Білорусов О.С.

Київський Національний університет ім. Т. Г. Шевченка

Формування структури ринків

сучасної олігополістичної конкуренції в України

Світові глобалізаційні процеси позначилися на господарських відносинах між ринковими суб’єктами та зумовили утворення нової парадигми олігополії, що відповідає реаліям сучасної світової спільноти. Інтернаціоналізація світового господарства і посилення конкуренції, зокрема міжнародної, значною мірою підірвали монополізуючі сили в рамках багатьох національних олігополій. Водночас склалися олігополістичні структури по окремих галузях в масштабі всього світового господарства [ 2 ].

В умовах загострення конкурентної боротьби основні зусилля олігополістів спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності товарів та послуг. Їх зусилля мають на меті забезпечити: створення конкурентноздатної продукції, що відповідає потребам ринку і запитам кінцевих споживачів; використання при розробці нової продукції, що випускається, передових досягнень науково-технічного прогресу; постійне зниження витрат виробництва на всіх етапах і у всіх ланках технологічного процесу; узгодження із споживачем цін і встановлення цін на нову продукцію з урахуванням умов збуту на конкретному ринку; достатні джерела сировини та ефективну боротьбу за підпорядкування всіх вертикальних ступенів виготовлення товарів; використання внутрішньо-фірмових зв'язків для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, і отримання переваг в конкурентній боротьбі: передача ліцензій і передової технології своїм дочірнім компаніям, маніпулювання цінами, підвищення рівня якості і новизни продукції.

Специфічний характер функціонування олігополістичних ринкових структур зумовлює існування кількох загальних рис олігополістичного ціноутворення: олігополістичні ціни змінюються рідше, аніж ціни в умовах досконалої конкуренції, монополістичної конкуренції або навіть в деяких випадках чистої монополії; ціни в умовах олігополії мають тенденцію бути «жорсткими», або негнучкими; у разі зміни ціни одним виробником велика вірогідність того, що інші виробники також змінять ціни; олігополістична цінова поведінка припускає наявність стимулів і узгоджених дій при призначенні або зміні цін.

Схильність учасників олігополістичних ринкових структур до змови і координації дій пов’язана з умовами максимізації їхніх прибутків. Прибуток в олігополістичній галузі залежить від рівня її концентрації, існуючих бар’єрів входження в цю галузь та інших параметрів. Цю залежність описує формула:

Пі= f(CRi, BEi …), де

Пі – прибуток фірм в і-й галузі;

CRi – рівень концентрації і-ї галузі;

BEi – бар’єри на шляху входження в і-у галузь.

При взаємодії на певному ринку кожен олігополіст послідовно формуватиме свої варіанти дій на основі отриманих рішень інших олігополістів.

В процесі перерозподілу економічних ресурсів ринкова система в умовах олігополії діє практично так саме гнучко, як і в умовах досконалої конкуренції. Проте актуальним залишається питання про ефективність конкуренції на олігополістичному ринку та здатність олігополії в кінцевому рахунку забезпечити якнайкращий набір товарів і послуг.

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у коротко-терміновому, а й у довготерміновому періоді. Це пов'язане з існуванням досить вагомих бар'єрів для вступу в галузь, нехай і не настільки важких для подолання як при чистій монополії, але які все ж таки значно обмежують вступ у галузь нових конкурентів. Звідси виходить, що суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити вищу ціну за продукцію олігополістичної галузі.

В умовах відкритої транзитивної економіки України конкуренція на національних ринках складається згідно до світових тенденцій розвитку ринкових структур, але економіка пострадянських країн не має аналогів у світі, отже й умови розвитку олігополістичних ринків в Україні мають свої особливості [ 1 ]. Входження української економіки до процесу ринкових перетворень відбувалося при високому рівні концентрації і спеціалізації виробництва, відсутності конкуренції на більшості товарних ринків, що було наслідком централізованого планування і переоцінки ефекту економії на масштабах виробництва.

На існуючу поведінку підприємств і їх економічну стратегію впливає певна світова фінансова та економічна криза, що не дозволяє проявити повною мірою конкурентні переваги успішно працюючих підприємців унаслідок обмежень попиту, фінансових проблем, інфляційних очікувань, непередбачуваності державної політики. У цих умовах поведінка значної частини підприємств, особливо домінуючих на ринку, характеризується простим підвищенням цін для отримання необхідних доходів в умовах спаду виробництва без проведення яких-небудь серйозних стратегічних змін.

