Становление
современной науки/7
ШИМЧИК А.О.
Вінницький
торгово-економічний інститут КНТУ
Факультет «Облік та аудит», група ОАП- 41
Актуальність теми дослідження. Розвиток економічної і політичної сфери в Україні потребує
перегляду й реформування всієї системи економічних знань, починаючи з
економічної теорії і закінчуючи найбільш прикладною економічною наукою —
бухгалтерським обліком. На сучасному
етапі розвитку суспільства відбувається активне вивчення доробку
зарубіжної науки й досвіду його застосування в національних економіках
розвинених країн, розробленням власних концепцій розвитку економіки
України.
Реформування
бухгалтерського обліку в Україні було започатковане в 1999 році прийняттям
Верховною Радою Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в
Україні", а також подальшим розробленням і прийняттям відповідно до
Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку національних положень
(стандартів) і триває до сьогодення, поступово впроваджуючи новітні і ефективні
зміни в бухгалтерський облік. Фактично розроблення і впровадження зазначених
закону і положень відбулися без попереднього наукового обґрунтування.
Міжнародні регламенти складання фінансової звітності були адаптовані групою
фахівців до умов в Україні.
Серед
українських вчених та спеціалістів слід визначити (Єрмошенко М.М., Єфименко Т.І., Воронкова О.М.), які у своїх
роботах розглядали різноманітні
питання щодо питань фінансового результату в нашій державі. За кордоном висвітленням тотожних питань, провадився
(Фліссак.Н., Данілов О.Д.).
Мета дослідження. Висвітлення економічної сутності
фінансового результату в ринкових умовах господарювання, застосовуючи методи
його обчислення з рахуванням зарубіжного досвіду, критичне осмислення
можливостей і практичне використання цих методів суб'єктами господарювання в
Україні.
Однією з
головних загальноекономічних і бухгалтерських проблем як у практичному, так і в
науковому плані є проблема трактування фінансового результату діяльності
підприємства, методологія й методика його визначення й оподаткування.
До 2000
року фінансовий результат на підприємствах України визначався як алгебраїчна
сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових результатів.
Прибуток від реалізації товарів, робіт, послуг обчислювався як різниця між
виручкою від реалізації і повною собівартістю продукції. В основі такого
підходу до фінансового результату була теорія додаткової вартості К. Маркса.
При цьому і трактування предмета бухгалтерського обліку пов'язувалося із процесами
господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтворення. Таке
розуміння фінансового результату, а також предмета бухгалтерського обліку
забезпечувало розроблення досить жорсткої системи контролю за використанням і
збереженням державної власності.
У
зарубіжних системах обліку метою є визначення фінансового результату, що
віддзеркалює ефективність використання вкладеного власником капіталу. При цьому
прибуток трактується як складова власного капіталу, тобто його приріст
протягом певного часу; виробничі ресурси розглядаються не за їх місцем у
процесі розширеного відтворення, а за строком повернення вкладених у них
коштів (необоротні й оборотні); сама діяльність — не як сукупність процесів розширеного відтворення, а як витрачання
вкладеного капіталу (власного й залученого) з метою його збільшення.
Сучасна
зарубіжна наука трактує бухгалтерський облік як певну знакову систему,
спрямовану на визначення прибутку, а теорію бухгалтерського обліку — як аналіз
методів його обчислення.
Бухгалтерський
прибуток — це і є фактичний приріст власного капіталу протягом звітного
періоду, який визначається за даними бухгалтерського обліку.
Методика
його розрахунку відпрацьована десятиліттями і спрямована на те, щоб власники,
які відлучені від управління підприємством, могли отримати правдиву інформацію
про прибуток, на частку якого вони мають право, а достовірність цієї
інформації могли б підтвердити зовнішні аудитори без ретельного вивчення
самого підприємства. Наслідком цього є те, що в бухгалтерському обліку
відображаються лише ті доходи і витрати, які можуть бути точно визначені й
обчислені.
Зближення економічного і бухгалтерського прибутків — дуже цікава
наукова і практична проблема, яка, звісно, ніколи до кінця не буде розв'язана.
Водночас суттєву розбіжність між цими показниками в деяких аспектах подолано.
Зокрема, на підприємствах країн — членів ЄС до складу витрат від звичайної діяльності
при визначенні фінансового результату входить стаття "Податки з прибутку",
яка відображає суму податку на прибуток, що припадає на суму доходів звітного
періоду, і може суттєво відрізнятися від суми податку, котрий сплачений
відповідно до податкового законодавства.
Таке розуміння прибутку пов'язане з використанням його у прогнозуванні
майбутньої діяльності підприємства. При створенні прогнозних моделей прибутку
на наступні звітні періоди враховується прибуток від звичайної діяльності,
отриманий у попередні періоди, і коригуються всі його складові відповідно до
очікуваних змін у наступних періодах. При цьому постає проблема оцінок, які необхідно
використати у моделях. У кожному конкретному випадку треба вирішити, якій
оцінці доцільно віддати перевагу: оцінці за історичною собівартістю або оцінці
за теперішньою вартістю, або за майбутньою вартістю, розрахованою з
використанням загального індексу цін. Кожна з названих оцінок має свої недоліки
і переваги. Вибір завжди має спиратися на мету прогнозу і його користувачів.
