мова, мовлення, мовленнєва комунікація

Бойко А.Г.

Державний економіко-технологічний університет транспорту, Київ

Сучасні вимоги до навчання іноземних мов у немовних ВНЗ

Згідно Програми з іноземних мов головною метою навчання іноземної мови є формування іншомовної комунікативної компетенції, яку розуміють як здатність до міжкультурного іншомовного спілкування. Іншомовна комунікативна компетенція включає у свою чергу мовну, мовленнєву та соціокультурну компетенції.

Як відомо, провідним напрямком в оволодінні іноземною мовою(ІМ) студентами немовних ВНЗ є здобуття ними такого рівня комунікативної компетенції, яка б дозволяла користуватися ІМ в певній галузі професійної діяльності. Згідно з освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра різних напрямків провідною настановою в оволодінні ІМ студентів ВНЗ є "формування необхідної комунікативної спроможності у сферах професійного та ситуативного спілкування в усній та письмових формах" [1]. Іншими словами, майбутні фахівці повинні володіти навичками та вміннями як писемною, так і усною іншомовними комунікаціями як важливими аспектами професійної діяльності.

Іншомовна комунікативна компетенція — це сукупність навичок, умінь та знань, яка дозволяє навчатися, працювати і спілкуватися в багатонаціональному суспільстві і досягати у рівноправному діалозі взаєморозуміння та взаємодії з представниками інших культур. Дана компетенція реалізується насамперед через розвиток навичок та вмінь в основних видах мовленнєвої діяльності, що охоплюють рецепцію, продукцію, інтеракцію та медіацію, і реалізуються як у письмовій, так і в усній формах. Вони формуються, розвиваються й удосконалюються у межах як повсякденних, так і професійно зорієнтованих ситуацій.

Розвиток іншомовної комунікативної компетенції забезпечує студентові можливість:

- вдосконалювати свої вміння в читанні, аудіюванні, письмі та говорінні для вироблення навичок роботи з інформацією текстів різних типів з будь-яких джерел на основі вже набутих знань про світ; вилучати, аналізувати й систематизувати, добирати і передавати інформацію;

- на основі здобутої інформації формувати власну думку, обгрунтувати її і давати необхідні пояснення;

- розпізнавати наміри повідомлення, які відповідають певним різновидам текстів з їх граматичними структурами і правилами,розуміти і переносити їх на адекватні ситуації[2:10].

Кінцевими вимогами до вмінь і навичок студентів на заняттях з іноземних мов є підтримання бесіди на загальні та професійні теми (діалогічне мовлення) та виступи із заздалегідь підготовленим повідомленням (монологічне мовлення) в ситуаціях офіційного характеру; реалізація комунікативних намірів: "встановлення та підтримання контакту", "запит" (різних видів), "з’ясування точок зору", " повідомлення інформації", " згода чи незгода", "спонукання / прохання", "висловлення своєї точки зору, оцінки", а також розуміння на слух повідомлень на професійні теми тривалістю до трьох хвилин (аудіювання) і робота з літературою по спеціальності (всі види читання).

До мовленнєвих умінь Програмою висуваються наступні вимоги. В діалогічному мовленні випускник повинен реалізувати в діалогах всі основні комунікативні наміри в ситуаціях усного спілкування, що пропонуються, а також розуміння реплік партнера у відповідь. У монологічному мовленні – це виступи (читання вголос, звертаючись до аудиторії) із заздалегідь підготовленим повідомленням, яке містить одну-дві розгорнуті тези, з розумінням аналогічних виступів на слух, а також розвиток переглядового читання.

Тематика, що пропонується Програмою, містить тексти та ситуації як країнознавчого, загальнонаукового, повсякденного характеру, так і з широкого/ вузького профілю спеціальності. У перерахованих вище документах висувається ряд умінь, якими має оволодіти випускник немовного ВНЗ: вміння розуміти друковані й аудитивні тексти (лекція, реферат, доповідь, виступ, ділова бесіда) з використанням усіх видів зрілого читання (вивчаючого, ознайомлювального, оглядового, пошукового) і таких видів роботи як письмовий (реферативний, анотаційний, повний) та усний (послідовний) переклад, розгорнутий чи короткий усний переказ змісту на ІМ (з коментарем чи без нього), обмін думками тощо. Аудитивні тексти, основний засіб розвитку вмінь розуміння на слух, стають на цьому етапі основою роботи над уміннями послідовного усного перекладу і з уміннями занотовувати необхідну інформацію в процесі слуханнях[3: 18-19]

У зв’язку з усім зазначеним вище все більшого значення набувають проблеми подальшого вдосконалення методики навчання усного монологічного мовлення за обраним фахом та підвищення рівня володіння цим видом мовленнєвої діяльності випускниками немовних вищих навчальних закладів. Для студентів просунутого ступеня визначені наступні вимоги до усномовленнєвої підготовки: робити власні чіткі підготовлені презентації з широкого спектру тем повсякденного та професійного вжитку; продукувати чіткі детальні монологічні висловлювання на загальні теми та теми за обраним фахом; задавати питання та відповідати на них; погоджуватися або не погоджуватися з отриманою інформацією; підтримувати аргументи або піддавати їх сумніву; виражати задоволення/незадоволення; викладати отриману інформацію логічно і чітко, тощо.

Література:

1.Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра. – Міністерство освіти і науки України. – К., 2002. – 51 с.

2.Rahmencurriculum fur Studienbegleitenden Deutschunterricht an ukrainischen Hochschulen und Universitaten. - Goethe-Insitut. - Kiew, 2006. - 88s.

3. English for Specific Purposes (ESP). National Curriculum for Ukrainian Universities (Draft). – Kyiv, 2004. – 94 p.