Економічні науки /6. Маркетинг та менеджмент

к.е.н., доцент Маловичко С.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського,Україна

Законодавчо-правове регулювання електронної торгівлі в Україні

Сьогодні, в умовах стрімко розвиненої світової та національної торгівлі, наряду з класичними методами ведення бізнесу, виникають сучасні. Так, звичні напрацьовані механізми комерції змінює торгівля на базі електронних технологій, яку прийнято називати електронною торгівлею. Зважаючи на те, що такий вид комерції з’явився нещодавно, нормативно-правова база, що його регулює, недостатньо вивчена.

Дослідженням даного питання займалися наступні вчені: А.Л. Малковський, М.М. Богуславський, О.В. Руденко, А.С. Довгерт, С. Теуш та інші. У своїх працях вони розглядали сукупність відносин, що виникають між суб’єктами торгівлі за допомогою телекомунікацій.

Метою даного дослідження є аналіз законодавчо-правового регулювання електронної торгівлі в Україні в умовах сучасного суспільства.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюється електронна торгівля в Україні, є Типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронну торгівлю», прийнятий у 1996 році. Він застосовується до будь-якого виду інформації у формі даних у формі повідомлень, яка використовується в контексті торгової діяльності [2]. Складається з двох частин. Перша частина регулює відносини у сфері електронної торгівлі в цілому. Три розділи даної частини розглядають такі питання, як загальні положення Закону, застосування юридичних вимог щодо даних у формі повідомлень, передача даних у формі повідомлень. Друга частина Закону стосується електронної торгівлі в окремих галузях та складається з одного розділу «Перевезення вантажів».

На його основі було розроблено проект Закону України «Про електронну комерцію» від 17.06.2013 року №2306а, який 6 червня 2014 року Верховна Рада України прийняла за основу [1]. Проект очікує другого читання.

В Проекті Закону України «Про електронну комерцію» визначені основні терміни та поняття, такі як електронний товар, електронна торгівля, інтернет-магазин, а також чітко встановлені суб’єкти та об’єкти електронної комерції. Важливим є встановлення даним нормативно-правовим актом порядку проведення електронної торгівлі та здійснення відповідних господарських операцій, а також розрахунків між суб’єктами комерції.

Таким чином, Типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронну торгівлю» – це основа законотворчості в Україні, адже він регулює загальні положення електронної комерції. Більш широко та детально окремі аспекти регулюються законами, що розглядають кожен аспект електронної діяльності зокрема.

Ст. 7 Закону, розробленого ЮНСІТРАЛ передбачає, що стосовно даних у формі повідомлень вимога щодо підпису є виконаною, якщо особа, яка ставила підпис, пройшла ідентифікацію. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV регламентує порядок ідентифікації такої особи та визначає правовий статус електронного цифрового підпису, а також регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису. Окрім цього, Закон «Про електронний цифровий підпис» визначає суб’єкти правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису, їх права та обов’язки [3].

Основними засобами ведення електронної комерції є торгівля за допомогою телефонних та інтернет-мереж. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р N 1280-IV встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій.

Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами [4].

Нормативно-правова база України поступово доповнюється законодавчими актами, які регулюють діяльність у сфері електронної торгівлі.

Розглянувши та провівши аналіз вище наведених нормативно-правових актів, які регулюють електронну торгівлю в Україні, робимо висновок, що законодавча база з даного питання недостатня. Зокрема, на сьогоднішній день не розроблена фіскальна політика у сфері електронної комерції, відсутній механізм врегулювання спорів. За таких умов важко розвивати бізнес та провадити торгівлю. Окрім приватних підприємців, за таких умов, і держава втрачає дохід, адже за допомогою засобів комунікацій можливо торгувати не лише товарами або послугами приватного сектору економіки, а й державного. Наприклад, цінними паперами, послугами державних підприємств та інше.

Таким чином, вважаємо, що першим кроком до вдосконалення законодавчо-правового врегулювання електронної торгівлі в Україні є видання відповідного профільного закону, який би встановлював основний порядок проведення електронної комерції в державі. Другим – приведення у відповідність Господарського, Цивільного та Податкового Кодексів України, і і третім кроком має бути внесення змін до існуючих нормативно-правових актів з огляду появи нового виду торгівлі.

Література:

1. Постанова Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про електронну комерцію» від 03.06.2014 № 1298-VII

2. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН N ООН А/51/628 від 16 грудня 1996 року «Типовий закон про електронну торгівлю», прийнятий Комісією Організації Об’єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), і Керівництво з прийняття ООН №А/51/628 від 16.12.1996

3. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852-IV

4. Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р N 1280-IV