Кадуріна Л.О., Нікіта А.Ю.

Донбаська державна машинобудівна академія

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Вихід на зовнішній ринок самостійних суб'єктів господарювання сприяв приєднанню економіки України до системи міжнародних відносин, що й є найважливішим джерелом поповнення державного бюджету.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно з принципами, визначеними у ст.2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” з метою:

· забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних, структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

· створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих закордонних країн.

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля складовою частиною якої є експортні та імпортні операції.

Процес завоювання вітчизняними товаровиробниками міжнародних ринків супроводжувався значними труднощами, пов’язаними з недосконалістю форм розрахунків з зарубіжними комерційними партнерами, нерозвиненістю транспортної інфраструктури, з невеликим досвідом митного оформлення зовнішньоекономічних операцій і їх оподаткуванням.

Результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі. Експортний потенціал не тільки значною мірою визначає можливості держави в цілому та окремих суб’єктів господарювання закуповувати товари по імпорту, а й прямо чи опосередковано впливає на всі форми участі в міжнародній економічній діяльності.

Експорт продукції буде ефективний, якщо експортні доходи будуть перевищувати експортні витрати. Для оцінки ефективності експорту доцільно використовувати базовий коефіцієнт ефективності експорту, який розраховується за формулою 1:

, (1)

де - базовий коефіцієнт ефективності експорту;

Ве –загальна сума виторгу від експорту у відповідній іноземній валюті ;

Кв – курс НБУ іноземної валюти (до контрактної вартості експорту, для визначення балансової його вартості);

Сп – собівартість продукції;

Дв – додаткові витрати (в залежності від базисних умов постачання).

Правила ІНКОТЕРМС встановлюють обов’язки продавця і покупця відносно надходження і приймання товарів, визначають спосіб їх надходження, витрати, які пов’язані з переміщенням товарів у вказаний пункт (з підготовкою товару, перевіркою його якісних характеристик, упакуванням, завантаженням, транспортуванням, страхуванням, збереженням, тощо). Ризик втрати або ушкодження товару, а також зобов’язання відносно витрат, пов’язаних з товаром, переходять від продавця до покупця в конкретно визначеному місті (в географічному пункті, визначеному сторонами зовнішньоекономічного контракту) .

Аналізуючи цю формулу можливо зробити такі зауваження:

-виторг повинний визначатися з урахуванням ПСБУ21 «Вплив валютних курсів»;

-транспортні витрати – в залежності від базисних умов поставок та з застосуванням посередницьких послуг.

Якщо >1, то експорт ефективний. Цей коефіцієнт прямо пропорційний ефективності експорту, тобто чим він вищий, тим вища ефективність операції.

Одним із неприємних супутників імпорту є необхідність знаходження коштів для його оплати. За умов пасивного платіжного балансу країна змушена вдаватися до зарубіжних позик і допомоги, стимулювати приплив іноземних капіталів у країну. Іншим вирішенням платіжного зобов’язання є продаж національного багатства нерезидентам. А це вже містить загрозу для економічного та політичного суверенітету країни. Іншим негативним наслідком імпорту є окупація внутрішнього ринку іноземними виробниками, застосування ними нерідко недобросовісної конкуренції, зокрема прийомів демпінгу, і, як наслідок, придушення вітчизняного виробника.

І все ж найпослідовніші антипатики ввезень іноземних товарів змушені визнати його доцільність. Йдеться про так званий виправданий імпорт – товари, які не можна отримати на власній території і без яких економіка країни нормально функціонувати не може. Стосовно нашої країни – це дефіцитні енергоносії (нафта, газ), окремі види сировини, високотехнічне устаткування, нові технології тощо.

Існують дві стратегії подолання імпорту (негативних наслідків імпорту). Це, з одного боку, стратегія імпортозаміщення, а з іншого – експортоорієнтований розвиток. Стратегія імпортозаміщення є цілком логічною. За наявності у країні відповідних матеріальних та людських ресурсів власне виробництво імпортозамінних товарів може виявитися досить виправданим. На користь такої думки може схиляти відносна дешевина робочої сили та економія на транспортних витратах. Правда, при цьому молодим галузям виробництва належить забезпечити, бодай на перших порах, державну підтримку. Однак надмірне захоплення антиімпортним виробництвом небезпечне, і таким чином обмежує зовнішньоекономічну діяльність країни, можливості використання переваг міжнародного поділу праці. Україні з її значними продукційними можливостями імпортозаміщення може принести помітні вигоди .

Таким чином, важливим завданням для України є:

-необхідність створення зовнішніх умов для здійснення структурних і технологічних реформ у базових, орієнтованих на експорт виробництвах за максимальною участю іноземного капіталу, здійснення заходів виходу на нові ринки збуту;

-створення певних умов на захист вітчизняного товаровиробника, що потребує законодавчого обмеження імпорту товарів.