Економічні науки/Економіка підприємства

Шапошнікова О.М., к. держ. упр, доцент

Донецький державний університет управління

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Постанова проблеми. Криза підприємства викликається невідповідністю його фінансово-господарських параметрів параметрам навколишнього середовища, що у свою чергу обумовлено невірною стратегією, неадекватною організацією бізнесу і, як наслідок, слабким адаптуванням до вимог ринку.

Способом рішення подібних проблем, або усунення самої можливості їх виникнення, є реструктуризація підприємства, проведена на основі ретельно розробленої стратегії. Реструктуризацію в повному обсязі необхідно проводити одразу, при перших ознаках кризи, що насувається.

Отже, перед підприємством, що прагне вийти із кризи, постають два послідовні завдання:

· усунути наслідки кризи - відновити платоспроможність і стабілізувати фінансове становище підприємства;

· усунути причини кризи - розробити стратегію розвитку й провести на її основі реструктуризацію підприємства, з метою недопущення повторення кризових явищ у майбутньому.

Аналіз. Розробкою стратегії виходу фірми із кризового стану, донині займається велика кількість менеджерів різних ланок і вчених. Сьогоднішні економічні проблеми мають специфічні форми прояву. Однак, як свідчить світова практика, банкрутство - неминуче явище будь-якого сучасного ринку, який використає неспроможність, як ринковий інструмент перерозподілу капіталу й відбиває об'єктивні процеси структурної перебудови економіки.

Метою статті є аналіз позитивних і негативних факторів, які впливають на розвиток фірми, шляхи виходу підприємства із кризового стану, розробка й першочергова реалізація мер, спрямованих на нейтралізацію найнебезпечніших (які мають найбільш інтенсивний вплив на завершальне явище) шляхів, що приводять до кризового стану.

Виклад основного матеріалу. Варто звернути увагу на ще одну принципово важливу обставину: сполучення стратегії й тактики антикризового керування. Складність цієї проблеми полягає в тому, що, з одного боку, стратегічні рішення, спрямовані на запобігання кризи, повинні бути прийняті й реалізовані на ранніх стадіях керування, коли процес руху до кризи ще не придбав кумулятивного характеру й тому ще не став необоротним. З іншого боку, рішення, прийняті на ранніх стадіях, базуються, як правило, на досить слабких й тому не завжди достовірних сигналах про виникнення неблагополучних тенденцій.

На всіх етапах розвитку фірми увага її керівництва повинна бути зосереджена на своєчасному "уловлюванні" сигналів, що свідчать про можливе погіршення положення фірми та її конкурентного статусу. За основу такої системи може бути прийнятий аналіз можливостей, ресурсів і ризиків, так званий SWOT-аналіз.

Метою цього аналізу є виявлення сукупного впливу на конкурентний статус фірми сильних і слабких сторін фірми стосовно зовнішнього середовища; широти можливостей для виконання місії фірми; ступеня й характеру погроз виконанню місії фірми з боку зовнішнього середовища. Назвемо їхніми факторами стану фірми. У процесі аналізу необхідно визначити "канали зв'язків", що виникають між агентами зовнішнього й внутрішнього середовища. Такий аналіз дуже потрібний, коли підприємство переживає важкі часи.

Падіння прибутковості підприємства до рівня нижче вартості його капіталу варто розглядати як наслідок прояву декількох факторів.

Банкрутство підприємства є результатом одночасної спільної негативної дії зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори можуть бути міжнародного й національного характеру.

Найбільш сильним зовнішнім фактором банкрутства є так звані технологічні розриви - великі науково-технічні зрушення, при яких по оцінках фахівців у шести випадках з десяти колишні підприємства, лідери у своїй області на певному ринку, стають відстаючими.

Одним з явних викликаючих ознак погіршення фінансової спроможності, можуть бути зміни в статтях балансу, як з боку пасиву, так й активу, збільшення або зменшення балансових сум, взагалі різкі зміни в структурі балансу.

Одним з найважливіших принципів стратегії антикризового керування є постійний моніторинг зовнішнього й внутрішнього середовища фірми з метою раннього виявлення погрози кризового стану.

Висновок. Вся економічна стратегія в сукупності повинна носити випереджувальний характер. І товарна, і цінова, і стратегія зниження виробничих витрат, і стратегія поводження фірми на ринку цінних паперів, як і всі інші елементи економічної стратегії, повинні бути націлені на запобігання неспроможності за рахунок постійної підтримки високого рівня конкурентної переваги фірми.

Література

1. Стратегія й тактика антикризового керування фірмою - Богданова Т.А., Градов А.П.- СПБ., 1996. - 511с.

2. Теорія й практика антикризового керування. - Під ред. Бєляєва С.Г., Кошкіна В.И - М., 1996.

3. Антикризове керування - Під. ред. Короткова Е. М.- М.: ІНФРА-М, 2000.

4. Антикризове керування - Е. Таркановський. "Господарство й право", 2000, № 1.

5. www.referat.ru