УДК 338.439

Щекович Олена Сергіївна

к.е.н, доцент кафедри банківської справи

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

Криворізький економічний інститут

Забезпечення якості та безпеки продовольчої продукції

Доступ до безпечних і здорових різноманітних харчових продуктів є одним з основних прав людини. Оптимальне забезпечення безпечною, поживною їжею є непорушною умовою і передумовою охорони та зміцнення здоров'я. Безпека продовольства є основною вимогою його якості. Вона передбачає відсутність або прийнятні і безпечні рівні домішок, звичайних токсинів чи будь-яких інших речовин, які можуть зробити харчовий продукт шкідливим для здоров'я на гострій чи хронічній основі.

Діюча в Україні система по регулюванню безпеки продуктів харчування в основному виходить з юридичного визначення того, що є небезпечним продуктом, програм обов’язкового виконання правил, з тим щоб вилучити такі продукти харчування з продовольчого ринку, і застосування санкцій у відношенні тих, хто порушує відповідні регулюючі норми. Однак така система є не дуже ефективною, оскільки контроль готового продукту ніколи не зможе бути достатньо повним, щоб гарантувати рівні забруднення нижче встановленого рівня і безпеку, які неможливо проконтролювати в продукті, який опинився у кінці виробничого ланцюга. Переваги, пов’язані з ліквідацією загрози або контролем забруднення продуктів харчування на першому етапі, тобто превентивного підходу, складаються в тому, що звичайно це виявляється більш ефективним для зменшення або ліквідації загрози небажаного впливу на здоров’я.

В ряді країн результати перевірок підприємств-виробників, об’єктів громадського харчування та магазинів розміщуються відкрито або публікуються в засобах масової інформації, що позначається на виборі конкретних продуктів, магазинів і ресторанів для відвідування споживачами і сприяє виконанню правил [1]. Сам факт, що вказана інформація стає відомою суспільству, сприяє намаганню виробників і торговельних працівників забезпечувати дотримання допустимого діючих норм і правил у цій сфері.

У цьому контексті важливою є розробка нових стандартів якості на продовольчі товари, які б відповідали вимогам СОТ, удосконалення ветеринарно-санітарних і карантинних вимог. На нашу думку, реалізація такої концепції сприятиме зростанню конкурентоспроможності вітчизняних харчових продуктів на внутрішньому ринку та (що є ще важливішим) спонукатиме населення країни до вживання в їжу продовольчих товарів найвищої якості.

Світовий досвід засвідчує, що незалежні організації споживачів є важливими учасниками процесу інтерактивної комунікації зі споживачами по питаннях безпеки і якості харчових продуктів, а також пов’язаних з ними ризиків. В Європейській економічній зоні, принаймні, ці організації користуються дуже великою довірою споживачів порівняно з іншими джерелами інформації. Довіру споживачів до якості і безпеки харчових продуктів можливо виробити лише шляхом комплексного та інтегрованого підходу до продовольчої політики, яка, зокрема, повинна включати такі елементи:

- представленість усіх зацікавлених сторін: споживачів, вчених, керівників та представників виробничих підприємств, органів влади;

- відкриті консультації з широкою громадськістю і споживчими організаціями;

- інтерактивний діалог з вченими, спеціалістами з управління ризиком, споживачами та споживчими організаціями для сприяння кращому взаєморозумінню і кращій інформованості про ризик;

- ефективна двостороння комунікація зі споживачами і їх організаціями на постійній основі (а не коли виникають проблеми).

Недоїдання є основним, але не обов'язковим фактором продовольчої небезпеки. Навіть якщо надходження енергії є задовільним, може зберігатися недостатнє споживання вітамінів і мінералів. Дефіцит мікронутрієнтів - особливо йоду, заліза і вітаміну А – все більше визнаються як серйозні і широко поширені проблеми продовольчої безпеки насамперед, але не виключно, в країнах з низькими доходами. Концепція продовольчої безпеки таким чином стосується ризику макронутрієнтного або мікронутрієнтного дефіциту, який може загрожувати фізичному благополуччю.

Вітамінізація продуктів харчування – один із важливих напрямків в діяльності наукових організацій і виробників харчових продуктів. Враховуючи, що в процесі кулінарної обробки втрачається до 40% вітаміну А, 20-30% вітамінів групи В і до 60% вітаміну С, необхідні розробки нових технологій, які забезпечують вітамінну достатність в продуктах.

Інтенсифікація життя, забруднення оточуючого середовища знижують опір організму людини до шкідливих впливів оточуючого середовища, що підвищує ризик виникнення багатьох поширених хвороб. Головна проблема, яка сьогодні не усвідомлюється, є різке зниження енерговитрат. Причина цього в загальних соціальних умовах, незайнятість великої частини населення у виробництві, а також у тих соціальних благах, що одержані за останні десятиліття, тобто поліпшення побутових умов, що допомагають полегшити працю. При цьому потреба в мікронутрієнтах практично не змінилася, а з урахуванням екологічної ситуації навіть зросла. Входження в конфронтацію з природою призводить до того, що навіть теоретично раціон із традиційних продуктів, адекватний по енергетичній цінності і калорійності, не може забезпечити сьогодні існуючі потреби [2].

У зв’язку з цим існує завдання по розробці технологій виробництва продуктів харчування лікувально-профілактичного призначення. Масовий випуск таких продуктів, які підвищують опір організму до умов оточуючого середовища, дозволить покращити якість життя хворих, допомогти знизити ризик виникнення найбільш розповсюджених захворювань і полегшити адаптацію організму до несприятливих умов життя і праці.

Досвід окремих країн засвідчує, що державна політика, націлена на скорочення дефіциту мікронутрієнтів, зарекомендувала себе як дуже рентабельна, оскільки здоров'я та стан харчування робочої сили країни має пряму кореляцію з її продуктивністю [3].

Таким чином, розробка ефективної національної та регіональної систем контролю за якістю та безпечністю продовольчої продукції, стимулювання місцевих підприємств до виробництва „здорового” продовольства надасть змогу створити передумови для подолання технічних бар’єрів для просування товарів на зарубіжні ринки, підвищити довіру та повагу до вітчизняних товаровиробників на зовнішньому та внутрішньому ринках, сприяти покращанню здоров’я населення.

Список використаних джерел

1. Slorach Stuart A., Maijala Riitta, Belveze Henri. Примеры комплексно-го и интегрированного подхода к анализу риска в пищевой цепи – накоп-ленный опыт и полученные уроки. Интегрированный подход к безопасности продуктов питания, охватывающий всю пищевую цепь и выходящий за ее пределы: Швеция, Финляндия и Европейская комиссия: Доклад для конфе-ренции / Панъевропейская конференция ФАО/ВОЗ по безопасности и качест-ву пищевых продуктов. – Будапешт, Венгрия, 25-28 февраля 2002 г. – 11 с.

2. Тутельян В.А. Формула оптимального питания. ХХІ век // http://www.pitanie- conf.ru/print_ver.php?page=/text/koncepc

3. Barrett, Christopher B. Food security and food assistance programs // Handbook of Agricultural Economics / Edited by B. Gardner and G. Rausser. – Cornell University, Ithaca, NY. – 2002. – Vol. 2. – 95 p.