Викладач Ткаченко С.А.

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

Загальні принципи оцінки

конкурентоспроможності продукції

Оцінка конкурентоспроможності продукції є найважливішим елементом, що характеризує дослідження ринка збуту. При цьому, вибір загальних принципів оцінки конкурентоспроможності продукції, які дозволили б робити судження про ефективність дослідження ринку збуту, являє в цей час одну із найбільш складних та дискусійних проблем.

Проведений аналіз поглядів провідних вчених-економістів з означеної проблематики [1,2], показує, що існує ще безліч невирішених питань, не останнє місце серед яких займає визначення загальних принципів оцінки конкурентоспроможності продукції.

Тому, метою даної публікації виступає визначення та характеристика загальних принципів оцінки конкурентоспроможності продукції.

Одним із елементів дослідження ринку збуту є оцінка конкурентоспроможності продукції. При цьому обов’язково враховується ціна споживання, етап життєвого циклу продукції як сукупність властивостей, які забезпечують виконання встановлених функцій, і умови експлуатації. Конкурентоспроможність продукції визначається тільки тими властивостями, які представляють істотний інтерес для споживача. Розглянемо їх докладно.

Так, однією із умов придбання виробу є збіг технічних параметрів потреби (ТПП) із аналогічними параметрами товару (ТПТ), тобто ТППТПТ.

А для того, щоб товар був придбаний конкретним споживачем, він повинен відповідати потребі за технічними параметрами, ціна його споживання – фінансовим можливостям споживача, тобто розміру коштів, які останній готовий асигнувати на задоволення своєї потреби. Звідси випливає ще одна умова придбання товару: ЕПТЕПП, де ЕПТ - економічні параметри товару (ціна споживання - ЦС); ЕПП - економічні параметри потреби (сума коштів – фінансові можливості споживача для задоволення цієї потреби - Ф), ЦСФ.

Таким чином, ми маємо дві умови придбання товару споживачем: ТППТПТ, ЦСФ.

У випадку ж, якщо на ринкі існує вибір товарів, для споживача, який прагне витратити якнайменше коштів, умови придбання виробу приймають наступний вигляд: ТППТПТ, ФЦСmin.

Однак, на цей час оцінка конкурентоспроможності товару виводиться із міркування, що для споживача в процесі порівняння товарів перемагає той, у якого відношення корисного ефекту (КЕ) до ціни споживання (ЦС) (витратам на його придбання і використання) максимальне у порівнянні з іншими аналогічними товарами-виробами: КП=КЕ/ЦСmax.

Потрібно відзначити, що корисний ефект (КЕ) розраховується як інтегральний показник, який включає в себе три групи показників: основні характеристики товару, регламентовані, параметри і ознаки, які характеризують естетичні властивості товару. Кожний показник входить до інтегрального показника корисного ефекту із своєю вагою, яка залежить від значення для споживача.

За аналогічною схемою визначається набір економічних показників, які характеризують ціну споживання (ЦС). Сюди входять: ціна виробу, витрати на транспортування, встановлення, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, податки, страхування і інше.

Продовжуючи розпочату тему, відзначимо, що критерії, за якими споживач оцінює товар, включають до себе набагато більше аспектів, аніж ціна і якість. Тому, з позиції маркетингу, при оцінці конкурентоспроможності потрібно враховувати не тільки вимоги споживача до показників, які у сукупності складають якість товару, але і вимоги, які належать, в основному, до сфери складання угоди і експлуатації товару, такі як оперативність постачання, забезпеченість запасними частинами, організація сервісу, репутація країни-імпортера та конкретного постачальника тощо. На кожному ринкі вага кожного із цих критеріїв може бути різною, а тому оцінку конкурентоспроможності потрібно робити для кожного ринка окремо.

Виходячи із загальних принципів оцінки конкурентоспроможності, уявляється можливим запропонувати наступну схему її аналізу, яка може знайти застосування на будь-якому етапі існування товару-виробу:

1). Після обрання виробу, за яким буде проведений аналіз, на основі вивчення ринку і вимог споживачів визначається перелік нормативних, технічних і економічних параметрів, які належать дослідженню;

2). За кожною із груп параметрів проводиться порівняння, суть якого є в тому, щоб з’ясувати, наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби. Інструментом порівняння є одиничний показник, який являє собою відношення величини параметра виробу, який розглядається до величини цього ж параметра, потрібного споживачу;

3). Робиться підрахунок групового показника (на основі одиничних), який в кількісної формі виражає різницю між виробом, який аналізується і потребою за цією групою параметрів. Такий груповий показник дозволяє судити про ступінь задоволення потреби за конкретною групою параметрів;

4). Розглядається інтегральний показник, який використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності виробу, що аналізується за усіма групами параметрів, які розглядаються у цілому.

При оцінці конкурентоспроможності продукції підприємства за основу потрібно брати загальні принципи оцінки. Означені принципи виступають конкретним виразником оцінки конкурентоспроможності продукції. Без них і відповідної оцінки конкурентоспроможності продукції неможливо достовірно дослідити ринки збуту. Серед перспектив подальших розвідок у даному напрямку потрібно відзначити оцінку конкурентоспроможності товарів-виробів за нормативними і технічними параметрами тощо.

Література:

1. Друри К. Управленческий учёт для бизнес-решений: Учебник / Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 655 с. – (Серия «Зарубежный учебник»).

2. Карпова Т.П. Управленческий учёт: Учебн. для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2003. – 350 с.