Лазаренко В.І., Гаркуша І.В.

Дніпропетровський національний університет

Скриннік Т.В.

ОКЗО „Дніпродзержинська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для розумово відсталих дітей”

ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ

Фізичне виховання учнів допоміжної школи, полягає в тому, що такі основні завдання, як зміцнення здоров'я та загартовування організму, сприяння правильному фізичному розвитку, формування вмінь і навичок життєво важливих рухів, розвиток основних рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості), вирішуються в єдності з корекційними завданнями подолання відхилень у фізичному розвитку та розумової діяльності дітей з порушеннями інтелекту. Вузловим питанням фізичного виховання учнів допоміжної школи є корекція і розвиток їхніх рухів, тому що від рівня розвитку рухової функції залежать не тільки успіхи в оволодінні навичками письма, малювання, самообслуговування, трудових операцій, але й загальний психічний і фізичний розвиток дитини. У зв'язку із цим значна роль в допоміжних школах приділяється фізичному вихованню як засобу корекції відхилень у психічному розвитку таких дітей.

Метою нашої роботи є дослідити особливості фізичного розвитку учнів молодших класів допоміжної школи, сформулювати рекомендації щодо підбору найбільш оптимальних методів фізичного виховання учнів молодших класів допоміжної школи, які спрямовані на корекцію відхилень у їх психічному розвитку та зміцнення здоров’я.

Для досягнення мети ми провели емпіричне дослідження особливостей фізичного розвитку учнів молодших класів допоміжної школи. Для проведення дослідження ми обрали учнів молодших класів (1-4 класи) спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей м. Дніпродзержинська, в яких навчаються 60 учнів з порушенням інтелекту. Вік дітей – 7-10 років, з них дівчаток – 26, хлопчиків – 34. Для визначення особливостей фізичного розвитку учнів молодших класів спеціалізованої загальноосвітньої школи, ми сформували контрольну групу учнів молодших класів середньої загальноосвітньої школи № 7 м. Дніпродзержинська, в яку увійшли 62 дітей, серед яких 30 дівчаток і 32 хлопця.

Методики дослідження: облік даних клінічних досліджень дітей, їх медичних карток і висновки медико-педагогічної комісії; фізичний розвиток визначався на основі антропометричного дослідження за показниками: зріст, динамометрія (сила) кистей рук; стан рухової функції досліджувався за показниками виконання таких рухів як біг, стрибки, метання за допомогою вправ: 1) біг на 10м з високого старту, 2) стрибки в довжину з місця, 3) метання на дальність тенісних м’ячів.

Проведене дослідження дозволило отримати такі результати:

1. Дані медичних карток учнів молодших класів (1-4 класи) спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей м. Дніпродзержинська, показують, що у більшості учнів школи-інтернату має місце відставання у розвитку статичних і рухових функцій: вони пізно навчилися держати голову, сидіти, брати в руки предмети, ходити. Так більшість дітей почали ходити не в 1 рік, як це буває при нормальному розвитку, а значно пізніше – 2,3, а деякі навіть в 4 роки. За даними клінічного дослідження у 20 дітей з 60 учнів з 7-10 років мають місце порушення фізичного розвитку.

2. Результати оглядового обстеження дало можливість отримати повну інформацію про загальний стан фізичного розвитку учнів молодших класів спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату для розумово відсталих дітей м. Дніпродзержинська, а саме, добрий фізичний розвиток мають 15 учнів, що складає 25% із 60 дітей; надмірний негармонійний фізичний розвиток мають 4 учня, що склало 6,6%; фізичний розвиток нижче середнього мають 14 учнів, дорівнює 23,8%; поганий фізичний розвиток мають 27 учнів, що складає 44,8% досліджуваних дітей молодших класів школи-інтернату з порушеннями інтелекту.

3. Результати антропометричного дослідження за такими показниками: зріст, динамометрія (сила) кистей рук показали, що учні молодших класів спеціалізованої школи-інтернату мають дещо нижчі показники порівняно з дітьми того ж віку середньої загальноосвітньої школи, що дає можливість стверджувати, що 75 % учнів молодших класів допоміжної школи мають різні відхилення у фізичному розвитку: порушення будови тіла, низькі показники загального фізичного розвитку та негармонічний розвиток в цілому.

4. Дослідження рухової функції розумово відсталих дітей-учнів молодших класів допоміжної школи за об’єктивними показниками виконання таких повсякденних рухів як біг, стрибки, метання, показали, що більшість аномальних дітей показало значно гірші результати в бігу на 10 м, у стрибках з місця на дальність і в метанні на дальність, ніж нормальні діти такого ж віку. Погані показники у швидкісно-силових вправах були виявлені у всіх розумово відсталих дітей, які мають значні відхилення у фізичному розвитку.

