Кременчуцький державний політехнічний університет ім. М.Остроградського
Проблема конкурентоспроможності продукції за останнє
десятиріччя в Україні стала однією з найбільш обговорюваних. Їй надають чільне
місце в розробках економічної науки. Говорячи про конкурентоспроможність
продукції, варто відзначити причини загалом низької конкурентоспроможності
економіки України. До них відносять закритість пострадянської економічної
структури, низькі темпи науково-технічного прогресу, необхідність
переорієнтації вітчизняних виробників на світові ринки тощо.
Зараз економіка України демонструє високі темпи
зростання, підвищується ефективність суспільного виробництва. Одним із найважливіших
факторів, що обумовлюють ці позитивні зрушення, є те, що внаслідок реформ в
Україні сформовано конкурентне середовище. За розрахунками фахівців
антимонопольного комітету, більше
половини продукції виробляється суб'єктами господарювання, що працюють на
загальнодержавних та регіональних ринках з конкурентною структурою.
Власне, конкурентоспроможність продукції – це характеристика
товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем задоволення
конкретної потреби, так і за витратами на його забезпечення.
До чинників, що забезпечують конкурентоспроможність продукції відносяться: продукт (відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, зручність у використанні тощо); ціна (відображає рівень ціни порівняно з іншими конкурентами); канали збуту (характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування); реалізація (відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання систем просування товару на ринок тощо); рівень кадрового потенціалу та управлінських структур (відображає кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність тощо).
Серед напрямів підвищення конкурентоспроможності української продукції науковці виокремлюють наступні. По-перше, так як регулювання імпортних тарифів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції певних галузей є малоефективним, основним механізмом має стати регулювання цін на продукцію та послуги природних монополій – газ, електроенергію, залізничні, трубопровідні, морські перевезення. Звичайно, регулювання цін природних монополій при нинішній інфляції в Україні не повинно полягати в їх заморожуванні або мінімальному зростанні. Але органам державної влади доцільно слідкувати за тим, щоб темпи зростання цін монополій не перевищували темпи зростання цін виробників продукції.
По-друге, дієвим способом
впливу на конкурентоспроможність продукції є зміцнення курсу гривні з боку
Національного банку України. Взаємозв'язок
режиму валютного курсу та економічного стану країни, а відтак і вплив на
конкурентоспроможність продукції, очевидний.
Так, найвищого значення індексу конкурентоспроможності продукції та економічної свободи досягає країна, що обрала
фіксований валютний курс (зона євро).
У той же час країни, які прагнуть запровадити такий режими валютного курсу, повинні досягти певного
рівня економічного розвитку,
розширити інвестиційний простір, впровадити політику зменшення корупції.
По-третє,
виконання основних вимог збутової логістики. Високоякісна пропозиція певних
послуг збутової логістики розглядається споживачем як особлива послуга, яку
вони готові оплатити. Тобто, за допомогою таких високоякісних послуг
підприємство може досягти переваг у конкурентній боротьбі з приводу власної
продукції. Для будь-якого виробника необхідним є чітке планування й просування
продукції до споживача – це забезпечує підвищення конкурентоспроможності
продукції, а також завоювання стійких позиції на світовому ринку.
По-четверте, самі підприємства повинні
чітко визначити стратегію підвищення конкурентоспроможності власної продукції.
Найбільш розповсюдженими методами регулювання конкурентоспроможності продукції
всередині підприємства є: 1)
вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки і технології,
вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комплектуючих, поліпшення
стандартизації (виробничо-технічні); 2) правильна кадрова політика, створення
належних умов праці і відпочинку, мотивація праці, активізація людського
чинника (соціальні); 3) система прогнозування і планування якості, встановлення
прийнятних для виробника і споживача цін, економічне стимулювання виробництва
високоякісної продукції (економічні); 4) вдосконалення організації виробництва
і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання
технологічної і виробничої дисципліни, забезпечення загальної культури
виробництва (організаційні).
Лише дія у комплексі всіх показників може вивести українську продукцію на високий рівень конкурентоспроможності.
1.
Гарачук Ю.О. Підвищення ефективності діяльності
підприємства за рахунок управління конкурентоспроможністю // Актуальні проблеми
економіки. – 2008. – №2 (80). – с.60-65
2.
Костуєв Олексій. Стан конкурентного середовища в
Україні та основні напрями вдосконалення правових механізмів захисту
конкуренції // Економіст. – 2005. – № 5. – с.52-53
3.
Макаренко М.В. Підвищення конкурентоспроможності
промислової продукції шляхом застосування ефективної маркетингової концепції
збуту // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №1 (79). – с.26-34
4.
Марцин В.С. Механізм забезпечення
конкурентоспроможності товару та показники її оцінки // Актуальні проблеми
економіки. – 2008. – №1 (79). – с.35-44
5.
Саліхова Олена, Левада Артем.
Конкурентоспроможність українських виробників азотних добрив: проблеми та шляхи
їх вирішення у процесі приєднання до СОТ // Економіст – 2005. – №5. – с.55-57.