Никитюк Т.Л.

К. е. н., доц. кафедри економічної теорії та міжнародної економіки

Луцького національного технічного університету

Інформація як фактор виробництва: дискусійні питання теорії

У міру розвитку господарських систем відбувається переосмислення багатьох теоретичних концепцій та зароджуються нові економічні парадигми. В сучасних умовах з новою силою постають питання, на які, здавалося б, уже давно готові відповіді. До таких «вічних» питань економічної теорії можна віднести дослідження факторів виробництва. Ще А.Маршалл писав: «Кожне покоління людей по своєму уявляє власні проблеми»[1, С.].

Засади їх вивчення та класифікації були закладені ще класичною школою політичної економії. Зокрема, А. Сміт писав: «Всяка людина, яка отримує свій дохід із джерела, що належить їй особисто, має отримувати його або від своєї праці, або від свого капіталу, або від своєї землі»[2, С.122]. Упродовж наступних століть розвитку економічної теорії до класифікації факторів виробництва поверталися багато разів.

Ринковий механізм не є статичним, а перманентно перебуває у динамічному стані, що спричиняє постійні трансформації його структурних та інфраструктурних елементів. На рубежі ІІ – ІІІ тисячоліть посилилась роль науково-технічних досягнень в суспільному розвитку і це не могло оминути функціонування ринкової системи в цілому. Однією із широко обговорюваних сучасними економістами проблем є формування інформаційного суспільства. Засади теорії інформаційного суспільства закладені в роботах З. Бжезінського, Д.Белла, Е. Тоффлера, Дж.Ходжсона, М.Кастельса, Ф.Махлупа, Т.Умесао та інших. Однак, до тепер не припинилися дискусії щодо поняття «інформація», а саме: відмінності між поняттями «інформація» та «знання»; трактування інформації як нового фактору виробництва, чи поінформованості як бази «класичних» факторів тощо.

У «Словнику сучасної економіки МАКМІЛЛАНА» фактори виробництва поділяються на три великі групи: земля, праця, капітал, але можуть включати і підприємництво[3, С.563]. Інформація, як окремий фактор тут не виділяється. Її віднесено до категорії «досконала інформація», яка розглядається як «володіння учасниками ринку в конкурентній економіці повним знанням і передбачення як щодо існуючого та майбутнього набору цін, так і щодо розміщення товарів та послуг»[3, С.135].

В сучасній російській та українській економічній теорії класифікація факторів виробництва значно розширилась.

Російська економіст Н.Н. Думная дотримуючись класичних підходів наголошує, що «для задоволення потреб і отримання доходу організовується виробництво споживчих благ (товарів та послуг)». Для виробництва потрібні певні економічні ресурси, які сучасна наука класифікує за крупними групами і називає факторами виробництва. Автор виділяє та дає характеристику таких факторів: праця, земля(природні ресурси), капітал, підприємницькі здібності, а також «технічний прогрес, інформація»[4, С. 101]. Н.Н. Думная наголошує, що «в самий останній час, в першу чергу у зв’язку з широким поширенням комп’ютерів, особливу роль у виробництві починає відігравати інформація (різні бази даних, електронні архіви і т.д.), тому ставиться питання про виділення її в окремий фактор виробництва». Однак, при цьому вона робить застереження, «хоча часто інформація також рахують просто особливим різновидом фактору технічного прогресу»[4, С.104]. На наш погляд, така позиція виглядає до певної міри дуалістичною. З одного боку ніби виділено новий фактор виробництва – інформація., а з іншого, він не є чітко окресленим, його поява недостатньо обґрунтована, а також абсолютно не охарактеризовано доходи, які інформація приносить тому, хто нею володіє.