5. Гірше за все учні допоміжної школи виконують вправи, які вимагають точності рухів, тобто чіткої просторової і тимчасової орієнтації. Це виявляється з усією очевидністю при порівнянні показників виконання однотипних вправ, у яких в одному випадку було потрібно проявити максимальні фізичні зусилля, а в іншому - точність напрямку руху і дозований прояв фізичних зусиль. А саме, у стрибках у довжину з місця середній результат дівчаток допоміжної школи на 25,6% і хлопчиків на 27,2% нижче, ніж в учнів загальноосвітньої школи. У той же час, у стрибках на точність приземлення показники дівчаток допоміжної школи були гірше на 27% і хлопчиків на 57% у порівнянні з учнями загальноосвітньої школи.

6. Ще більшу різницю у показниках тих вправ, виконання яких вимагає точних рухів рук мають учні молодших класів спеціальної школи-інтернату і загальноосвітньої школи. Результати в метанні на дальність у дівчаток допоміжної школи були на 19,4%, а в хлопчиків на 22,5% нижчі, ніж у їх однолітків із загальноосвітньої школи. А в метанні в ціль у учнів допоміжної школи влучень було на 40% менше, ніж в учнів такого ж віку масової школи.

7. У учнів допоміжної школи не існує прямої залежності між силою кистей рук (за даними динамометрії) і здатністю робити диференційовані рухи пальцями, а також здатністю чітко дозувати м'язове зусилля в рухах пальців і кисті. Одним з характерних недоліків, що виявилися в рухах пальців рук учнів допоміжної школи, було те, що вони погано погоджували одночасні рухи пальцями обох рук. Це спостерігалося на уроках фізкультури, ручної праці й при самообслуговуванні.

8. До типових недоліків моторики учнів допоміжної школи варто віднести також те, що їх рухові акти недостатньо регулюються мовою. В нашому дослідженні з'ясовано, що 85% учнів першого класу не змогли виконати на основі мовної інструкції навіть прості фізичні вправи для рук. Багато хто з них не знали, де ліва і права сторона, а також не знали основних напрямків, таких як уперед, назад, нагору, долілиць, убік.

9. Учні допоміжної школи погано засвоюють досвід рухових дій. Особливо чітко це виявилося при повторному виконанні вправ з метання в ціль, у стрибках на дальність і на точність приземлення. Рухові порушення виражені у окремих учнів в різній мірі. В одних спостерігалися значні поразки моторики, в інших - лише невеликі відхилення.

10. Порівнявши індивідуальні результати учнів допоміжної школи із середніми показниками учнів загальноосвітньої школи, ми дійшли висновку, що учнів молодших класів допоміжної школи за станом моторики можна об’єднати в три групи:

- до першої групи можна віднести учнів, які показали задовільні результати бігу на 10 м, у стрибках на дальність і на точність, у метаннях на дальність і в ціль. Їх досягнення відповідали середнім показникам учнів середньої загальноосвітньої школи. Кількість таких учнів у різних видах випробувань становила 17% - 25% від загальної кількості досліджуваних. При виконанні повсякденних дій у цих дітей не відмічається недоліків моторики. Вони зазнають труднощів лише при виконанні диференційованих рухів пальцями без зорового контролю одночасно на обох руках, а також при виконанні рухів руками на основі мовної інструкції. До даної групи входять діти з діагнозом розумової відсталості, що виникла на більш пізніх етапах розвитку (перенесені менінго-енцефаліти, травми голови), діти-олігофрени більш легкого ступеня;

- у другу групу можна віднести учнів, які помітно відставали в бігу, стрибках і метанні від учнів загальноосвітньої школи. Однак їхні результати були нижче у два рази середніх показників учнів масової школи. У різних видах випробувань кількість таких учнів дорівнює 45%-68% від загальної кількості досліджуваних. При виконанні складних вправ у них проявляється недостатня координація рухів, незграбність, зайва метушливість. Особливо яскраво виявляються ці недоліки у виконанні вправ для пальців рук і рухів за мовною інструкцією. Учні цієї групи в основному з діагнозом олігофренії, а також діти із хворобою Дауна. У даних клінічного обстеження цих дітей найчастіше відзначається повільність і млявість рухів або рухове занепокоєння;

- до третьої групи учнів можна віднести дітей, які показали дуже низькі результати з бігу, метання, стрибків. Їхні показники в цих видах випробувань були у два і більше рази гіршими, ніж середні показники учнів загальноосвітньої школи. У всіх цих учнів при виконанні вправ відзначалися рухові недоліки. Кількість таких учнів у різних видах випробувань коливалося від 22 до 30% загальної кількості досліджуваних. В учнів даної групи спостерігаються недоліки в повсякденних рухах і в навчальній діяльності. Особливо погано вони володіють пальцями рук. Це діти з вираженими парезами кінцівок. До цієї ж групи можна віднести олігофренів, які сильно відстають у фізичному розвитку, а також страждають надмірною повнотою тіла.