В умовах обмеженого попиту і кризи збуту навіть домінуючі на ринку підприємства почали застосовувати нові методи підтримки власної конкуренто-спроможності, такі як: організація лобіювання власних економічних інтересів за допомогою отримання від органів влади законодавчо оформлених пільг, квот на обмежені ресурси; участь в процедурі ліцензування в цілях недопущення і відтиснення конкуруючих суб'єктів з ринку; негласні розділи ринків між домінуючими підприємствами за територіальним принципом або закріплення розділу ринку правовими актами; організація митного протекціонізму для захисту власних інтересів і недопущення на ринок іноземних конкурентів.

Слід зазначити, що на більшості вітчизняних ринків з олігопольною структурою спостерігаються високі темпи зростання. Значною мірою це пов’язано з поєднанням на олігопольних ринках досить гострої конкуренції між основними гравцями з перевагами ефекту масштабу виробництва.

Найбільш сприятливі структурні передумови для утворення олігополії склалися в агропромисловому та паливно-енергетичному комплексах, а найменш сприятливі – у торгівельній та посередницькій сферах, де ринки з конкурентною структурою складають 96%. Так, наприклад, статистичні дані, які діяли на кінець 2004 року, свідчать про те, що частки підприємств, на олігополістичних ринках, були наближеними до їхніх часток в загальному обсязі виробництва в попередні роки (див. Рис.).

Рис. Структурні передумови конкуренції в економіці України в 2004 році

В результаті певних структурних зрушень на національних ринках у 2004 році частка олігопольних підприємств зменшилась відносно питомої ваги олігополістичних ринків у загальному обсязі виробництва у 2003 році. Проте частка олігополістичного сектору економіки на рівні 13 – 15%, що має місце й на сьогодні, є доволі значною, тому об’єктивно існує підвищений ризик обмежень конкуренції.

Можна констатувати, що відтворенню бази монополізму в Україні сприяє така відмітна особливість національної економіки, як регіональна замкнутість багатьох ринків, яка посилюється нерозвиненістю ринкової інфраструктури, зокрема відсутністю необхідних інформаційних систем, діями місцевих адміністрацій, що вводять ті або інші обмеження на ввезення (вивезення) продукції з регіонів, а також високими тарифами на перевезення продукції. В Україні до теперішнього часу не сформований повноцінний ринок чинників виробництва, що характеризується неврегульованістю прав власності на землю і об'єкти нерухомості, нерозвиненістю ринку праці і низькою мобільністю робочої сили, кризовою ситуацією на ринку капіталу. Таким чином, продовжують існувати регіональні обмеження вільного руху товарів, капіталу і робочої сили, в результаті чого відбувається локалізація і регіональна сегментація ринку із проявами регіонального монополізму з боку як господарюючих суб'єктів, так і місцевих органів влади.

Разом з тим перебування конкурентного середовища на різних регіональних і галузевих ринках украй неоднорідне. У найбільш важливих для економіки структуроутворюючих секторах ринок є монопольним, олігопольним або знаходиться в стані монополістичної конкуренції. На багатьох ринках зберігаються істотні структурні і адміністративні бар'єри, які захищають підприємства-домінанти, що діють на них, від здорових сил конкуренції (горизонтальне домінування, вертикальна інтеграція, регіональна сегментація, виняткові, зокрема неформальні, відносини продавців і покупців, інституційно-регламентаційні обмеження на вхід нових суб'єктів). Зрозуміло, така структура ринку неминуче призводить до монополістичних дій з боку окремих його учасників у формі як індивідуальних зловживань домінуючим положенням, так і антиконкурентних угод.

Для мінімізації наслідків зазначених тенденцій необхідно забезпечити моніторинг та проведення змістовних досліджень сучасних умов функціонування олігополістичних ринкових структур в Україні з точки зору проведення аналізу кожного окремого ринку, що у найбільшому ступені відбиває тенденції та реалії сьогодення в сфері конкурентної боротьби олігополістів за збільшення опанованих часток певного ринку.

Список літератури

1. Базилевич В. Д. Формування конкурентного середовища у транзитивній економіці: Проблеми, тенденції, протиріччя.// Конкуренція (Вісник антимонопольного Комітету України). – К.: -2003.- №2.- С. 42-44.

2. Білорусов О.С. Глобалізація як чинник впливу на розвиток ринків олігополії в Україні // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Освіта і наука в умовах глобальних викликів». – Видавничий центр Кримського інституту бізнесу. – 2008. – С. 115 – 118.