Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Царенкова Т.О., студентка 5 курс

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Соціально-економічні пріоритети діяльності підприємства

В умовах високої конкуренції, політичної та економічної нестабільності і, як правило, обмеженості ресурсів перед підприємствами постає проблема визначення пріоритетів своєї діяльності. Сьогодні вже недостатньо підтримувати лише зростання показників економічного розвитку не враховуючи соціальні аспекти. Метою діяльності підприємств повинно бути не тільки отримання прибутку будь-якою ціною, а й зіставлення позитивних і негативних, економічних і соціальних результатів свого функціонування.

Дослідження літератури [1, 2] засвідчили існування двох підходів стосовно даного питання, зокрема:

1) основними пріоритетами діяльності підприємства є збільшення прибутку, досягнення запланованих економічних цілей та дотримання при цьому законів і норм правового регулювання;

2) підприємству слід приділяти увагу соціальним аспектам своєї діяльності, аналізувати її вплив на працівників, партнерів, споживачів, а також вирішення суспільних проблем в цілому. Суспільство чекає від підприємства не лише високих економічних результатів, а й суттєвих соціальних перетворень. Підприємство має бути націлене на досягнення прибутку у відкритій конкурентній боротьбі, а також активно діяти у таких сферах, як охорона здоров‘я та навколишнього середовища, соціальна безпека, захист прав споживачів тощо [2, с. 22].

Визначаючи пріоритети діяльності суб‘єкта господарювання, виходимо з того, що підприємство являється елементом складної системи – суспільства, яке ініціює його створення, виступає причиною його появи, а отже, може визначати цільові орієнтири його функціонування, напрям соціально-економічного розвитку.

Підприємство, в свою чергу, витрачаючи обмежені ресурси в процесі виробництва товарів і послуг, забезпечує не лише первинні потреби суспільства, а й свої власні шляхом досягнення економічного результату від їх реалізації.

Відомо, що крім первинних потреб суспільства, існують і вторинні, такі як розвиток та відтворення людського капіталу, створення освітньої системи, формування культурного, наукового, релігійного середовища тощо. Забезпечення цих потреб, необхідних для здійснення прогресивних перетворень на самому підприємстві, відбувається, в основному, за межами виробничого процесу. Однак, здійснюючи вплив на формування і реалізацію вторинних потреб, підприємство тим самим виконує соціальну функцію свого функціонування.

Сьогодні існують три точки зору на підприємство, з огляду визначених соціально-економічних пріоритетів його діяльності [3, с. 404]:

1) мінімалістична, згідно якої підприємство повинно бути максимально спеціалізованим, вільним від усього, що не пов‘язане безпосередньо з процесом виробництва конкурентноздатної продукції. Пріоритетами діяльності такого підприємства є максимальне скорочення витрат, ризикованих напрямів використання прибутку, мінімізація соціальних функцій. При такому підході, досить висока короткострокова ефективність використання ресурсів, досягнення економічних результатів, однак низький рівень соціальної відповідальності та ймовірності позитивних результатів в перспективі;

2) холістична, згідно якої підприємство розглядається як цілісний комплекс, потенціал якого визначається узгодженістю і цілеспрямованістю його компонент, що досягаються в результаті накопиченого досвіду. Відповідно до цього підходу ефективність діяльності підприємства визначається не стільки відсутністю, скільки наявністю елементів, які б забезпечували цілісність підприємства в економічному середовищі, узгодженістю дій окремих його частин та підсистем. Таке підприємство володіє перевагами з точки зору мультиплікативного і синергетичного ефекту від об‘єднання і накопичення ресурсів, менш чутливе до зміни ринкових цін, має соціальну підтримку, особливу корпоративну культуру взаємовідносин, систему цінностей і прагне до гармонійного розвитку;

3) анімалістична, згідно якої підприємство характеризується дотриманням ділової етики, нормативно-правових актів держави, етичними відносинами з партнерами і конкурентами, здійснює вплив на інших суб‘єктів ринку, покращує загальну ситуацію в підприємництві, здатне до ефективних дій в непередбачуваних ситуаціях.

З огляду на визначені типи підприємств, можна визначити, що економіка, в якій переважають мінімалістичні підприємства, характеризується різкою конкурентною боротьбою, низьким рівнем інтегрованості, високою часткою безробіття і соціальною нерівністю. Якщо в економіці домінують підприємства холістичного типу, то вона буде відрізнятися високим рівнем інтегрованості, низьким безробіттям, високою купівельною спроможністю населення, достатнім рівнем довіри між суб‘єктами економіки і відповідно активною інвестиційною діяльністю.

Якщо в економіці країни переважатимуть анімалістичні підприємства, то вона буде характеризуватися високим рівнем соціальної відповідальності, високою якістю продукції, активізацією інтелектуальних можливостей працівників, розвитком інноваційної діяльності.

Враховуючи наведене вище вважаємо, що для оздоровлення вітчизняної економіки необхідним є зростання частки підприємств анімалістичного типу, адже, саме на таких підприємствах досягається високий рівень консолідації колективу і керівництва та моральної відповідальної за свою діяльність.

Література:

1. Жаліло Л.А. Корпоративні інтереси і вибір стратегічних пріоритетів економічної політики. – К.: НІСД, 1999. – 236 с.

2. Мороз О. Соціально-економічне спрямування розвитку малого та середнього бізнесу в регіоні.// Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. – 2006. - № 3.

3. Путь в ХХІ век: стратегические проблемы и перспективы российской економики. М, 1999. – 563с.