Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Кушик М.Л.

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського, Україна

Організація медичної освіти в Україні

в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.

Розвиток вищої медичної освіти розпочинається із створення медичних факультетів при університетах. В 1805р. було створено перший університет на східноукраїнських землях в Харкові з медичним факультетом [3,31-32].

З 1834р. бере початок історія Київського університету св. Володимира. При університеті передбачалося створення медичного факультету, який було засновано в 1841р. [3,32-35; 5, 32-35].

Для отримання медичного чи фармацевтичного звання необхідно було здати іспити. Зокрема, для отримання ступеня лікаря потрібно було здати іспит з основних і допоміжних предметів, на ступінь доктора медицини, крім цього, потрібно було довести свою обізнаність з медицини та здати письмовий іспит. В лікарському статуті (1857р.) зазначено, що письмовий іспит проводився латинською мовою, дисертацію також писали латинською мовою. Захист відбувався в основному латинською, хоча дозволялось використання європейських мов під час дискусії. Для отримання ступеня доктора медицини і хірургії потрібно було здати додатково ще іспит з хірургії [7,81-93].

До початку ХХ ст. на східноукраїнських землях, що були під владою Російської імперії, освіта медичних сестер здійснювалась в основному на курсах сестер милосердя при товариствах Червоного Хреста, лікарнях. Підготовка сестер милосердя пов’язана з діяльністю сестринських общин [9,19-21].

Із розвитком земської медицини в губерніях відкривали земські фельдшерські школи. Середній медичний персонал готували у фельдшерських, акушерських школах [2,792-793,1510].

Акушерство розвивалось в другій половині ХІХ ст. із створенням гінекологічних клінік та кафедр при університетах. В 1869р. І.Лазаревич організував в Харкові повивальний інститут [2,35; 3,83-84].

Структурна модель організації медичної освіти в Україні

в другій половині ХІХ – початку ХХ ст.

Для здачі іспиту на ступінь аптекарського помічника необхідно було мати 4 класи гімназії чи духовного училища та три роки стажу аптекарського помічника. Іспити проводились при університетах і були платними. У зв’язку з тим, що кожен університет висував різні вимоги до претендентів на здачу іспиту на звання провізора (слухання курсу лекцій від 1 до 2 років, поєднання навчання та роботи в аптеці), попечителем Київського навчального округу було запропоновано здавати іспити в тому університеті, де слухались лекції, пропозиція була ухвалена Радою університету (1883р.) [6,2-5,179-180,198-199, 261].

В Російській імперії існували приватні зуболікарські школи. Першу приватну школу для навчання зубних лікарів створено в Петербурзі (1881р.), на території українських земель школи були в Києві, Одесі, Харкові, Катеринославі. Зуболікарські школи діяли до 1918р., пізніше почали формувати окремі одонтологічні (стоматологічні) інститути, факультети при вищій школі [1,243; 3, 166; 5, 208].

Важливою у розвитку медичної освіти на західноукраїнських землях була організація Львівської медико-хірургічної школи в 1773р., де готували акушерок, аптекарів, хірургів. Термін навчання становив два роки, з 1833р. термін навчання був трьохрічним, в 1874-1875н.р. школу було закрито. В 1875р. у Львові було організовано імператорську школу для підготовки акушерок. Із терміном навчання від 2-х до 7 місяців було створено в 1895р. школу для медичних сестер на базі лікарні. Термін навчання в акушерських школах становив від трьох і п’яти місяців на Закарпатті до 8 міс. на Буковині, протягом яких учнів навчали практичним навикам [4,8;8,17-21;9,24-25].

Відкриття медичного факультету при Львівському університеті відбулося в 1894р. [8,21-23].

Хоч лікарів на Україні не вистачало, царський уряд не спішив відкривати нові медичні навчальні заклади. Зокрема, медичний факультет Новоросійського університету був відкритий лише в 1900р. [3,31-38,53].

На початку ХХ ст. на території східноукраїнських земель, що були у складі Російської імперії вищу медичну освіту можна було здобути на медичних факультетах при наступних університетах: Харківському, Київському та Новоросійському, а також на Вищих жіночих курсах медичного спрямування [3, 48-52].

В 1907р. було організовано медичне відділення при Вищих жіночих курсах в Києві. Вищі жіночі медичні курси було створено також в Одесі (1910р.). Навчання на таких курсах відповідало університетській програмі. В 1911р. в Харкові було створено Жіночий медичний інститут, якому передувало відкриття медичного факультету при Вищих жіночих курсах у 1908р. (що існував протягом двох років). Вищі жіночі курси з медичним відділенням в 1916р. відкрито в Катеринославі. Того ж року був створений Київський Жіночий медичний інститут [3,43-47,126].

Діяльність медичних факультетів університетів, які були на території України в межах Російської та Австро-Угорської імперій в другій половині ХІХ – початку ХХ століття визначалась відповідно до освітньої політики імперій.

Література:

1. Верхратський С.А. Історія медицини. – Видання третє, перероб. і доп. - К.: Вища школа, 1983. - 384с.

2. Енциклопедія українознавства (гол. ред. В. Кубійович). Перевидання в Україні. Львів: НТШ, 1994. – Т. І – 399с., 1993. - Т. ІІ – 799с., 1994. - T .ІV – 1599с.

3. Крыштопа Б.П. Высшее медицинское образование в Украинской ССР. К.: Здоров’я, 1985. - 320с.

4. Клос Л.Є. Розвиток медичної освіти на західноукраїнських землях (друга половина XVIII - 30-ті роки ХХ ст.) Афтореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук. - Київ: 2002. - 20 с.

5. 150 лет Киевскому медицинскому институту/ Е.И.Гончарук, Н.Н.Зайко, И.И.Бобрик и др. /под. ред. акад. АМН СССР Е.И.Гончарука /– К.: Здоровья, 1991. - 264с.

6. Сборникъ постановленій и распоряженій начальства по Ун-ту Св.Владиміра и прочимь русскимь унив-мъ съ 1878 по 1891годъ включительно. Составленъ Архиваріусомъ Ун-та Св.Владиміра В.И.Клопотовскимъ. – Кіевъ: Типогр. Имп.Унив.Св. Владиміра, 1893. – 275,19с.

7. Уставъ врачебный. С.З. Т.ХІІІ, тетр.3, 1857. - 387,57с.

8. Шапиро И.Я. Из истории мед. образования в западных областях Украины и на Буковине. Львов: Изд-во Льв. унив-та 1957. - 62с.

9. Шегедин М.Б. Медсестринство в Україні: Навч. посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – 280с.