Економічні науки /11. Логістика

Цимбал А. М.

Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.Остроградського

Напрямки розвитку транспортної логістики в Україні

Поступово транспорт перетворюється з окремої галузі економіки, що надає послуги переміщення вантажів, шляхом виконання функцій збуту та розподілу, на елемент інфраструктури, який надає комплекс різноманітних послуг, не пов’язаних також з транспортуванням. Транспортування відіграє велику роль у логістиці завдяки значній питомій вазі транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат та виключній значимості транспортування задля самого існування матеріального потоку.

Великі затрати на транспортно-експедиційне забезпечення (ТЕЗ) розподілу товарів є однією з причин низької конкурентноздатності українських товарів, оскільки величина ТЕЗ в 2-3 рази перевищує рівень розвинутих країн. Усунення недоліків системи управління і підвищення якості можливо шляхом застосування сучасного логістичного підходу до організації надання транспортних послуг. Важливим є вивчення розвитку транспортування як однієї з галузей логістики та підвищення ефективності діяльності підприємств України шляхом застосування логістичного підходу.

Транспортування являє собою комплекс активностей, що складається з елементарних та комплексних дій: експедирування, вантажопереробка, упакування, передача прав власності на вантаж, страхування тощо. Ця система активних дій пов’язана з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі.

Пріоритетним напрямком у стратегіях розвитку перевізників являється направлення на логістичну стратегію як загальної (корпоративної) стратегії. Ринок транспортних послуг набуває більш широкого значення, як ринок логістичних послуг (транспортних, експедиційних, страхувальних, пакувальних, складських, інформаційних тощо), при цьому окремі перевізники об’єднуються в логістичні організації [4].

Виділяють транспорт: загального користування (магістральний), який включає в себе залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний, та задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів; внутрішньовиробничий транспорт, що відноситься до виробничих підприємств, як одна з частин підприємства.

На сьогоднішній день сформувалося три галузі логістики: виробнича логістика (мікрологістика), транспортна логістика, логістика руху товарів (макрологістика). Вивченням організації переміщення вантажів транспортом не загального користування, закупівель і розподілу займається внутрішньовиробнича логістика.

До завдань транспортної логістики відносяться питання, пов’язані з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування:

- вибір виду та типу транспортного засобу;

- розробка оптимальних маршрутів доставки;

- забезпечення єдиної технології транспортно-складського процесу;

- оптимізація процесу транспортування при змішаних перевезеннях;

- контроль за виробничим, транспортним процесом.

Логістика з макроекономічного погляду виконує наступні функції: розподіл виробів по підрозділах підприємства, контроль якості; переробка транспортованих вантажів (управління запасами, їхнє переміщення, урегулювання інформаційних потоків); організація упаковування, зберігання, складування товарів, вантажно-розвантажувальні операції; складування запасів, забезпечення споживачів, планування замовлень на продукцію; організація служби постачання і збуту.

Затрати на виконання логістичних операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача складають до 50 % від суми загальних затрат на логістику. При застосуванні логістичних розробок, за даними Європейської асоціації логістики, час виробництва товарів скорочується на 25%, собівартість продукції знижується на 30% та обсяги матеріально-технічних запасів - на 30% - 70%. Реалізація наявних резервів у сфері звернення при застосуванні логістичного підходу за деякими оцінками дозволяє більш ніж на 40% збільшити прибуток [3].

За даними статистики за січень–липень 2008 р. підприємствами транспорту України перевезено 542,1 млн. т. вантажів, що на 7,0% більше, ніж за січень–липень 2007 р. (Таблиця 1).

Таблиця 1 Перевезення вантажів за січень – липень 2008 р. [5]

Вид транспорту	Перевезення вантажів
	млн. т.	% до січня– липня 2007 р.
Залізничний	309,9	106,6
Автомобільний	104,5	115,4
Водний	11,7	85,2
Трубопровідний	115,9	107,6
Авіаційний	0,1	105,0
Усі види транспорту	542,1	107,0

Аналізуючи дані таблиці, ми бачимо зростання обсягів перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем–липнем 2007 р. на 6,6%. Перевезення вантажів водним видом транспорту зменшилося на 14,8%. Автомобільним транспортом за січень–липень 2008 р. було здійснено перевезень 104,5 млн. т. вантажів, що на 15,4% більше порівняно з січнем–липнем 2007 р. Магістральними трубопроводами транспортовано на 7,6% більше ніж у січні–липні 2007 р. (115,9 млн. т.). Авіаційним транспортом перевезено 0,1 млн. т. вантажів, що на 5,0% більше, ніж за січень–липень 2007 р.[5].

