Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Квятковська Л.А.

Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.Остроградського

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ФІРМИ

Конкуренція — процес керування суб'єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб у рамках законодавства.

Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою розвитку суспільства, головним інструментом економії ресурсів (наприклад, у Японії ресурси використовуються в цілому в три рази ефективніше, ніж у Росії та Украіні), підвищення якості товарів і рівня життя населення. Тому конкуренція — дуже складне поняття.

Існує безліч визначень конкурентоспроможності підприємства, проте, базуються вони на теорії конкурентної переваги, розробленою М. Портером, відповідно до якої конкурентоспроможність фірми може бути виявлена (оцінена) тільки в рамках групи фірм, що відносяться до однієї галузі, або фірм, випускаючих товары-субституты.

Конкурентоспроможність підприємства визначається двома основними елементами: конкурентоспроможністю продукції, яка в динаміці характеризує ступінь задоволення попиту і конкурентоспроможністю виробництва як засобу досягнення випуску конкурентоспроможної продукції, тобто є узагальнюючим показником, об'єднуючим конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність виробництва і що виражає відмінності в діяльності даного підприємства і підприємств-конкурентів. Ці відмінності формуються завдяки реалізації конкурентних переваг, що виникли завдяки високого ступіня адаптації до змін конкурентного середовища, ефективній виробничий діяльності.

До особливих проявів конкурентних переваг відносяться наступні напрямки: низькі витрати, конкурентоспроможні ціни, диференціація, швидкість реакції на запити споживачів, експлуатаційні якості продукції, постійне використання нововведень, контакти з постачальниками, асортимент продукції, реклама, маркетингові дослідження.

Конкурентні переваги суб'єктів можуть бути спадкоємними, конструктивними, технологічними, інформаційними, кваліфікаційними, управлінськими, природно-кліматичними й ін.

Для забезпечення конкурентоспроможності підприємства використовується переважно системний підхід до управління. Нині в Україні відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємства. кожен підхід до оцінки конкурентноздатності розроблений не для всіх однорідних підприємств, а для одного-двох. Один підхід до оцінки враховує резерви у використанні факторів виробництва. Інший — вартість конкретних факторів виробництва в конкретній країні. Третій — ефективність використання потенціалу. Четвертий — ефективність виробничо-збутової діяльності. П'ятий — зусилля в області підвищення якості товарів і т.д. В результаті перераховані аспекти не аналізуються одночасно, системно, комплексно. Багато існуючих методів оцінки конкурентоспроможності підприємства характеризують лише окремі сторони його діяльності і володіють рядом недоліків. Тому необхідне їх комплексне використання відповідно до етапів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

В країнах ринкової економіки існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності фірми, основними з яких є:

- метод, заснований на теорії ефективної конкуренції;

- підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, які пов'язують її рівень із показниками якості (конкурентоспроможності) продукції, що випускається;

- методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

- метод бенчмаркінгу .

Вказані методи кардинально відрізняються за своєю сутністю та базою формування показників конкурентоспроможності. Використання їх може бути зручним у різних ситуаціях залежно від специфіки галузі, до якої відноситься досліджуваний об'єкт.

Конкурентоспроможність фірми (підприємства) як складова його потенціалу не є постійною рисою, властивістю і залежить від дії і івпливу макро- і мікросекредовища.

Конкурентоспроможність організації можна визначати в статиці і динаміці. У статиці вона визначається з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вони реалізуються:

(1.1)

де аі — питома вага і-го товару організації в обсязі продажів за аналізований період ;

bj — показник значимості ринку, на якому представлений товар організації.

Для промислово розвитих країн (США, Японія, країни Євросоюзу, Канада й ін.) значимість ринку нами рекомендується приймати рівної 1,0, для інших країн — 0,7, для внутрішнього ринку — 0,5;

Кj — конкурентноздатність і-го товару на j-му ринку.

Кількісна оцінка конкурентної сили фірми базується па принципах:

- оцінки повинні враховувати етап життєвого циклу конкурентної переваги фірми (підприємства);

- оцінки повинні враховувати значимість кожного компонента «національного ромба» (компоненти конкурентної переваги країни) у формуванні конкурентної переваги підприємства;

- оцінки повинні враховувати структуру стратегічної переваги по його елементах і ступеневі відповідності принципові оптимальності по Парето;

- оціночні показники повинні дозволяти аналізувати вплив як окремих складових зовнішнього і внутрішнього середовища, так і сукупний вилив усіх складових на створення умов для досягнення відповідного рівня конкурентної переваги фірми.

Ринкове позиціонування за сучасних умов є одним з найефективніших методів конкурентної боротьби на споживчих ринках. Вдала реалізація ринкового позиціонування споживчих товарів вимагає застосування релевантних стратегій, які б дозволили чітко «розмістити» товар компанії на ринку та у свідомості цільових споживачів.

Таким чином, значні резерви управлінської ефективності при визначенні оптимальних шляхів ризвитку потенціалу підприємства знаходяться саме в площині формування адекватної системи оцінки конкурентоспроможності суб’єкта господарювання.

Література

1. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навчальний посібник. –К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 224с.

2. Лисенко Н.О. Методи оцінки коонкурентоспроможності продукції м’ясоперероних підприємств // Актуальні проблеми економіки.- 2007.- № 11 – С.61 – 68.