Висвітлений
підхід до тлумачення прибутку в сучасних зарубіжних системах обліку вплинув на
побудову професійних і національних планів розрахунків для обліку господарської
діяльності суб'єктів господарювання в різних країнах світу і визначення методів
розрахунку фінансового результату. Отже, існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них — метод
"витрати — випуск", що базується на моделі В. Леонтьєва. Другий
метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і
зобов'язань. Третій — визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих
активів на початок і кінець звітного періоду. Для розрахунку фінансового
результату за кожним методом передбачені певні моделі у планах рахунків, які,
в свою чергу, пов'язані зі структурою фінансових звітів.
Якщо
зіставити фінансовий результат, обчислений за кожним із трьох методів на
одному підприємстві за певний звітний період, то результати розрахунків можуть
суттєво відрізнятися.
Перший
метод, за яким фінансовий результат обчислюється шляхом вирахування з вартості
активів власного капіталу і зобов'язань, технічно можна подати як різницю суми
залишків активних і пасивних рахунків. Цей спосіб можливий тому, що всі
операційні рахунки (рахунки доходів і витрат) закриваються на дату складання
балансу і залишків не мають. До речі, зіставлення фінансового результату,
обчисленого за першим і третім методами, дає можливість перевірити
правильність обліку. Якщо результати обох розрахунків збігаються, то прибуток
обчислено правильно.
На
підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового
результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат. Перший і
другий — використовуються для підприємств малого бізнесу в умовах спрощеного
оподаткування. З аналітичною метою їх може використовувати будь-який користувач
фінансової звітності. Розглядаючи баланс, уже можна зробити його попередню
експертизу на предмет достовірності показника фінансового результату.
Порядок
визначення фінансового результату на підприємствах України та відображення його
у звітності регламентуються у таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського
обліку: П(С)БО 2 "Баланс", П(С)БО 3 "Звіт про фінансові
результати", П(С)БО 15 "Дохід", П(С)БО 16 "Витрати",
П(С)БО 17 "Податок на прибуток". Використання зазначених нормативних
документів на практиці має надзвичайно велике значення, оскільки трансформує
систему обчислення фінансового результату відповідно до Міжнародних стандартів
бухгалтерського обліку 8 "Чистий прибуток або збиток за період", 12
"Податки на прибуток", 18 "Дохід". Водночас, незважаючи на
позитивні аспекти системи обліку, впровадження її на практиці зіштовхнулося з
великими труднощами. Це стосується не тільки методики визначення фінансового
результату, а й інших ділянок обліку, зокрема обліку основних засобів,
фінансових інвестицій тощо.
Така
ситуація зумовлена як загальноекономічними причинами, що випливають із
реального стану народного господарства України, так і внутрішніми проблемами
бухгалтерського обліку суб'єктів господарювання.
Реформування народного господарства України відбувається не так швидко, як хотілося б. Шлях до розвиненої ринкової економіки важкий і тернистий. Стандарти бухгалтерського обліку деякою мірою випереджають трансформаційні процеси в економіці, й тому їхнє впровадження не завжди відповідає потребам користувачів бухгалтерської інформації.
З іншого боку, текст самих стандартів написаний складно й важко
сприймається практиками.
Слід
зауважити, що в міжнародній практиці стандарти бухгалтерського обліку
створювалися як узагальнення досягнень практики. В умовах України стандарти
мають просвітницьке значення для бухгалтерів-практиків, тому вони, на нашу
думку, повинні суттєво відрізнятися від міжнародних, а за змістом основних
засад відповідати їм.
Висновок. Дана система
обліку, безумовно, прогресивна, але для того, щоб вона стала актуальною, її
слід зробити зрозумілою і корисною для практиків. Крім того, досить не вирішене
питання про неврегульованість стандартів бухгалтерського обліку і податкового
законодавства, що є темою окремого дослідження. Впровадження міжнародного
досвіду на часі, можливе тільки після адаптування його до умов України.
Література
1.
Чумак О. Аналіз фінансових результатів
діяльності підприємства// Голвбух. – 2008, - №13. – С.39.
2.
Пархоменко В. Річна фінансова звітність
підприємства// Бухгалтерський облік і аудит– 2007, - №1. – С.3.
3.
Лукіна Ю.В. Фомування та реалізація
стратегії управління фінансами підприємства // Фінанси України. - №3. – 2006. –
С.113
4.
Лишиленко О.В. Напрями вдосконалення обліку та аудиту фінансових
результатів// Бухгалтерський облік і аудит 2005, - №6. – С.16.
5.
Захожай В. Б., Базась М. Ф., Матюха М. М., Базась В. М.
Бухгалтерський облік у галузях економіки. — К.: МАУП, 2005. — 968с.