кінцевої мети – виховання моральної й гармонійно розвиненої людини.

Фізична культура і спорт є дуже важливим чинником. На жаль, ми постійно обмежуємося спортом результативним. Цьому сприяв розвиток подій XX століття. Але існує небезпека, що той результативний спорт заведе нас у глухий кут. Бо за голами, очками, секундами ми забуваємо про те, заради чого живемо, заради чого виховуємо своїх дітей, передаємо їм свої традиції, культуру. Беручи до уваги значення фізичної культури і спорту можна визначити наступними напрямками:

1. Заняття фізичною культурою і спортом не тільки розширює рамки духовних навиків і умінь, не тільки підвищує працездатність, але по суті справи направлені на досягнення такого ступеня досконалості, яка сприяє будь-якому виду творчої діяльності.

2. Фізична культура і спорт приймає участь в формуванні духовного світу людини, впливає на моральний і систематичний розвиток людини.

Спортивні змагання сприяють емоційному і духовному піднесенню людини.

Багаточисельні дослідження переконують, що регулярне виконання різних фізичних вправ поряд з підвищенням життєдіяльності організму розвивають точність і координацію рухів, здатність до швидкого розподілу концентрації уваги, кращого просторового орієнтування. Ці якості являються психофізіологічною основою в формуванні адекватного і стабільного образу „Я”. Дані якості служать мотиваційно-характерологічною основою соціально стабільної зрівноваженої і зрілої особистості, якщо ж спроектувати моральні, інтелектуальні абстракції на суспільне життя, то стає зрозумілим, що ставлення до фізичної культури і спорту залежить і від суспільної верстви. Бо одними є вимоги до фізичного розвитку й підготовки бухгалтера чи оператора ПЕОМ і зовсім іншими до професійного спортсмена. Значення фізичного розвитку у XXI столітті набуває, однак, незмірно більшої ваги порівняно навіть з останніми двома віками через віддаленість сучасної людини (особливо в містах) від природи та внаслідок технологізації усього її життя.

Література:

1. Бойко І.В. У пошуках гармонії в людині – В. – №15-16, 2000.

2. Вишневський О.І. Сучасне Українське виховання. Педагогічні нариси. – Львів, 1996.

3. Голомшток А.М. Выбор профессии и воспитания личности школьника. – М., 1979.

4. Данилко М.Т. Формування готовності до професійної діяльності майбутніх вчителів фізичної культури: Луцьк „Волинська обласна друкарня”, 2003 р.

5. Кабалевський Д.Р. Воспитание ума й сердца. – М., 1989.

6. Константинов Н.А. Мединський Є.Н., Шабаєв М.Ф. История педагогіки. – 5-е изд., 1982.

7. Фібула М.І. Педагогіка. Підручник. – К., 2000.