На розвиток транспорту значно вплинула поява логістичних систем. Шляхом застосування методів логістичного управління стає можливим скорочення запасів матеріалів, готової продукції, прискорення оборотності капіталу, що на даний час є "замороженим" 40% - 65% від загального обсягу оборотних коштів підприємства, зниження собівартості виробництва, забезпечення задоволення споживачів щодо якості продукції і рівня післяпродажного сервісу, який практично відсутній в українському виробництві.

Логістика широко розвивається у багатьох країнах світу, де створені національні логістичні об'єднання.

Асоціація міжнародних експедиторів України (АМЕУ), що створена в 1994 р., є національною асоціацією FIATA, і об’єднує понад 130 експедиторських підприємств України, що забезпечують організацію понад 50% імпортних i експортних перевезень вантажів i понад 70% транзиту всіма видами транспорту [10].

Україна займає одне з перших місць у Європі по своєму транзитному потенціалу, що свідчить про необхідність розробки й проведення ефективної транспортної політики в державі. Коридор №5 від Києва до Трієста вважається важливим для автодорожніх і залізничних інфраструктур, що має широкі можливості: розвитку всіх галузей логістики протягом усього коридору, розміщення центрів виробництва уздовж найважливіших транспортних шляхів і перенесення основного обсягу робіт з діючих портових центрів на сході Середземномор'я в Київ шляхом організації великого мультимодального логістичного центра на євразійській території [6].

Держава підтримує сферу логістики, приймаючи закони та програми розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Закон України "Про комплексну програму затвердження України, як транзитної держави в 2002 - 2010 роках" визначає такі основні напрямки: створення правових основ подальшого розвитку транзитних перевезень вантажів; поетапний перехід на принципи міжнародної транспортної й митної політики в сфері транзиту вантажів; впровадження нових технологій організації перевезень і пропуску вантажів через державний кордон України; розвиток змішаних (комбінованих) перевезень; забезпечення чіткої координації діяльності всіх учасників транзиту [1].

До пріоритетних напрямків розвитку вітчизняної транспортної логістики відносяться слідуючі: прискорений розвиток транспортної інфраструктури; створення відповідно до міжнародних стандартів національної мережі міжнародних транспортних коридорів; інтегрування в транспортні системи Європи й Азії, Балтійського й Чорноморського регіонів.

Отже, ефективна дія механізму транспортної логістики є важливим фактором зниження ціни продукції та підвищення оборотності капіталу. Україна має великий потенціал щодо розвитку логістики, яка відіграє значну роль у зростанні ефективності роботи підприємств країни та в отриманні більших прибутків. Перспективний розвиток логістичних систем повинен забезпечуватися регулюванням та підтримкою держави, впровадження заходів якої підвищить конкурентоспроможність виробничих підприємств країни на міжнародному ринку.

Література:

1. ЗУ «Про Комплексну програму утвердження України, як транзитної держави у 2002-2010 роках» // ВВРУ. – 2002. - №24. 

2. Еремина Л. В., Медников В. В. Логистика как услуга транспортно – экспедиторских компаний // Логистика. – 2006. - №6. – С. 54 – 56.

3. Климова І. Г. Розвиток логістичного управління на промислових підприємствах // Економіка і держава. – 2006. - №9. – С. 49 – 51.

4. Чухрай Н., Крикавський Є. Формування споживчої корисності на ринку логістичних послуг // Регіональна економіка. – 2006. - №3. – С. 32 – 41.

5. Державний комітет статистики України (www.ukrstat.gov.ua)

6. Європейська спілка транспортників України (www.estu.com.ua)

7. Кабінет Міністрів України (www.kmu.gov.ua/mtunit/control/avto)

8. Логістика: практика управління (www.logist.org.ua)

9. Міністерство транспорту та зв’язку України (www.mintrans.gov.ua)

10. International Federation of Freight Forwarders Associations (www.fiata.com)