Становление современной науки/7

ШИМЧИК А.О.

Вінницький торгово-економічний інститут КНТУ

Факультет «Облік та аудит», група ОАП- 41

 

 

 

Актуальність теми дослідження. Розвиток економічної і політичної сфери в Україні потребує перегляду й рефор­мування всієї системи економічних знань, починаючи з економічної теорії і закінчуючи найбільш прикладною економічною наукою — бухгалтерським обліком. На сучасному етапі розвитку суспільства відбувається активне вивчення доробку зарубіжної науки й досвіду його застосування в національних еко­номіках розвинених країн, розробленням власних концепцій розвитку економіки України.

Реформування бухгалтерського обліку в Україні було започатковане в 1999 році прийняттям Верховною Радою Закону "Про бухгалтерський облік і фінан­сову звітність в Україні", а також подальшим розробленням і прийняттям від­повідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку національних поло­жень (стандартів) і триває до сьогодення, поступово впроваджуючи новітні і ефективні зміни в бухгалтерський облік. Фактично розроблення і впровадження зазначених закону і положень відбулися без попереднього наукового обґрунтування. Міжнародні регламенти складання фінансової звітності були адаптовані групою фахівців до умов в Україні.

Серед українських вчених та спеціалістів слід визначити (Єрмошенко М.М., Єфименко Т.І., Воронкова О.М.), які у своїх роботах розглядали різноманітні питання щодо питань фінансового результату в нашій державі. За кордоном висвітленням тотожних питань, провадився (Фліссак.Н., Данілов О.Д.).

Мета дослідження. Висвітлення економічної сутності фінансового результату в ринкових умовах господарю­вання, застосовуючи методи його обчислення з рахуванням зарубіжного досвіду, критичне осмислення можливостей і прак­тичне використання цих методів суб'єктами господарювання в Україні.

Однією з головних загальноекономічних і бухгалтерських проблем як у практичному, так і в науковому плані є проблема трактування фінансового ре­зультату діяльності підприємства, методологія й методика його визначення й оподаткування.

До 2000 року фінансовий результат на підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових ре­зультатів. Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг обчислювався як різни­ця між виручкою від реалізації і повною собівартістю продукції. В основі тако­го підходу до фінансового результату була теорія додаткової вартості К. Маркса. При цьому і трактування предмета бухгалтерського обліку пов'язувалося із про­цесами господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтво­рення. Таке розуміння фінансового результату, а також предме­та бухгалтерського обліку забезпечувало розроблення досить жорсткої системи контролю за використанням і збереженням державної власності.

У зарубіжних системах обліку метою є визначення фі­нансового результату, що віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. При цьому прибуток трактується як складова власного ка­піталу, тобто його приріст протягом певного часу; виробничі ресурси розгляда­ються не за їх місцем у процесі розширеного відтворення, а за строком повер­нення вкладених у них коштів (необоротні й оборотні); сама діяльність — не як сукупність процесів розширеного відтворення, а як витрачання вкладеного ка­піталу (власного й залученого) з метою його збільшення.

Сучасна зарубіжна наука трактує бухгалтерський облік як певну знакову систему, спрямовану на визначення прибутку, а теорію бухгалтерського обліку — як аналіз методів його обчислення.

Бухгалтерський прибуток — це і є фактичний приріст власного капіталу про­тягом звітного періоду, який визначається за даними бухгалтерського обліку.

Методика його розрахунку відпрацьована десятиліттями і спрямована на те, щоб власники, які відлучені від управління підприємством, могли отримати правдиву інформацію про прибуток, на частку якого вони мають право, а дос­товірність цієї інформації могли б підтвердити зовнішні аудитори без ретельно­го вивчення самого підприємства. Наслідком цього є те, що в бухгалтерському обліку відображаються лише ті доходи і витрати, які можуть бути точно визна­чені й обчислені.

Зближення економічного і бухгалтерського прибутків — дуже цікава науко­ва і практична проблема, яка, звісно, ніколи до кінця не буде розв'язана. Вод­ночас суттєву розбіжність між цими показниками в деяких аспектах подолано. Зокрема, на підприємствах країн — членів ЄС до складу витрат від звичайної ді­яльності при визначенні фінансового результату входить стаття "Податки з при­бутку", яка відображає суму податку на прибуток, що припадає на суму доходів звітного періоду, і може суттєво відрізнятися від суми податку, котрий сплаче­ний відповідно до податкового законодавства.

Таке розуміння прибутку пов'язане з використанням його у прог­нозуванні майбутньої діяльності підприємства. При створенні прогнозних мо­делей прибутку на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності, отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові від­повідно до очікуваних змін у наступних періодах. При цьому постає проблема оцінок, які необхідно використати у моделях. У кожному конкретному випадку треба вирішити, якій оцінці доцільно віддати перевагу: оцінці за історичною со­бівартістю або оцінці за теперішньою вартістю, або за майбутньою вартістю, роз­рахованою з використанням загального індексу цін. Кожна з названих оцінок має свої недоліки і переваги. Вибір завжди має спиратися на мету прогнозу і його користувачів.

