Економічні науки/11.Економіка сільського господарства

Аспірант М.В.Мозгова

Миколаївський державний гуманітарний університет ім. П.Могили

Теорія політики земельних перетворень в системі управління земельними ресурсами.

Відсутність науково-обгрунтованої політики земельних перетворень в системі управління земельними ресурсами є симтомом для подальшої появи проблемних ситуацій в процесі управління. Будучи своєчасно сформованою вона стала б первинним двигуном, активним інструментом реалізації процесу управління земельними ресурсами, оскільки вона складає основу для встановлення цілей, задач та механізмів в формуванні нового земельного ладу, але за умови діалектичної єдності з загальною політикою розвитку ринкових відносин в країні. Політика земельних перетворень за структурою передбачає чотири блоки: політика екологічна, політика соціальна, економічна, науково-технічна (рис. 1.1) з чіткою цільовою установкою на регулювання при формуванні земельного ладу збалансованості суперечностей економічної, соціальної, науково-технічної, екологічної та інших сторін суспільного розвитку, запобігання виникнення кризових явищ, забезпечення бажаної для суспільства рівномірністі в проведенні земельної реформи.

Рис.1.1. Політика земельних перетворень в системі управління земельними ресурсами

При цьому кожний з цих блоків деталізуються за основними напрямами формування політики розвитку ринкових відносин в країні. Запропонована структура земельної політики передбачає комплексне розв’зання проблем в сфері землекористування у складному переплетінні природних, економічних та соціальних суперечностей. Політика земельних перетворень повинна бути задокументована в комплексній програмі, що дозволить зробити певний крок для стійкості системи управління земельними ресурсами. Де під поняттям «стійкість» пропонується розуміти «…состояние, при котором система способна аккумулировать энергию, необходимую для последующих ее трансформаций [1, с. 2] (мова оригіналу – Авт.)». На процеси стійкості системи впливають конкретні зовнішні та внутрішні фактори гармонізації, що формуються в умовах самоорганізації та розвитку (рис. 1.2).

Рис.1.2. Схема стійкості системи управління земельними ресурсами

З точки зору зовнішнього фактора - розвитку національної економіки, де його дія обумовлена, з одного боку, станом розвитку, а з другого - умовами розвитку.

Серед внутрішніх факторів принциповим є перехід управління земельними ресурсами до процесу саморозвитку через процес саморганізації, для чого потрібно розроблення і реалізація довгострокової програми.

«Комплексна програма – це найефективніший засіб державнгого регулювання [2, с. 40]». Дана програма спрямована на здійснення у визначений період та узгоджена за ресурсами, виконавцями і термінами система соціальних, економічних, виробничих, науково-дослідних і організаційно-господарських заходів, виконання яких повинно забезпечити розв’язання означених проблем. В комплексній програмі земельних перетворень відображено концепцію і стратегії управління земельними ресурсами та їх засоби реального втілення. Термін "концепція" використовується нами, в означені ведучого (генерального, магістрального) задуму, конструктивного принципу в земельних перетвореннях, який втілює систему загальних поглядів - демократичність, звітність, законність тощо.

Слід зауважити, що наразі цілісної теорії політики земельних перетворень в системі управління земельними ресурсами не вироблено, що негативно позначається на її якості і призводить до посилення серед суб’єктів господарювання на землі правового нігілізму - свідоме порушення вимог законодавства, щодо ведення діяльності на землі.

Список використаних джерел.

1. Мельник Я.С. Фундаментальные основы развития: Монография.- Сумы: Университетская книга, 2003.- 228 с.

2. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб.: Вища шк., 2000.- 223 с.