Так звана «київська школа економічної теорії», яку очолює професор В.Д.Базилевич наголошує, що «на кожному етапі розвитку суспільного виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно зароджуються нові складові процесу виробництва, які з часом досягають такого великого розвитку і значення, що перетворюються на самостійні фактори виробництва»[5, С.112]. До складу факторів виробництва відносять: працю, капітал, землю, підприємницькі здібності, науку, інформацію, екологію. «Інформація, - на думку В.М. Попова, - в сучасних умовах виступає найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах її життєдіяльності й насамперед в економічній сфері»[5, С.114]. Відбувається поступове скорочення матеріальних та зростання інформаційних джерел економічної життєдіяльності людини. Тому значно зростає інформаційно місткість виробництва, праці та продукту. В ході подальшого дослідження В.Д. Базилевич класифікуючи доходи за різними категоріями виділяє «доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи)», а саме: рентний дохід, процентний дохід або прибуток на капітал, підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу[5, С.300]. Як бачимо, «доходу на інформацію» чи «інформаційного доходу» він не виокремлює.

Українські економісти-міжнародники А.П. Румянцев та Ю.О. Коваленко також рахують, що сучасний етап розвитку економіки обумовив зростання потреб в інформації, тому що остання все більше відіграє роль виробничого фактора та стратегічного ресурсу[6, С.93]. Під інформацією вони розуміють – дані, адаптовані для конкретних людей, цілей, потреб та ситуацій.

У так званій «львівській школі економічної теорії» цілком відсутня чітка класифікація факторів виробництва. Так, С. М. Панчишин характеризуючи «класичні» фактори виробництва, зокрема фактор капіталу наголошує, що в епоху постіндустріального суспільства різко зростає значення знань та інформації у створенні національного багатства. Інформація, знання, наука стають нині найважливішими економічними ресурсами[7, С.58]. У подальших дослідженнях С.М. Панчишин стверджує, що «в умовах науково-технічної революції неодмінним фактором виробництва стала інформація»[8, С. 61]. Як бачимо, концепція інформації як фактору виробництва є тільки започаткована і майже повністю не розроблена.

Таким чином, можемо констатувати наступне:

- по-перше, в умовах переростання НТП у НТР, а також формування інформаційного суспільства інформація може перетворитися на однин із факторів виробництва;

- по-друге, формування економічної концепції «інформації як фактору виробництва» на даний час знаходиться на початковому етапі і є незавершеною;

- по-третє, якщо дотримуватися класичних підходів А.Сміта потребує розробки ідея отримання «доходу на інформацію»;

- по-четверте, інформацію або поінформованість можна розглядати як необхідну передумову розвитку кожного із чотирьох факторів виробництва, тому що недостатня поінформованість робочої сили, власників капіталу, землі або підприємницьких здібностей веде до зниження доходів або їх неефективного використання.

Ще К. Ерроу сказав: «Чим краще поінформований виробник або споживач, тим вищі його доходи»[9]

1. Маршалл А. Принципы экономической науки, т. І. пер с англ.. – М., Издательская группа «Прогресс», 1993.- 26 л.

2. Смит И. Исследование о природе и причинах богатства народа (отдельные главы) / Антология экономической классики. – Предисловие И.А. Столярова. – М.: МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993.- С.79 – 397.

3. Словнику сучасної економіки МАКМІЛЛАНА / Пер. з англ.. – К.: «АртЕК», 2000. – 640 с.

4. Микроэкономика. Теория и российская практика: учебник / кол. Авт.; под ред. А.Г. Грязновой, А.Ю. Юданова. Финансовая академия при Правительстве РФ. – 6-е изд., испр. и доп. – М.: КНОРУС. – 2006. – 624 с.

5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базидевича. – К.: знання-Прес,2001. – 581 с.

6. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Світовий ринок послуг: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.

7. Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О., Піку лик О. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. Видання друге, доповнене. – Львів: «Новий Світ-2000», 2005. – 408 с.

8. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: навч. посіб.: У 2 кн. – Кн..1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С.Панчишина і П.Островерха. – 4-те вид., випр. І доп. – К.: Знання, 2006. – 725 с.

9. Arrow, Kennet J. Social Choice and Indovidual Values, 1951