Висвітлений підхід до тлумачення прибутку в сучасних зарубіжних системах обліку вплинув на побудову професійних і національних планів розрахунків для обліку господарської діяльності суб'єктів господарювання в різних країнах світу і визначення методів розрахунку фінансового результату. Отже, існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них — метод "витрати — ви­пуск", що базується на моделі В. Леонтьєва. Другий метод спирається на форму­лу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань. Третій — виз­начає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду. Для розрахунку фінансового результату за кожним методом пе­редбачені певні моделі у планах рахунків, які, в свою чергу, пов'язані зі структу­рою фінансових звітів.

Якщо зіставити фінансовий результат, обчислений за кожним із трьох ме­тодів на одному підприємстві за певний звітний період, то результати розрахун­ків можуть суттєво відрізнятися.

Перший метод, за яким фінансовий результат обчислюється шляхом вира­хування з вартості активів власного капіталу і зобов'язань, технічно можна по­дати як різницю суми залишків активних і пасивних рахунків. Цей спосіб мож­ливий тому, що всі операційні рахунки (рахунки доходів і витрат) закриваються на дату складання балансу і залишків не мають. До речі, зіставлення фінансо­вого результату, обчисленого за першим і третім методами, дає можливість пе­ревірити правильність обліку. Якщо результати обох розрахунків збігаються, то прибуток обчислено правильно.

На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінан­сового результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат. Перший і другий — використовуються для під­приємств малого бізнесу в умовах спрощеного оподаткування. З аналітичною метою їх може використовувати будь-який користувач фінансової звітності. Роз­глядаючи баланс, уже можна зробити його попередню експертизу на предмет достовірності показника фінансового результату.

Порядок визначення фінансового результату на підприємствах України та відображення його у звітності регламентуються у таких Положеннях (стандар­тах) бухгалтерського обліку: П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 3 "Звіт про фінансо­ві результати", П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 17 "Пода­ток на прибуток". Використання зазначених нормативних документів на практиці має надзвичайно велике значення, оскільки трансформує систему об­числення фінансового результату відповідно до Міжнародних стандартів бухгал­терського обліку 8 "Чистий прибуток або збиток за період", 12 "Податки на прибуток", 18 "Дохід". Вод­ночас, незважаючи на позитивні аспекти системи обліку, впровадження її на практиці зіштовхнулося з великими труднощами. Це стосується не тільки ме­тодики визначення фінансового результату, а й інших ділянок обліку, зокрема обліку основних засобів, фінансових інвестицій тощо.

Така ситуація зумовлена як загальноекономічними причинами, що випли­вають із реального стану народного господарства України, так і внутрішніми проблемами бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання.

Реформування народного господарства України відбувається не так швид­ко, як хотілося б. Шлях до розвиненої ринкової економіки важкий і тернистий. Стандарти бухгалтерського обліку деякою мірою випереджають трансформацій­ні процеси в економіці, й тому їхнє впровадження не завжди відповідає потре­бам користувачів бухгалтерської інформації.

З іншого боку, текст самих стандартів написаний складно й важко сприй­мається практиками.

Слід зауважити, що в міжнародній практиці стандарти бухгалтерського об­ліку створювалися як узагальнення досягнень практики. В умовах України стан­дарти мають просвітницьке значення для бухгалтерів-практиків, тому вони, на нашу думку, повинні суттєво відрізнятися від міжнародних, а за змістом основних засад відповідати їм. 

Висновок. Дана система обліку, безумовно, прогресивна, але для того, щоб вона стала актуальною, її слід зробити зрозумілою і корисною для практиків. Крім того, досить не вирішене питання про неврегульованість стандартів бухгал­терського обліку і податкового законодавства, що є темою окремого досліджен­ня. Впровадження міжнародного досвіду на часі, можливе тільки після адап­тування його до умов України.

 

 

Література

1.        Чумак О. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства// Голвбух. – 2008, - №13. – С.39.

2.        Пархоменко В. Річна фінансова звітність підприємства// Бухгалтерський облік і аудит– 2007, - №1. – С.3.

3.        Лукіна Ю.В. Фомування та реалізація стратегії управління фінансами підприємства // Фінанси України. - №3. – 2006. – С.113

4.         Лишиленко О.В. Напрями вдосконалення обліку та аудиту фінансових результатів// Бухгалтерський облік і аудит 2005, - №6. – С.16.

5.         Захожай В. Б., Базась М. Ф., Матюха М. М., Базась В. М. Бухгалтерський облік у галузях економіки. — К.: МАУП, 2005. — 968с.